14

Лекція на тему: Лікування симптомів алергії

План:

1. Визначення алергії (специфічні алергічні реакції і неспецифічні реакції).

2. Найбільш розповсюджені екзогенні алергени.

3. Клінічні форми прояву алергічних реакцій; лікарська алергія.

4. Основні причини алергічних реакцій у дітей.

5. «Загрозливі» симптоми, що вимагають скерування до лікаря.

6. Характеристика лікарських препаратів, що застосовують при алергічних реакціях:

• антигістамінні засоби (блокатори Н₁-гістамінорецепторів);

• стабілізатори мембран тучних клітин;

• глюкокортикостероїдні препарати.

7. Фармацевтична опіка при застосуванні препаратів для лікування симптомів алергії.

Мета:

1. Навчальна – студенти повинні знати основні клінічні форми проявів алергічних реакцій; найбільш розповсюджені екзогенні алергени та фактори, що сприяють розвитку алергічних реакцій. Також студент повинен чітко знати номенклатуру без рецептурних препаратів, що використовують для лікування симптомів алергії.

2. Виховна – формувати у студентів відповідальність за правильно побудований діалог з пацієнтом і відповідно правильно обраний напрямок симптоматичного лікування проявів алергії. Формувати відповідальність за правильні дії під час надання невідкладної допомоги при анафілактичному шоку, нападі бронхіальної астми.

Алергія турбує людство з давніх часів. Ще Гіппократ у V віці до н.е. описав випадки деяких харчових продуктів, що приводять до шлункових розладів і кропив`янки, а римський лікар Гален в ІІ в н. е. спостерігав пацієнтів, що страждають на риніт викликаний запахом троянди. В останні десятиліття алергія стала однією з актуальних медико біологічних проблем у всьому світі. За даними Всесвітньої організації охорони здоров`я, в наш час алергічні захворювання за розповсюдженням займають третє місце, а по прогнозам ВООЗ вони займуть найближчим часом перше місце в структурі захворюваності.

У осіб самого різного віку і професій стабільно спостерігаються збільшення частоти алергічних захворювань і станів. Особливо тривожним є значний ріст алергічних захворювань у дітей. Серед причин цього явища має значення спадкова схильність, забруднення оточуючого середовища, ріст числа різноманітних засобів побутової хімії, що щоденно використовує сучасна людина. Важливе місце серед екзогенних алергенів належить лікарським препаратам.

В більшості випадків при першому прояві шкірної форми алергічної реакції, алергічного риніту або кон`юктивіту хворий лікується самостійно, купуючи в аптеці ті чи інші безрециптурні препарати, і тільки у випадку не однократного повторення випадків алергії звертається за допомогою до лікаря.

Алергія – підвищена (змінена) чутливість організму до якої-небудь речовини – алергену.

Термін « алергія» ( грецьке оllos- інший і ergon – «інша, незвичайна дія») був запропонований австрійським педіатром Пірке в 1906р.

В наш час виділяють:

• специфічні алергічні реакції (правдиві алергічні реакції);

• неспецифічні алергічні реакції (неправдиві або псевдо алергічні реакції).

При специфічних алергічних реакціях до алергену, що вперше попав в організм певного часу (період першої, імунологічної стадії алергії) розвивається підвищена чутливість – сенсибілізація ( від лат. sensibilis –«чутливий»). При виникненні сенсибілізації в організмі виробляються специфічні антитіла до тих чи інших алергенів. При повторному попаданні в організм алергену, що викликав сенсибілізацію, відбувається його реакція з виробленими в період сенсибілізації антитілами, що приводять до утворення в організмі біологічно активних речовин – медіаторів алергії ( гістамін, серотонін і інші). Під впливом медіаторів алергії розвивається алергічна реакція, що проявляється певними симптомами.

Сенсибілізація, що виникла одного разу, може зберігатися протягом місяців і навіть років.

Неспецифічні (псевдоалергічні реакції) виникають при першому контакті з алергеном без попередньої сенсибілізації.

Речовини, що здатні викликати алергічні реакції, прийнято називати алергенами. Алергени, що поступають в організм із оточуючого середовища, називають екзоалергенами, а алергени, що утворюються в організмі і представляють собою власні, але видозмінені білки організму, - ендоалергенами, або аутоалегенами.