Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Virusa_shpory_modul_1.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
105.61 Кб
Скачать

3. Методика отримання первино трипсинізованої культури клітин із тканин курячих ембріонів

Беруть ембріони9-11 денного віку. Змочують йодованим спиртом фламбують. Стерильниминожицями зрізають шкарлупу више від межі повітряної камери, стерильним пінцетом витягують ембріон кладуть в чашку петрі. Видаляють голову, лапи, крила ,внутрішні органи. Шкіро-мязову тканину переносять у стерильну банкуй подрібнюють..

Відмивають від крові розчином Хенкса. До отримання прозорого розчину. Тканину заливають0.25% розчином трипсину підігрівають до 35-37. Колбу ставлять у магнітну мішалку на 5-7 хв до появи опалесценції. Додають нову порцію підігрітого трипсину 5-7хв. Клітину суспензію разом з трипсином ставлять у холодильник з 4градусов для припинення дії трипсину на клітини. Трипсинизацію проводять при37 градусов, кілька разів.

4. Принципи постановки рдп , її недоліки і переваги.

Реакція дифузійної преципітації (РДП) заснована на здатності антигенів та антитіл дифундува­ти в агаровому гелі та при взаємодії утворювати лінії або кільця преципітації. Реакція використовується для діагностики сказу, хво­роби Ауєскі, лейкозу ВРХ, вірусної діареї ВРХ, чуми м’ясоїдних, хво­роби Марека та ін.

Є різні модифікації РДП. У вірусологічній практиці частіше за­стосовують метод подвійної імунодифузії за Оухтерлоні, коли оби­два імунореагенти (антигени й антитіла) дифундують в агарі, та реакцію одиночної радіальної імунодифузії за якої у склад гелю включають один імунний компонент, а другий — дифун­дує в ньому.

Компоненти РДП:дослідні вірусовмісні суспензії або сироватки;специфічна і нормальна сироватки;специфічний і нормальний вірусні антигени;

1 — 2%-й агар (консервований фенолом 0,1 % або натрію мер- тиолатом 1 : 10 тис.);

0,9%-й розчин МаСІ.Постановка РДП (за Оухтерлоні):1.На знежирені предметні скельця або в чашки Петрі налива­ють розплавлений 1 — 2%-й агар (найкраще американської фірми «Бііео») завтовшки 1 — 1,5 мм. Після застигання з допомогою мета­левих матриць вирізають лунки.2.В одні лунки вносять дослідні вірусовмісні суспензії (або дослід­ні сироватки — цільні чи у дворазових розведеннях), в інші — спе­цифічні сироватки (або специфічні вірусні антигени) (рис. 95, 96).3.Предметні скельця і чашки Петрі поміщають у вологу камеру, витримують 24 — 48 год за кімнатної температури або в термостаті при +37 °С.4.Реакція вважається позитивною, якщо в агарі між лунками з дослідними вірусовмісними суспензіями (дослідними сироватками) і специфічною сироваткою (специфічним вірусним антигеном) утво­рюються білі лінії преципітації. При ретроспективній діагностиці за титр антитіл приймають найвище розведення сироватки, яке зумовлює утворення ліній преципітації.

5.Одночасно ставлять контролі.Перевагою РДП є проста техніка постановки, швидкість отриман­ня результатів. Недолік — недостатня чутливість: у реакції виявля­ють антигени або антитіла за умови їхньої високої концентрації.

Варіант №17

1.Перебіг вірусних інфекцій, явище персистенції вірусу в організмі

Персистенція (лат. наполегливість, постійність, збереження попереднього стану) - це процес тривалого перебування патогенних вірусів в організмі людини, який може призводити або не призводити до захворюваня. Учені довели, що майже всі віруси здатні формувати та підтримувати персистенцію в організмі. Зокрема, було досліджено механізми її винекнення та активації вірусу з персистуючого стану. Виявилося, що на початку інфекційного процесу вірус цілком зберігається у складі комплексу антиген-антитіло. Із розвитком діяльності імунної системи, коли специфічний рівень антитіл підвищується, вірус «ховається» у вигляді імунних комплексів. Але це лише початок цієї складної адаптації до популяції людини, суттєву роль в якій здійснює клітинна ланка імунної системи - макрофаги, які відповідають за нейтралізацію та елімінацію збудника. Незавершеність процесу ілімінації сприяє тому, що вірусні комплекси залишаються в організмі, «перевозячи» їх до місця постійної локалізації.

Вірусні інфекції репродуктивної системи належать до числа розповсюджених і представляють діагностичні труднощі, тому що не завжди викликають тканинну реакцію, і інфекція тривалий час може бути латентною. Наслідком вірусної персистенції в організмі дівчини можуть наступити патологічні зміни, які можуть спричинити збій у ритмі менструації, що може стати причиною безпліддя. На сьогодні досить серйозною проблемою є вірусні інфекції, які вражають сечостатеві органи, що в подальшому призводять до хронізації процесу. При статевих вірусних інфекціях у маткових трубах розвиваються спайкові процеси, які спричиняють звуження просвіту труби аж до її повної непрохідності, за рахунок утворення спайок, а також зменшення числа ворсинок ендосальпинксу, що призводить до порушення функцій маткових труб. Ці інфекційні захворювання також можуть призвести до утворення великої кількості рубців на яєчнику, що перешкоджає нормальному розвитку фолікулів і веде до відсутності овуляції.Найвідоміший приклад персистенції - це герпетична інфекція. На долю простого герпесу 1-го типу припадає - 29%, 2-го - 34% в обстежених жінок з непліддям. У патологічний процес втягується передміхурова залоза та яєчки в чоловіків, маткові труби в жінок, що може спричинти безпліддя. Генітальний герпес у чоловіків може викликати блокаду сперматовивідних шляхів. Тобто сперма буде вироблятися, але не буде виводитися на зовні. Багаточисельні дані клінічних спостережень говорять про те, що хронічна герпетична інфекція є одним із факторів зниження репродуктивних можливостей як жіночого так і чоловічого організму фертильного віку.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]