38. Аналіз та синтез, індукція та дедукція, абстрагування, моделювання, ідеалізація і формалізація як методи наукового пізнання.

Наукове пізнання відзначається своєю упорядкованістю завдяки тому, що вчені використовують методи наукового пізнання, своєрідні дороговкази у складному лабіринті осягнення дійсності.

Теоретичний рівень наукового пізнання має свої методи досягнення істини. Це – аналіз і синтез, індукція і дедукція, абстрагування, ідеалізація, формалізація, моделювання. Аналіз і синтез – основні методи наукового пізнання, котрі входять як складова частина у будь-яке наукове дослідження. Аналіз – прийом уявного, а іноді і реального розчленування предмета, явища чи процесу, їхніх властивостей і відношень. Синтез – з’єднування різних елементів в єдине ціле, певну систему.

Індукція– логічний прийом, коли на основі вивчення окремих фактів здійснюють узагальнення, тобто загальний висновок «наводиться» завдяки знанню окремого, конкретного. Дедукція– метод наукового дослідження і тип умовиводу, коли в результаті знання загального «виводиться» знання про окреме (конкретне). В пізнанні індукція і дедукція взаємозв’язані. Вони доповнюють одна одну.

Абстрагування– логічний процес відхиляння думки від одних властивостей предмета і концентрації її на інших його властивостях.

Ідеалізація– спосіб логічного моделювання, завдяки якому створюються теоретичні об’єкти, котрі не можуть бути здійснені на практиці експериментальним шляхом. Процес ідеалізації – це конструювання в думках понять про речі, які не існують в дійсності. Формалізація – метод відображення результатів мислення з допомогою системи символів, формул, знаків. Завдяки цьому складні змістовні відношення, процеси і структури певних речей і явищ виражаються в компактній і узагальненій формі. Формалізація як метод наукового пізнання широко використовується в математиці, кібернетиці, формальній логіці.

Моделювання – метод дослідження предметів, яких-небудь явищ, процесів чи предметів шляхом побудови і вивчення їх моделей, використання останніх для уточнення і раціоналізації способів побудови заново конструйованих об’єктів. Метод моделювання – це відтворення властивостей об’єкту, що вивчається, на його побудованій моделі (аналогові).

38. Форми наукового пізнання.

До форм пізнання належать проблема, ідея, концепція, гіпотеза, теорія. Кожна форма пізнання має свою специфіку.

Ідея– логічна форма відображення певних зв’язків, котра спрямована на їх практичне втілення. Ідея є такою формою мислення, зміст якої поєднує у собі знання про реальну дійсність, суб’єктивну мету, а також бажання її реалізувати. Проблема – це певна форма знання про незнання, тобто вона є сама суперечність. Людина знає, що вона не знає. З точки зору філософії, проблема – це теоретико-пізнавальна форма існування суперечності між необхідністю певних дій і недостатніми ще умовами для її здійснення.

Концепція – форма наукового знання, котре відображає цілісне пізнання об’єкту і розуміння його результатів. Як розуміння, концепція – це особистісне знання предмета, його особистісна інтерпретація.

Гіпотеза– здогадне знання, важлива форма розвитку науки. Але щоб це знання було науковим, а не свавільним, гіпотеза повинна відповідати ряду вимог:

1) вона повинна пояснювати все коло вищ, для аналізу яких вона висувається;2) вона повинна бути простою, зрозумілою, логічною;3) вона повинна бути зорієнтована на застосування до більш широкого кола явищ і процесів, враховуючи, принцип їхнього загального зв’язку;4) вона повинна бути розрахована на можливість практичного підтвердження.

Наукова теорія – відносно замкнута, змістовна система знань, котра об’єднує і описує деяку сукупність явищ та процесів. Безпосередня мета наукової теорії – пояснення і передбачення цих процесів і явищ, які складають предмет її вивчення, на основі відкритих нею законів, в широкому розумінні – теоретичне відображення дійсності. Наукова теорія має, принаймні, дві основні функції: а) систематизації знань; б) відкриття шляхів для пошуку нових знань.