
- •1. Предмет і функції філософії.
- •2. Співвідношення філософських категорій і понять спеціальних наук.
- •3. Філософія та світогляд.
- •4. Методи в філософії. Діалектика та метафізика.
- •5. Антична філософія.
- •6. Філософія Стародавньої Індії.
- •7. Філософія Древнього Китаю.
- •8. Філософія Середньовіччя та Відродження.
- •9. Філософія Нового Часу.
- •10. Класична німецька філософія.
- •11. Філософія і. Канта.
- •12. Метод і система Гегеля.
- •13. Філософія Шеллінга.
- •14. Ідеалістична філософія Берклі і Юма.
- •16. Сенсуалізм і раціоналізм у філософії.
- •17. Філософія Росії хіх ст..
- •18. Сусп.-істор. Та наук.-теорет. Причини виникнення марксистської філософії.
- •19. Розв. Маркс. Філософії Плехановим та Леніним.
- •20. Філософська думка кр іх-хііі ст..
- •22. Філософія в Києво-Могилянській академії.
- •23. Філософія Сковороди.
- •24. Філософія Кирило-Мефодіївського братства.
- •25. Українська філософія 19-20 ст.
- •26. Філософія Бердяєва.
- •27. Філ. Та сусп-політичні погляди представників Закарпаття.
- •28. Філософія Лодія.
- •29. Філософські та суспільно-політичні погляди Духновича.
- •30. Філософія Потушняка.
- •32. Критич. Раціоналізм і теорія Трьох світів Поппера.
- •33. Фрейдизм, неофрейдизм.
- •34. Філософія екзистенціалізму.
- •35. Проблема свободи в екзистенціоналізмі.
- •36. Релігійна філософія хх ст..
- •37. Проблема буття в філософії. Основні форми буття.
- •Формування філософського поняття матерії.
- •Ф. Про єдність матерії, руху, простору і часу.
- •Поняття руху, суперечність руху. Оснонві форми руху матерії.
- •Поняття природи; жива і нежива природа; філософське осмислення проблеми життя.
- •Проблема свідомості у філософії. Свідомість як відображення.
- •Суспільно-історична сутність свідомості і її структура.
- •Діяльність як відношення людини до світу, роль свідомості в діяльності людини.
- •Актуальність філософського осмислення людини. Людина, як найвища цінність. Еволюціоністська і креаціоністська концепції природи і людини.
- •Людина як біологічна і соціальна істота.
- •Біологічне і соціальне в людині; суспільне буття людини.
- •Проблема людини в філософії і її значення для сучасної практики.
- •Людина, індивід та індивідуальність. Особа і особистість.
- •Взаємозв’язок суспільства і природи.
- •Філософський аналіз суспільства як системи.
- •Соціально-етнічні форми спільності людей.
- •Суспільство як система соціальних відносин.
- •Сусп. Прогрес, крит, суч конц. Сусп-істор. Розв..
- •Поняття суспільства. Рушійні сили розвитку суспільства.
- •Природа і сусп. Природне і штучне середовище.
- •Філ. Поняття культури, культура і цивілізація.
- •Філософський смисл глобальних проблем.
- •Єдність чуттєвого і раціонального у пізнанні.
- •Проблема істини у філософії і науці.
- •Аналіз та синтез, індукція та дедукція, абстрагування, моделювання, ідеалізація і формалізація як методи наукового пізнання.
- •Форми наукового пізнання.
- •Проблеми пізнання в історії філософії.
- •Раціональне пізнання, як якісно новий ступінь відображення дійсності. Форми мислення.
- •Діалектичний характер пізнання.
- •Історичне і логічне як методи соціального пізнання. Сутність соціального прогнозування.
- •Практика як основа пізнання і критерій істини, суб’єкт і об’єкт пізнання.
- •Суспільство і людина як об’єкти соціального пізнання.
- •Емпіричний і теоретичний рівні пізнання.
- •Діалектика як вчення про загальний зв’язок і розвиток. Категорії діалектики.
- •Діалектика кількісних і якісних змін.
- •Поняття діалектичного заперечення. Заперечення заперечення.
