Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Департамент освіти і науки Полтавської облдержадміністрації

Полтавське територіальне відділення МАН України

Гребінківське районне наукове товариство учнів МАН

Відділення: хімія і біологія

Секція: біологія

Особливості будови

росту і розвитку

свійської свині

Роботу виконав:

Розанов Олександр

учень 6-А класу

Гребінківської гімназії

Науковий керівник:

Гапон Л. О.

Вчитель біології

Гребінка — 2015 рік

Зміст

Вступ

Розділ І

1. Загальна характеристика свині свійської

1.1. Систематика та власні назви свині.

1.2. Походження свині свійської.

1.3. Особливості будови свині.

Розділ ІІ

2. З історії свинарства.

2.1. Сало — невід'ємний елемент української національної кухні.

2.2. Цікаві факти про свиней.

Розділ ІІІ

Наші дослідження

Спостереження за ростом й розвитком свині в особистому господарстві.

Висновки

Додатки

Список використаних джерел

Вступ

У світі чимало цікавого, і не завжди ми помічаємо те, що поряд з нами. У кожній родині є свійські тварини, безперечно, улюбленцями багатьох є коти і собаки. Про них ми знаємо багато , адже спостерігаємо за поведінкою і життям котів і собак щодня.

Але, крім цих тварин є тварини, які вирощують у підсобному господарстві з метою отримання продуктів харчування. Це кури, качки, гуси, кролі, корови, кози, свині та інші тварини. А що ми знаємо про них? Я живу в селі, ми маємо таке підсобне господарство. Тримаємо курей, свиней. Тому вирішив дослідити, як ростуть і розвиваються свині, чим вони цікаві. Свої спостереження за поросям розпочав з жовтня минулого року.

Мета роботи: вивчення особливостей будови, росту, розвитку і поведінки свійських свиней.

Основні завдання:

- дослідити історію виникнення свійських свиней;

- знайти цікаві факти з їх життя;

- довести важливе значення продуктів, що отримують при забої свиней;

- провести спостереження за змінами, що відбуваються під час росту і розвитку свині, а, також, за її поведінкою, виявити фактори, що впливають на ці зміни

Під час роботи працював з різними джерелами інформації: енциклопедіями, Інтернет джерелами, літературою.

Основними методами роботи, крім роботи з літературою, було спостереження за ростом і розвитком порося, що фіксувалися щомісяця, безпосередній догляд за ним.

Розділ 1

1. Загальна характеристика свині свійської

1.1. Систематика та власні назви свині

Біологічна класифікація

Царство: Тварини (Metazoa)

Тип: Хордові (Chordata)

Інфратип: Хребетні (Vertebrata)

Клас: Ссавці (Mammalia)

Підклас: Звірі (Theria)

Ряд: Парнокопитні (Artiodactyla)

Родина: Свиневі (Suidae)

Рід: Свиня (Sus)

Вид: Свиня свійська

Свиня свійська (також льоха) (Sus domestica) — парнокопитна тварина роду Свиня (Sus) родини свиневих (Suidae), одомашнена форма виду Sus scrofa.

Для цього виду створено величезну кількість власних назв (перелічено за абеткою):

Боров — раніше для диких форм (порівняйте: Борея, бореальний, бір)

Вепр — переважно для крупних самців диких кабанів

Дик (дзік) — будь-яка особина дикої форми (в літописах і в Польщі — актуальна назва виду; як назва дикої форми свині наведена у словнику Б. Грінченка).

Кабан — самець свині (варіації за Грінченком: «кабан, … кабанець, кабанча, кабанчик, кабанюга»)

Кнур — некастрований свійський кабан

Порося — для молодих особин свійських і диких форм

Свиня — найчастіше для самиць свійської форми .Хряк - те саме, що і «кнур».

1.2. Походження свині свійської

Походить від європейських і азійських диких свиней

Дикі свині були приручені людьми за часів неоліту, в 5-3 тисячоліттях до нашої ери.

Археологічні знахідки свідчать, що вже 12 700 років тому дикі свині утримувались в поселеннях людей басейну Тигра] подібно до того, як свині утримуються і зараз на Новій Гвінеї. Останки свиней, що датуються віком 11 400 років тому, знайдені на Кіпрі. На острів свині могли потрапити тільки з материка, що передбачає пересування разом з людиною і одомашнення. Незалежний центр одомашнення свиней існував у Китаї.

Дослідження ДНК з зубів і кісток свиней, знайдених в європейських поселеннях епохи неоліту, показує, що перші домашні свині були завезені до Європи з Близького Сходу. Це стимулювало одомашнення європейських диких свиней, що призвело в короткий термін до витіснення порід близькосхідного походження в Європі, а потім і на самому Близькому Сході..

Приручили дику свиню, безперечно, землеробські народи. У всякому разі, історикам не відомо ні одне первісне плем'я, яке не знало б землеробства, але розводило свиней. Для одомашнення свині, як, мабуть, і більшості інших тварин, були потрібні осілість і досить влаштований побут. Порівнюючи дослідження ДНК викопних решток свиней та сучасних, вчені-генетики зробили висновки, що первинні центри доместикації свиней знаходились на території сучасного Китаю та Малої Азії. Найдавніші рештки одомашненої свині в Європі датують 5 тис. до н. е. Аристократія Стародавнього Риму високо цінила і широко використовувала свинину як продукт харчування. Вже в ті часи була виведена неаполітанська порода свиней з дуже високими смаковими якостями м'яса і сала. В Англії з середини XVII сторіччя — періоду зародження й інтенсивного розвитку капіталізму, будівництва фабрик і заводів, розбудови крупних міст — виникла нагальна необхідність заміни пізньостиглих галузей тваринництва на швидкостиглих, яким є свинарство.