Холецистит

    Серед патологічних процесів у жовчному міхурі найчастіше спостерігають гос-тре і хронічне запалення (холецистит) та каменеутворення.

    Запалення при гострому холециститі буває катаральним, фібринозним і гній-ним (флегмонозним). Воно викликається висхідною і низхідною інфекцією на фоні дискінезії жовчних шляхів і застою жовчі. Важлива роль у його розвитку належить каменям, які травмують слизову, нерідко спричиняючи пролежні. Гострий холеци-стит ускладнюється проривом стінки жовчного міхура з розвитком жовчного пери-тоніту. У випадках закриття пухирної протоки і скупчення гною в порожнині розви-вається емпієма міхура. Розповсюдження запального процесу за межі органа усклад-нюється гнійним холангітом, холангіолітом і перихолециститом з утворенням злук.      Хронічний холецистит є наслідком гострого. Морфологічно проявляється атро-фією і склерозом слизової з явищами клітинної інфільтрації. Інколи виникають пет-рифікація (зкам’яніння) стінки міхура й розростання слизової.

   Камені жовчного міхура часто є причиною калькульозного холециститу.  У та-ких випадках виявляються явища хронічного запалення з періодичними загострен-нями. Можливий прорив стінки міхура каменем з розвитком жовчного перитоніту. Коли камінь потрапляє в загальну жовчну протоку і викликає її обтурацію, розвива-ється підпечінкова жовтяниця.

Жовчнокам’яна хвороба

    Жовчнокам’яна хвороба - захворювання, зумовлене утворенням і наявністю ка-менів (конкрементів) у печінкових і позапечінкових жовчних протоках. Основна відмінність від калькульозного холециститу полягає в тому, що при жовчнокам’яній хворобі камені знаходяться у внутрішньопечінкових ходах.

Хвороба поліетіологічна. Взаємодія таких факторів, як генетична схильність, не-раціональне харчування, порушення обміну речовин, інфекції жовчних шляхів, стаз жовчі, стають умовами, при яких жовч набуває здатності утворювати камені. Вва-жається, що важливе значення для переходу звичайної жовчі в літогенну (каменоут-ворюючу) має зниження холато-холестеринового індексу - співвідношення між вмі-стом у жовчі жовчних кислот і холестерину. При недостатності жовчних кислот хо-лестерин випадає в осад і дає початок формуванню каменів. Але для їх утворення необхідні й місцеві умови: запалення жовчних ходів, виділення слизу, розлади всмо-ктування в жовчному міхурі, місцева алергізація. Холестерин, який випадає в осад, всмоктується гігантськими клітинами, які й утворюють гранульому.      Жовчнокам’яна хвороба може ускладнитися холангітом, холангіолітом, пролеж-нями загальної жовчної протоки і жовчного міхура, жовчним перитонітом, підпе-чінковою жовтяницею, біліарним цирозом печінки, гепатитом, раком печінки.

Панкреатит

 Панкреатит - гостре або хронічне запалення підшлункової залози. 

Причини гострого панкреатиту: порушення відтоку панкреатичного соку при дискінезії проток; закид жовчі у протоку залози (біліопанкреатичний рефлекс); вживання алкоголю з жирною їжею і переїдання. Внутрішньопанкреатична активація ферментів призводить до самоперетравлювання залози. Морфологічні прояви гострого панкреатиту зводяться до набряку, некрозу, крововиливів, вогнищ нагноєння, секвестрів і несправжніх кіст. Залежно від переважання одного з цих компонентів, розрізняють геморагічний, гнійний або некротичний панкреатит.

 Хронічний панкреатит може стати ускладненням гострого або виникнути самостійно внаслідок інфекцій, інтоксикацій, порушень обміну речовин, неповноцінного харчування, хвороб печінки, дванадцятипалої кишки, шлунка, жовчного міхура. У випадках поєднання запалення жовчного міхура із запаленням підшлункової залози говорять про холецистопанкреатит.

Хронічний панкреатит, на відміну від гострого, характеризується переважанням не деструктивних проявів, а атрофічних і склеротичних у поєднанні з регенерацією ацинозних (залозистих) клітин і утворенням регенераторних аденом. Склеротичні зміни нерідко спричиняють порушення прохідності проток і утворення кіст. Об’єм залози зменшується, вона деформується, набуває хрящової консистенції. У ній часто виявляють вогнища звапнення. При хронічному панкреатиті можливі прояви цукрового діабету. Смерть настає від панкреатичного шоку і перитоніту.