- •Поняття розвитку. Розвиток і прогрес.
- •Єдність і бор. Протилеж.. Основні типи суперечн.
- •Принцип причинн. Прич. Зв’язки, прич. І наслідок.
- •Методологічна та світоглядна роль категорії і законів діалектики.
- •Необхідність і випадковість.
- •Можливість і дійсність.
- •Одиничне, особливе, загальне.
- •Частина і ціле, структура, система, елемент.
- •Форма і зміст. Сутність і явище.
- •Філософська герменевтика.
- •86) Суспільна свідомість та її форми.
- •87) Ідея Вернадського про ноосферу. Проблеми формування екологічної свідомості і збереження життя на землі.
9. Філософія Нового Часу.
В Новий час матеріалізм виникає спочатку в Англії. Він був представлений поглядами таких філософів: Ф.Бекон, Т.Гоббс, Д.Локк та ін. Матеріалізм цього спирався на великі відкриття природничих наук. Саме в цей час складаються два неначе протилежні, але взаємообумовлені напрями в теорії пізнання - емпіризм і раціоналізм. Емпіризм - це такий філософський напрям, який визнає чуттєвий досвід основним і єдиним джерелом і змістом знання. Раціоналізм - філософський напрям, який визнає розум основою пізнання і поведінки людей.
Ф.Бекон - родоначальник філософії Н.Ч. Він глибоко дослідив характер індуктивного методу наукового пізнання: отримання загальних положень, загального знання про світ шляхом вивчення різноманітних індивідуальних речей та їх властивостей. В його творах можна побачити новий підхід до питання про мету пізнання. Його знаменитий афоризм "Знання - сила" виражав ідею високої ролі експериментальної науки, яка приносить людині практичну користь. Бекон не заперечував існування Бога. Він визнавав, що Бог створив світ, але в подальший час перестав втручатися в його справи. У поясненні природи суспільства Бекон був ідеалістом. Головкою роботою Ф.Бекона, є "Новий Органон».
Р.Декарт - засновник раціоналізму. В історії Нової філософії Декарт займає особливе місце як творець дуалістичного філософського вчення. Він побудував свою філософську систему на основі визнання одночасного самостійного існування свідомості і матерії, душі і тіла. Атрибутом духовної субстанції вважав мислення, а матеріальної - протяжність в довжину, вишину і глибину. Єдино правильним методом пізнання Декарт вважав раціоналізм і дедукцію, що передбачає рух думки від ага. До одиничного. Необхідно пізнати всі складові явища. У філософії необх. Дотримув. Правила, що істинним вваж. Лише те, що повністю пізнане.
Значний внесок в подолання дуалізму Декарта зробив Б.Спіноза. З точки зору Спінози світ - це нескінченна природа, матеріальна субстанція, яку він також називає Богом. Субстанція - це те, що не потребує для свого існування чогось іншого - бога, духу і т.п. Бог не існує окремо від природи, а розчиняється в ній.
Д.Локк. Вклад Локка в розвиток матеріалізму пов’язаний з подальшою розробкою і обгрунтуванням принципу сенсуалізму. згідно з яким всі людські знання мають чуттєве походження. Все, що ми знаємо, це результат впливу зовнішнього світу, це результат виховання і освіти. Визнаючи досвід як джерело знань, Локк цей досвід поділяв на внутрішній і зовнішній: внутрішній - це джерело знань про внутрішній світ людини; зовнішній - це джерело постачання інформації про об’єктивний світ.
За Локком тіла відрізняються одне від одного лише за розміром, за фігурою, рухом чи спокоєм. Ці якості він називав первинними. Такі якості як колір, смак, запах, звуки - вторинні, вони є суб’єктивними і непритаманними матеріальним тілам.
Т.Гоббс, представник матеріалізму і номіналізму. Він вважав, що реально існують тільки одиничні речі, а загальні поняття - це лише імена речей. Тому всяке знання має своїм джерелом досвід. У нього на перший план висувається механічне тлумачення реальності, жива чуттєвість перетворюється в нього на абстрактну чуттєвість геометра, світ - це геометричне місце точок, площин і тіл. Людина - це машина з природними властивостями.