
- •1. Предмет і функції філософії.
- •2. Співвідношення філософських категорій і понять спеціальних наук.
- •3. Філософія та світогляд.
- •4. Методи в філософії. Діалектика та метафізика.
- •5. Антична філософія.
- •6. Філософія Стародавньої Індії.
- •7. Філософія Древнього Китаю.
- •8. Філософія Середньовіччя та Відродження.
- •9. Філософія Нового Часу.
- •10. Класична німецька філософія.
- •11. Філософія і. Канта.
- •12. Метод і система Гегеля.
- •13. Філософія Шеллінга.
- •14. Ідеалістична філософія Берклі і Юма.
- •16. Сенсуалізм і раціоналізм у філософії.
- •17. Філософія Росії хіх ст..
- •18. Сусп.-істор. Та наук.-теорет. Причини виникнення марксистської філософії.
- •19. Розв. Маркс. Філософії Плехановим та Леніним.
- •20. Філософська думка кр іх-хііі ст..
- •22. Філософія в Києво-Могилянській академії.
- •23. Філософія Сковороди.
- •24. Філософія Кирило-Мефодіївського братства.
- •25. Українська філософія 19-20 ст.
- •26. Філософія Бердяєва.
- •27. Філ. Та сусп-політичні погляди представників Закарпаття.
- •28. Філософія Лодія.
- •29. Філософські та суспільно-політичні погляди Духновича.
- •30. Філософія Потушняка.
- •32. Критич. Раціоналізм і теорія Трьох світів Поппера.
- •33. Фрейдизм, неофрейдизм.
- •34. Філософія екзистенціалізму.
- •35. Проблема свободи в екзистенціоналізмі.
- •36. Релігійна філософія хх ст..
- •37. Проблема буття в філософії. Основні форми буття.
- •Формування філософського поняття матерії.
- •Ф. Про єдність матерії, руху, простору і часу.
- •Поняття руху, суперечність руху. Оснонві форми руху матерії.
- •Поняття природи; жива і нежива природа; філософське осмислення проблеми життя.
- •Проблема свідомості у філософії. Свідомість як відображення.
- •Суспільно-історична сутність свідомості і її структура.
- •Діяльність як відношення людини до світу, роль свідомості в діяльності людини.
- •Актуальність філософського осмислення людини. Людина, як найвища цінність. Еволюціоністська і креаціоністська концепції природи і людини.
- •Людина як біологічна і соціальна істота.
- •Біологічне і соціальне в людині; суспільне буття людини.
- •Проблема людини в філософії і її значення для сучасної практики.
- •Людина, індивід та індивідуальність. Особа і особистість.
- •Взаємозв’язок суспільства і природи.
- •Філософський аналіз суспільства як системи.
- •Соціально-етнічні форми спільності людей.
- •Суспільство як система соціальних відносин.
- •Сусп. Прогрес, крит, суч конц. Сусп-істор. Розв..
- •Поняття суспільства. Рушійні сили розвитку суспільства.
- •Природа і сусп. Природне і штучне середовище.
- •Філ. Поняття культури, культура і цивілізація.
- •Філософський смисл глобальних проблем.
- •Єдність чуттєвого і раціонального у пізнанні.
- •Проблема істини у філософії і науці.
- •Аналіз та синтез, індукція та дедукція, абстрагування, моделювання, ідеалізація і формалізація як методи наукового пізнання.
- •Форми наукового пізнання.
- •Проблеми пізнання в історії філософії.
- •Раціональне пізнання, як якісно новий ступінь відображення дійсності. Форми мислення.
- •Діалектичний характер пізнання.
- •Історичне і логічне як методи соціального пізнання. Сутність соціального прогнозування.
- •Практика як основа пізнання і критерій істини, суб’єкт і об’єкт пізнання.
- •Суспільство і людина як об’єкти соціального пізнання.
- •Емпіричний і теоретичний рівні пізнання.
- •Діалектика як вчення про загальний зв’язок і розвиток. Категорії діалектики.
- •Діалектика кількісних і якісних змін.
