Робота творчої групи

Творчі групи вчителів – групи педагогів одного фаху або різних за фахом, котрі цікавляться якоюсь професійною проблемою, яка стосується інноваційного розвитку навчально-виховного процесу.

Умовно творчі групи можна поділити на:

• групи, які займаються вивченням якоїсь проблеми, узагальненням відомостей з проблеми, розробкою методичних рекомендацій з цього питання та аналізом можливих результатів;

• групи, які займаються впровадженням у навчально-виховний процес сучасного інноваційного досвіду у вітчизняній та зарубіжній освіті або власних інноваційних підходів; розробкою методичних рекомендацій з питання впровадження та аналізом отриманих результатів.

Тематика роботи творчої групи постає з певних потреб організації вивчення окремих предметів або із загальних потреб інноваційного розвитку освіти. Тому в практиці створення творчих груп склалися такі підходи:

• створення творчої групи з ініціативи методичних служб району, міста, області, виходячи із загальних потреб інноваційного розвитку освіти;

• створення творчої групи з ініціативи адміністрації школи, виходячи з розв’язання потреб окремого закладу освіти;

• створення творчої групи з ініціативи МО різних рівнів, виходячи з питань вивчення окремого шкільного предмета;

• створення творчої групи з ініціативи окремих учителів, зацікавлених деякими питаннями сучасного стану навчально-виховного процесу.

Безумовно в будь-якому разі успішність роботи творчої групи та досягнення реалізації її мети залежить від:

• актуальність тематики та правильної організації роботи членів групи;

• наявність лідера творчої групи, спроможного організувати та вивести групу на вирішення певних питань;

• фахових та особистісних компетенцій членів групи;

• підтримки групи з боку ініціаторів, адміністрації закладу, методичних служб;

• наявності необхідного технічного та науково-методичного забезпечення, фахових консультацій у разі потреби.

Члени творчої групи глибоко і всебічно вивчають науково-педагогічну літературу з проблеми, відомі педагогічні здобутки. З’ясувавши суть проблеми і досягнувши високого рівня компетентності, члени групи розробляють моделі, схеми, рекомендації щодо впровадження у практику нових знань.

Чимало наукових робіт дають практичні рекомендації, сформульовані самими вченими. Але творча група покликана їх конкретизувати, деталізувати на рівні індивідуальних методик і специфіки педагогічної діяльності в конкретній школі. При цьому творча група не спрощує ідеї науки і передового педагогічного досвіду, не знижує рівень рекомендацій стосовно готових рецептів.

Робота творчої групи над однією якоюсь проблемою дає змогу її членам поглиблено вивчати рекомендації педагогічної думки, апробувати їх, вносити необхідні корективи, створювати досвід їх реалізації, цілеспрямовано впливати на навчально-виховний процес. Діяльність творчих груп розглядаються на засіданнях, надається допомога шляхом проведення інструктивно-методичних нарад, консультацій, обміну досвідом.

В управлінні інноваційною діяльністю закладу використовується проектно-цільовий підхід, що передбачає реалізацію управлінського проекту «Імідж школи», та стратегія системних змін. Обрано педагогічні інновації в технологіях навчання – впровадження у навчально-виховний процес модульно-розвивальної системи.

Концепцією розвитку школи визначені пріоритетні напрямки діяльності школи:

• збереження здоров’я дітей;

• формування життєвих компетенцій;

• створення багатовимірного освітнього простору, зорієнтованого на індивідуальний розвиток особистості через навчання та виховання;

• забезпечення рівного доступу учнів до якісної освіти;

• виховання національно-свідомих громадян України;

• гармонійне поєднання освіти і виховання;

• розвиток шкільного комунікативного середовища;

• задоволення потреб сім’ї та суспільства щодо повноцінного фізичного, психологічного та освітнього розвитку учня;

• підвищення рівня фахової майстерності педагогічних працівників шляхом впровадження у навчально-виховний процес інноваційних технологій;

• впровадження сучасних засобів навчання;

• забезпечення якісної профільної підготовки учнів з урахуванням освітніх потреб, кадрових можливостей, матеріальної та навчальної бази школи, соціокультурного і виробничого середовища, перспектив здобуття подальшої освіти;

• впровадження сучасної інформаційної системи навчання, створення та розвиток комп’ютерно-орієнтованого освітнього середовища на основі інформаційних мереж, ресурсів і технологій, побудованих на базі засобів сучасної обчислювальної та телекомунікаційної техніки;

• забезпечення конкурентноспроможності навчального закладу.

