- •1. Предмет і функції філософії.
- •2. Співвідношення філософських категорій і понять спеціальних наук.
- •3. Філософія та світогляд.
- •4. Методи в філософії. Діалектика та метафізика.
- •5. Антична філософія.
- •6. Філософія Стародавньої Індії.
- •7. Філософія Древнього Китаю.
- •8. Філософія Середньовіччя та Відродження.
- •9. Філософія Нового Часу.
- •10. Класична німецька філософія.
- •11. Філософія і. Канта.
- •12. Метод і система Гегеля.
- •13. Філософія Шеллінга.
- •14. Ідеалістична філософія Берклі і Юма.
- •16. Сенсуалізм і раціоналізм у філософії.
- •17. Філософія Росії хіх ст..
- •18. Сусп.-істор. Та наук.-теорет. Причини виникнення марксистської філософії.
- •19. Розв. Маркс. Філософії Плехановим та Леніним.
- •20. Філософська думка кр іх-хііі ст..
- •22. Філософія в Києво-Могилянській академії.
- •23. Філософія Сковороди.
- •24. Філософія Кирило-Мефодіївського братства.
- •25. Українська філософія 19-20 ст.
- •26. Філософія Бердяєва.
- •27. Філ. Та сусп-політичні погляди представників Закарпаття.
- •28. Філософія Лодія.
- •29. Філософські та суспільно-політичні погляди Духновича.
- •30. Філософія Потушняка.
- •32. Критич. Раціоналізм і теорія Трьох світів Поппера.
- •33. Фрейдизм, неофрейдизм.
- •34. Філософія екзистенціалізму.
- •35. Проблема свободи в екзистенціоналізмі.
- •36. Релігійна філософія хх ст..
- •37. Проблема буття в філософії. Основні форми буття.
- •Формування філософського поняття матерії.
- •Ф. Про єдність матерії, руху, простору і часу.
- •Поняття руху, суперечність руху. Оснонві форми руху матерії.
- •Поняття природи; жива і нежива природа; філософське осмислення проблеми життя.
- •Проблема свідомості у філософії. Свідомість як відображення.
- •Суспільно-історична сутність свідомості і її структура.
- •Діяльність як відношення людини до світу, роль свідомості в діяльності людини.
- •Актуальність філософського осмислення людини. Людина, як найвища цінність. Еволюціоністська і креаціоністська концепції природи і людини.
- •Людина як біологічна і соціальна істота.
- •Біологічне і соціальне в людині; суспільне буття людини.
- •Проблема людини в філософії і її значення для сучасної практики.
- •Людина, індивід та індивідуальність. Особа і особистість.
- •Взаємозв’язок суспільства і природи.
- •Філософський аналіз суспільства як системи.
- •Соціально-етнічні форми спільності людей.
- •Суспільство як система соціальних відносин.
- •Сусп. Прогрес, крит, суч конц. Сусп-істор. Розв..
- •Поняття суспільства. Рушійні сили розвитку суспільства.
- •Природа і сусп. Природне і штучне середовище.
- •Філ. Поняття культури, культура і цивілізація.
- •Філософський смисл глобальних проблем.
- •Єдність чуттєвого і раціонального у пізнанні.
- •Проблема істини у філософії і науці.
- •Аналіз та синтез, індукція та дедукція, абстрагування, моделювання, ідеалізація і формалізація як методи наукового пізнання.
- •Форми наукового пізнання.
- •Проблеми пізнання в історії філософії.
- •Раціональне пізнання, як якісно новий ступінь відображення дійсності. Форми мислення.
- •Діалектичний характер пізнання.
- •Історичне і логічне як методи соціального пізнання. Сутність соціального прогнозування.
- •Практика як основа пізнання і критерій істини, суб’єкт і об’єкт пізнання.
- •Суспільство і людина як об’єкти соціального пізнання.
- •Емпіричний і теоретичний рівні пізнання.
- •Діалектика як вчення про загальний зв’язок і розвиток. Категорії діалектики.
- •Діалектика кількісних і якісних змін.
- •Поняття діалектичного заперечення. Заперечення заперечення.
- •Поняття розвитку. Розвиток і прогрес.
- •Єдність і бор. Протилеж.. Основні типи суперечн.
- •Принцип причинн. Прич. Зв’язки, прич. І наслідок.
- •Методологічна та світоглядна роль категорії і законів діалектики.
- •Необхідність і випадковість.
- •Можливість і дійсність.
- •Одиничне, особливе, загальне.
- •Частина і ціле, структура, система, елемент.
- •Форма і зміст. Сутність і явище.
