Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Virusa_shpory_modul_1.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
105.61 Кб
Скачать

2.Нуклеїнові кислоти вірусів,їх структурні особливості.

Віруси містять тільки один тип нуклеїнової кислоти, ДИК або РНК, але не обидва типи одночасно. Наприклад, віруси віспи, простого герпесу, Епстайна-Барр - ДНК-містять, а тогавирусов, пікорнавіруси - РНК-містять. Геном вірусної частинки гаплоїдний. Найбільш простий вірусний геном кодує 3-4 білка, найбільш складний - більше 50 поліпептидів. Нуклеїнові кислоти представлені однониткових молекулами РНК (виключаючи реовіру-си, у яких геном утворений двома нитками РНК) або двонитковими молекулами ДНК (виключаючи парвовіруси, у яких геном утворений однією ниткою ДНК). У вірусу гепатиту В нитки двухнитевой молекули ДНК неоднакові по довжині. Вірусні ДНК утворюють циркулярні, ковалентно-зчеплені суперспіралізованние (наприклад, у паповавирусов) або лінійні двухнитьові структури (наприклад, у герпес-і аденовірусів). Їх молекулярна маса в 10-100 разів менше маси бактеріальних ДНК. Транскрипція вірусної ДНК (синтез мРНК) здійснюється в ядрі зараженої вірусом клітини. В вірусної ДНК на кінцях молекули є прямі або інвертовані (розгорнуті на 180 ") повторювані нуклеотидні послідовності. Їх наявність забезпечує здатність молекули ДНК замикатися в кільце. Ці послідовності, присутні в одно-і двох-Стек гілок молекулах ДНК, - своєрідні маркери вірусної ДНК. Вірусні РНК представлені одно-або двонитковими молекулами. однонітевиє молекули можуть бути сегментованими - від 2 сегментів у ареновірусов до 11 - у ротавірусів. Наявність сегментів веде до збільшення кодує ємності генома. Вірусні РНК підрозділяють на наступні групи: плюс-нитки РНК (+ РНК), мінус-нитки РНК (- РНК). Плюс-нитки виконують такі функції: служать мРНК для синтезу структурних білків, матрицею для реплікації РНК, упаковуються в капсид з утворенням дочірньої популяції. Мінус-нитки РНК не здатні транслювати генетичну інформацію безпосередньо на рибосомах, тобто вони не можуть функціонувати як мРНК. Однак такі РНК служать матрицею для синтезу мРНК.

3.Підготовка патологічного матеріалу для дослідження у ньому вірусу.

Тканину ретельно подрібнюють ножицями, розтирають у ступці .'і доливанням стерильного кварцового піску, розбавляють фосфитпо-буфсриим розчином (ФБР) або розчином Хенкса з розрахунку І : 10, центрифугують при 2-3 тис. об/хв упродовж 15-30

хв. Надосадову рідину (вірусовмісну суспензію) переносять у флакони і додають антибіотики широкого спектра дії для деконта-

міііації (звільнення від супутньої мікрофлори): пеніцилін 100-1000ОД/см3 і стрептоміцин 100 -1000 мкг/см3 (дози залежать від віду

тканини). Після експозиції ЗО - 60 хв за кімнатної температури ставлять бактеріологічний контроль: роблять посіви на МПА, МПБ,

МППБ і середовище Сабуро. При негативному результаті бактеріологічного контролю вірусовмісну суспензію використовують для зараження лабораторних об'єктів, а в разі позитивного результату її повторно обробляють антибіотиками і знову перевіряють на стерильність. У рідкісних випадках вірусовмісну суспензію звільняють від мікрофлори пропусканням крізь фільтри (фарфорові, азбестові, мембранні), що пов'язано з частковою адсорбцією на них вірусу. Вірусовмісну суспензію зберігають при —20...—70 °С.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]