Посилання за темою:

• Педагогічні інновації як результат творчого пошуку педагога

• Портфоліо шкільного бібліотекаря

• Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках англійської мовиє

Нині комп’ютеризація навчального процесу розглядається як один з найбільш перспективних напрямів підвищення якості освіти. Цій проблемі приділяється значна увага як на рівні центральних органів управління освітою, так і на рівні навчальних закладів освіти. Проте масштабна комп’ютеризація навчального процесу у ЗНЗ – складна проблема, яка потребує тривалої цілеспрямованої роботи й постійної уваги.

Створення інформаційно-освітнього простору засобами комп’ютерних технологій дозволить значно спростити та прискорити процеси, необхідні як під час здійснення навчально-виховного процесу, так і під час підготовки педагогічних кадрів до його втілення, та забезпечить:

- єдність інформаційного простору системи освіти;

- підвищення якості освіти в усіх закладах освіти;

- створення умов для поетапного переходу до нового рівня освіти на основі нових інформаційних технологій;

- підвищення ефективності управління регіональною системою освіти;

- оптимізацію використання інформаційно-методичних ресурсів;

- формування інформаційної культури.

Використання комп’ютерних програм, електронних засобів навчального призначення значно підвищують якість навчання, але при використанні ІКТ в навчально-виховному процесі в загальноосвітніх навчальних закладах виникли проблеми:

- недостатнє матеріально-технічне та науково-методичне забезпечення навчальних закладів;

- недостатньо розроблені методики використання сучасних інформаційних технологій навчання у навчальному процесі під час вивчення усіх навчальних предметів;

- недостатня підготовка педагогічних кадрів до використання в навчальному процесі засобів сучасних інформаційно-комунікаційних технологій;

- відсутність у вчителів мотивації щодо використання сучасних інформаційних технологій навчання.

Впровадження інформаційних технологій у навчально-пізнавальну діяльність учнів – це один із шляхів. Комп’ютери мають перейти із класу інформатики у навчальні класи. Особливої актуальності набуває проблема розробки, створення та впровадження розвивальних освітніх програм, які сприятимуть адаптації учнів до життя в інформаційному суспільстві. В кожному ЗНЗ створюються необхідні соціальні, психологічні, педагогічні умови для опанування учнями школи сучасних інформаційних технологій і розроблення методики використання їх в навчально-виховному процесі. Зміни у підходах до навчання створили умови для перебудови особистісних установок взаємодії учителя з учнями. Вчитель зобов’язаний виступати у ролі творчого керівника, спрямувати учнів від статичних знань до динамічних.

Основними принципами роботи учителя, як консультанта і помічника, стали відкритість, впевненість у можливостях і здібностях учнів, бачення внутрішнього світу і можливостей кожної дитини. Роль учителя стала більш активною. Учителі створюють сприятливі умови для розкриття і розвитку учнів. Стрімкі темпи інформатизації суспільства та розвитку Інтернет - технологій актуалізують проблему формування інформаційної компетентності підростаючого покоління, яка наразі виступає одним із потужних чинників успішності навчальної, професійної, суспільної та інших видів діяльності молодої людини.

Впровадження інноваційних моделей навчального процесу передбачає вміння вчителів - предметників користуватися засобами новітніх інформаційних технологій. Структурна побудова заняття з використанням ІКТ змінює саму суть навчального процесу, занурюючи його в спілкування, де ролі вчителя й учня врівноважені: обидва працюють для того, щоб навчатися, ділитися своїми знаннями, досягненнями свого життєвого досвіду. Важливим тут є не те, як багато діти знають, а як вони дізналися і що робитимуть зі своїми знаннями.

До того ж слід звернути увагу на те, що педагог повинен завчасно моделювати ситуації взаємодії за допомогою засобів, схем (моделей) діяльності учнів, відповідно до змісту і мети уроку. В моделях слід фіксувати склад індивідуальних дій учнів, спосіб їх розподілу між учасниками і послідовність дій виконання. Цілеспрямована модель діяльності учнів у даних уроках виступає інструментарієм, за допомогою якого можна поєднувати методологію та зміст, крім того, вона є основним засобом організації комунікації учнів і вчителя.

У процесі побудови уроку з використанням ІКТ визначальною є діяльність учнів, а головною функцією педагогічної згоди стає створення комунікативних умов, коли учитель своїми висловлюваннями і діями бере участь у створенні "критичних ситуацій", що ведуть до аналізу й розуміння змісту навчального матеріалу, способів пізнання. Вчитель керує взаємодією учнів, які представляють різні позиції й пізнавальні можливості.

Дидактична ефективність даного уроку досить висока і дає вчителю змогу визначати й вивчати психолого-педагогічні феноменальні можливості окремих учнів, а учням - за умови системності використання даних методів навчання, очевидніше виявляти різні позиції, перешкоди, які виникають у процесі навчальної діяльності. Саме в такій формі уроку, за інтерактивними методами навчання та використання ІКТ, виникає зв'язок між змістом (темою уроку) і способом спільної та індивідуальної діяльності, між учнем і способом вирішення проблеми, ситуації, завдання.