- •Філософська герменевтика.
- •86) Суспільна свідомість та її форми.
- •87) Ідея Вернадського про ноосферу. Проблеми формування екологічної свідомості і збереження життя на землі.
2. Співвідношення філософських категорій і понять спеціальних наук.
Одна з особливостей філософських категорій полягає в тому, що вони використовуються у всіх окремих науках. Однак,
розкриваючи сутність філософських категорій, не можна обмежитись тільки рисою їх загальності. В науці багато
понять, які відзначаються загальністю, але не потрапляють до рангу філософських категорій. Звичайно, що між
філософськими категоріями і поняттями спеціальних наук нема абсолютної відмінності. Багато в чому вони споріднені ,
адже всяке поняття є наслідком узагальнення. Проте міра, ступінь узагальнення у них різні . Філософські категорії загальні тому, що вони розкривають найбільш суттєві , змістовні властивості та відношення буття мислення.
Специфіка філософських категорій полягає в тому, що вони безпосередньо зв'язані з основним питанням філософії .
Тому вони відіграють універсальну світоглядну методологічну роль.
Відмінною рисою, що характеризує філософські категорії є специфіка їх утворення. Філософські категорії не виводяться
індуктивно або ще яким-небудь формально логічним шляхом, а формуються через узагальнення усього досвідного знання.
Філософськ категорії концентрують досвід попереднього розвитку людства, його пізнавальної здатності . Ці категорії
спосіб їх вираження являють собою специфічну логічну сітку, що допомагає вченим різних галузей знань узагальнювати
певний матеріал здійснювати продуктивну наукову діяльність. Завдяки цьому у філософських категоріях законах є
дещо таке, у чому філософія реалізує свою специфічність, відносну самостійність.
3. Філософія та світогляд.
Філософія має органічний зв’язок зі світоглядом. У сучасних філософських працях про світогляд мовиться таке: “світогляд – це форма суспільної відомості; “світогляд – це форма самоусвідомлення особистості”; “світогляд – це система поглядів на світ і на місце людини у цьому світі”; “світогляд – це система принципів діяльності людини”; “ світогляд – це погляд людини на світ як ціле”; світогляд – це спосіб духовно-практичного освоєння світу”.
Поняття “світогляд” – багатогранне, відображає складні процеси духовно-практичного життя людини. З усіх вище наведених визначень найбільш узагальненим є таке: світогляд – це форма суспільної свідомості, спосіб духовно-практичного освоєння світу.
Філософія і світогляд в цьому контексті мають органічну єдність. Філософія теж є специфічним світоглядом. Певним способом духовно- практичного освоєння світу. Філософія як світогляд є системою найбільш загальних поглядів на світ, природу, суспільство, людину, пізнання. Філософія як світогляд теоретично обґрунтовує свої положення і висновки, основні принципи соціально-політичної, наукової, моральної, естетичної діяльності людини, тобто освоює світ як духовно (теоретично), так і практично. Філософія і світогляд, безумовно, мають спільність. Спільність філософії і світогляду полягає в тому, що вони: 1) є своєрідними формами суспільної свідомості, способами духовно-практичного освоєння світу; 2) мають однаковий предмет осмислення – відношення “людина – світ”; 3) дають цілісне уявлення про світ, людину, її походження і т.п.; 4) мають спільність за деякими своїми функціями (наприклад, виховною).
Разом з тим, філософія і світогляд – це не тотожні поняття. Поняття “світогляд” більш широке за обсягом ніж поняття “філософія”. Світогляд включає в себе різноманітні погляди людини на світ – філософські, релігійні, суспільно-політичні, економічні, етичні, естетичні і т.п.
2. Для характеристики світогляду використовуються поняття “загальна картина світу”, “світовідчуття”, “світосприйняття”, “світоуявлення”, “світорозуміння” тощо. Для філософії найважливішими в цьому контексті є “світорозуміння”.
3. Філософія і світогляд різні за своєю структурою. Перша включає в себе онтологію, логіку, теорію пізнання (гносеологію), діалектику, антропологію і т.п. В структуру останнього включаються: (досвід, знання, віра, ціннісні орієнтації, переконання тощо).
4. Філософія представляє собою форму суспільної свідомості, світогляд і науку. Світогляд як система поглядів на світ, як спосіб його духовно-практичного освоєння не є наукою. Світогляд може ґрунтуватися на не наукових засадах.
5. Філософія відображає і обґрунтовує своє осмислення світу своїми методами, принципами, законами, своїм логіко-понятійним апаратом, маючи таку функцію, як логіко-гносеологічна. Світогляд не має такої функції.
