Висновок

Отже, в історії європейської, та й всієї світової культури візантійській цивілізації належить особливе місце, для неї характерні урочиста пишність, внутрішня шляхетність, витонченість форми і глибина думки. Протягом усього тисячолітнього існування Візантійська імперія, що ввібрала в себе спадщину греко-римського світу і елліністичного Сходу, являла собою центр своєрідної і воістину блискучої культури. Крім того, аж до XIII ст. Візантія за рівнем розвитку освіченості, за напруженістю духовного життя і барвистому блискотінню предметних форм культури, безсумнівно, була попереду всіх країн середньовічної Європи. 

Як спадкоємиця Римської імперії Візантійська держава не лише успадкувала її найбагатші провінції, але й зберігала культурні надбання, тож довгий час являла собою духовний, культурний, економічний і політичний центр. Релігійні інституції у Візантійській державі мали значний вплив на суспільство, культуру і політику. Імператору часто вдавалося спрямувати вище духовенство в напрямку власних інтересів, тому можна говорити про служіння релігії державі.

За своїм складом візантійське суспільство було надзвичайно строкатим: аристократи, чиновники, інтелігенція, духовенство, купецтво, ремісники, селяни і раби. Основними годувальниками суспільства були селяни. Вони жили в селах невеликими общинами, де всі мали рівні права й виплачували податки за користування землею та виконували різноманітні повинності на користь держави. Верховна влада у Візантійській імперії належала василевсові, який був оточений почестями й розкошами. Проте утриматися на троні у Візантії було нелегко: більшість імператорів втратила владу через змови та заколоти. Центральний апарат управління у Візантії складався з кількох відомств. Серед них найголовнішими були фінансове відомство, відомство пошти та зовнішніх зв’язків і відомство управління військом. На чолі кожної логофесії знаходився логофет, який мав у своєму підпорядкуванні багато підлеглих. 

  Це була унікальна для Середньовіччя держава, непорівняна з жодною з європейських імперій. Традиції Римської імперії, менталітет народів Східного Середземномор'я і християнське віросповідання породили незвичайну культуру, яка тисячу років так чи інакше впливає на вигляд усієї Європи. Формально абсолютна влада імператора в дійсності обмежувалася сотнею невидимих ниток інтересів різних соціальних груп і центрів впливу, а фактичне управління величезною імперією лежало на плечах професійного чиновництва. Тут функціонували школи й публічні бібліотеки, зародилися професійний спорт, розвивалась медицина і косметологія.

Візантійський костюм справив великий вплив на костюм середньовічної Європи і особливо Стародавньої Русі, з якою був розвинений  культурний  і торговий обмін. Футлярообразний силует, закритий одяг, відповідали основним ідеям християнства, довго побутували в Європі. Чудові, художньо оздоблені тканини були зразком наслідування у виготовленні одягу для знаті. Вони відбили принципово нове ставлення до костюма, який мав приховати природні форми і пропорції людського тіла.

Візантія відіграла важливу роль в накопиченні і передачі класичних знань до арабського світу та Європи епохи Відродження. Її багата історична традиція зберегла античні знання, стала містком між Античним часом і Середніми Віками. Імперія уміло використовувала дипломатію в конфліктах з сусідніми державами та народами. На відміну від свого попередника, Римської імперії, яка своїх супротивників просто знищувала, Візантія завжди намагалась завдяки дипломатії перетворити своїх ворогів на союзників. Візантія була можливо єдиним стійким утворенням в Європі протягом Середніх віків. Її збройна і дипломатична сила гарантували Європі захист від персів, арабів, турків, і на якийсь час,османів.