- •Мова – явище суспільне
- •2. Мова і професія
- •3. Норми літературної мови
- •4. Мовленевий етикет спілкуваня
- •5. Усне мовлення
- •6. Писемне мовлення
- •7. Іншомовна лексика у професійному мовленні
- •8. Терміни та їх місце у діловому мовленні
- •9. Професійна лексика
- •10. Книжні та іншомовні слова у документах
- •11. Логічна послідовність документів
- •12. Загальні вимоги до мовних засобів ділових паперів
- •13. Граматична форма ділових паперів
- •14. Вставні слова та вирази в діловому мовленні
- •15. Писемне ділове мовлення
- •16. Складні випадки керування в службових документах
- •17. Іменники, прикметники, числівники, займенники, дієслова в професійному мовленні
- •18. Складні випадки правопису в документації
- •19. Особливості використання службових частин мови у професійному мовленні
- •20. Телефоний етикет
- •21. Синтаксичні особливості ділових паперів
- •23. Багатозначні слова і контекст у професійному мовленні
- •23. Правопис призвич та імен по батькові
- •24. Географічні назви, складноскорочені слова, абревіатури
- •25. Пароніми, ононіми, динамічний вибір слів у професійному мовленні
- •26. Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення у діловому мовленні
- •27. Пунктуація складного речення
- •28. Складносурядні речення
- •29. Джерела української фразеології
- •30. Написати заяву
- •31. Написати договір
- •32. Написати протокол
- •33. Витяг з протоколу
- •34. Написати розпорядження
- •35. Написати довідку
- •36. Написати доручення
- •37. Написати заяву- зобов’язання
- •38. Написати характеристику
- •39. Написати телеграму
- •41. Написати оголошення
- •42 Написати трудову угоду
- •43. Вимоги до тексту документів
- •44. Написати автобіографію
- •45. Правила оформлення окремих документів
- •46. Службові листи
- •47. Поняття про контракт, умови до тексту контракту, його реквізити
- •48. Різниця між трудовим договором і контрактом
- •49. Назвіть основні ознаки культури мовлення
18. Складні випадки правопису в документації
Ділові документи відзначаються складністю правопису окремих слів, словосполучень і цілих речень.
Щоб уникнути непорозумінь і впевнено складати ділові папери й користуватися ними, варто пригадати деякі загальні поради, наприклад, з питання правопису географічних назв, прізвищ, імен та по батькові.
Так, географічні назви, що складаються з двох чи трьох слів, пишуть з великої літери, а їхні родові позначення — з малої, наприклад: Азовське море, Байкало-Амурська магістраль, Весела слобода, Велике Ведмеже озеро, Брістольська затока.
Проте коли втаких географічних назвах слова море, магістраль, затока не сприймаються як родові позначення, їх так само пишуть з великої літери: Ярославів Вал, Красні Ворота, Гола Пристань, Біла Церква.
У ділових паперах не відмінюються географічні назви,^що складаються з двох слів.
Написання великої літери.
У ділових паперах доводиться найчастіше зустрічатися з такими випадками написання через дефіс:
У зв'язку з обмеженістю місця в документі, багато слів і зворотів пишеться в ньому скорочено. Правила скорочення слів у текстах ділових паперів закріплено державним стандартом.
19. Особливості використання службових частин мови у професійному мовленні
Частини мови — це слова, що характеризуються спільними лексичними ознаками, властивими їм граматичними категоріями, синтаксичними функціями і засобами словотвору. Наприклад: іменникам притаманне лексичне значення загальної предметності (земля, поле, степ); прикметникам — ознаки (синій, житній, високий); числівникам — кількості (дев'ять, одинадцять, двісті); займенникам —наближення до імен (я, ви); дієсловам —дії, процесу, стану (їхати, шукати, вивчати); прислівникам — ознаки цієї дії чи процесу (добре, спокійно, весело) тощо.
Частини мови за основним значенням і граматичними формами поділяються на самостійні та службові. Слова, які мають лексичне і граматичне значення, виступають членами речення й утворюють речення, а також називають предмети, поняття, прикмети, якість, кількість, порядок дії й стан предмета — називаються повнозначними (самостійними).
Слова, які не мають лексичного значення і виконують у мові допоміжну роль (виражають різні відношення між повнозначними словами), з'єднують слова та речення, надають їм певних відтінків значення — називаються неповно-значними (службовими). Службові частини мови не є членами речення.
Окремою частиною мови є вигуки та звуконаслідування, які виражають емоційну реакцію мовця, спонукання. Вони не належать ні до повнозначних, ні до службових слів.
Повнозначні частини мови
1. Іменник 2. Прикметник3. Числівник4. Займенник5. Прислівник6. Дієслово (включаючи дієприкметник та дієприслівник)
Неповнозначні частини мови
1. Прийменник 2. Сполучник 3. Частка 4. Вигук