- •Поняття діалектичного заперечення. Заперечення заперечення.
- •Поняття розвитку. Розвиток і прогрес.
- •Єдність і бор. Протилеж.. Основні типи суперечн.
- •Принцип причинн. Прич. Зв’язки, прич. І наслідок.
- •Методологічна та світоглядна роль категорії і законів діалектики.
- •Необхідність і випадковість.
- •Можливість і дійсність.
- •Одиничне, особливе, загальне.
- •Частина і ціле, структура, система, елемент.
- •Форма і зміст. Сутність і явище.
- •Філософська герменевтика.
- •86) Суспільна свідомість та її форми.
- •87) Ідея Вернадського про ноосферу. Проблеми формування екологічної свідомості і збереження життя на землі.
4. Методи в філософії. Діалектика та метафізика.
Кожна наука має свій метод. Метод (— спосіб пізнання) — сукупність правил дії, спосіб, знаряддя, які сприяють розв´язанню теоретичних чи практичних проблем. Проте філософія виступає найбільш загальною методологією, і в цьому суть її власного методу. Можна сказати, що філософський метод є система найбільш загальних прийомів теоретичного і практичного освоєння дійсності, а також спосіб побудови і обгрунтування системи самого філософського знання.
Філософський метод задає загальні принципи дослідження. Проте різні філософські школи і напрями відповідно до своєї специфіки і розуміння предмета філософії формулюють і використовують різні філософські методи. Плюралізму філософських концепцій відповідає і плюралізм методів (дедукція, логічні методи; індукція, досвідчені методи; експеримент; рефлексія, самоспостереження). Загальне, що властиво їм усім, - теоретичне мислення, виражене у філософських категоріях, принципах і законах.
Матеріалізм і ідеалізм виступають як найбільш загальні підходи і способи розгляду буття і пізнання. Теорія пізнання із самого початку багато в чому визначається тим, що береться за первинне : матерія або свідомість, дух або природа, тобто матеріалістичні або ідеалістичні передумови. У першому випадку, загальний процес пізнання розглядається як віддзеркалення в свідомості об'єктивної дійсності, в другому - як самопізнання свідомості, абсолютної ідеї, спочатку присутніх в речах (об'єктивний ідеалізм), або як аналіз наших власних відчуттів (суб'єктивний ідеалізм).
Наступний аспект розрізнення філософських методів - діалектика і метафізика.
Під діалектикою мають на увазі вчення про найбільш загальні закономірності розвитку буття і пізнання, одночасно вона виступає і загальним методом освоєння дійсності, розглядаючи її як єдність і боротьбу протилежностей. Діалектика в принципі сумісна як з матеріалізмом, так і з ідеалізмом. У першому випадку вона виступає як матеріалістична діалектика (Маркс, Енгельс), в другому - як ідеалістична діалектика (Гегель).
Діалектика виникла і розвивалася разом з метафізикою як протилежним нею способом мислення і пізнання. Її особливість - тенденція до створення однозначної, статичної картини світу, прагнення до абсолютизації і ізольованого розгляду тих або інших моментів або фрагментів буття. Метафізичний метод характеризується тим, що розглядає предмети і процеси за одним принципом : або так, або немає; або біле, або чорне; або друг, або ворог і так далі. Окрім вказаних методів філософія включає і інші. Сенсуалізм ( почуття) - методологічний принцип, в якому за основу пізнання беруться почуття і який прагне усе знання вивести з діяльності органів чуття, відчуттів, абсолютизуючи їх роль в пізнанні (Эпикур, Гоббс, Локк, Беркли, Гольбах, Фейєрбах). Раціоналізм (- розум) - метод, згідно з яким основою пізнання і дії людей є розум (Декарт, Спіноза, Лейбніц, Гегель).
Ірраціоналізм - філософський метод, який заперечує або, принаймні, обмежує роль розуму в пізнанні, а приділяє основну увагу ірраціональним способам досягнення буття (Шопенгауэр, Кьеркегор, Ніцше, Дильтей, Бергсон).