Необхідною складовою формування єдиного освітнього інформаційного простору, першим кроком до використання інноваційних та дистанційних технологій навчання у професійній діяльності вчителя є наявність Інтернету.

Сьогодні існує безліч інформаційних матеріалів на електронних носіях: електронні довідники, енциклопедії, атласи, науково-популярні фільми тощо.

Наявність у більшості бібліотек сучасного інформаційно-комунікаційного обладнання й доступу до Інтернет дає можливість учням набувати навичок пошуку, збирання інформації, її аналізу й використання для набуття освіти, а вчителі мають можливість ефективно вести пошук потрібних їм матеріалів у світовому просторі.

Традиційна формула освітнього процесу "знання – вміння - навички" вже не спрацьовує повною мірою. Інформаційне суспільство вимагає від людини набуття здатності та вмінь самостійно здобувати і нестандартно використовувати знання, опановувати інформаційні технології їх пошуку, осмислення, поглиблення та застосування, які стають органічною потребою кожної людини. Щоб поглибити знання у сфері інформаційних технологій, навчитися застосовувати їх у процесі викладання різних навчальних предметів, багато вчителів обирає післядипломне навчання в галузі інформаційних технологій.

Цьому активно сприяє й сучасна система неперервної освіти, складовою якої є дистанційна форма організації навчання, яке здійснюється на основі сучасних педагогічних, інформаційних та телекомунікаційних технологій. Вона почала набувати значного розвитку протягом останнього десятиріччя і є найбільш ефективною при розв'язанні багатьох проблем. Використання дистанційних форм навчання є дієвою підтримкою навчального процесу. Це дає змогу:

- надати учням різнорівневу навчальну інформацію;

- створити умови для рівного доступу до якісної освіти;

- поширити спектр освітніх послуг, використовуючи TV, радіо, Веб- ресурси;

- підвищити інформаційну компетентність педагогів та учнів.

Формування єдиного освітнього інформаційного простору є одним із стратегічних завдань щодо розвитку системи освіти. Фундаментом має бути інформаційна мережа, що охоплює всі ланки системи освіти, заклади, установи й органи управління ними та підготовлені користувачі.

У процесі підготовки вчителя для використання інформаційних технологій не лише на заняттях з інформатики, але й у всьому освітньому просторі, особлива увага приділяється розвитку рис новаторства, креативності, адже педагог має підготувати учня до відповідальних, свідомих і розумних дій в умовах технічного прогресу, швидкого розвитку техніки, інформаційних технологій, раціональної самоосвіти і технічного та інформаційного навчання.

Підвищення кваліфікації у сфері інформатики вчителів інших предметів – набагато складніша проблема, ніж підготовка самих учителів інформатики. Проте її можна розв’язати, підвищуючи кваліфікацію вчителів у двох напрямках:

підготовка вчителів до викладання інформаційних предметів;

підготовка вчителів до використання інформаційних медіа як засобів ефективного викладання інших шкільних предметів.

Сьогодення чітко визначає риси професіоналізму сучасного вчителя. Серед них: організаційні здібності; педагогічні вміння; володіння комп’ютерною технікою; відкритість; маневреність; гнучкість; співробітництво. Домінантною складовою для кожного вчителя вважається оволодіння комп’ютерною технікою, інформаційними технологіями. Висока компетентність дає змогу ухвалювати творчі рішення, знаходити можливості вміло використовувати теоретичні знання й практичні вміння щодо ІКТ.

Інформатизація освіти є одним з пріоритетних напрямів модернізації вітчизняної освітньої системи. Значну увагу цьому питанню приділяє Уряд країни, на розв’язання проблем інформатизації освіти з урахуванням сутності глобальних трансформацій та підготовки людини до життя в інформаційному суспільстві спрямовують спільні зусилля Національна академія педагогічних наук України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, Національна академія наук України та інші установи і заклади освіти.

Перший віце-президент НАПН України підкреслив, що у напрямі інформатизації освіти необхідно вирішити невідкладні завдання: довершити технічне оснащення навчальних закладів, кабінетів, лабораторій, бібліотек комп’ютерними системами; суттєво оновити зміст, педагогічні технології, методичне забезпечення навчання і викладання на основі ІКТ; упровадити новітні навчальні системи з використанням ІКТ; формувати інформаційно-комунікаційну культуру освітян і суспільства в цілому. Створюється в Україні комп’ютерно орієнтоване навчальне середовище шляхом формування інтегрованих загальнонаціональних електронних навчальних і наукових ресурсів, впроваджується інформаційне освітнє середовище навчальних закладів засобами освітньої мережі .

Структура освітнього інформаційного середовища цього навчального закладу складається з блоків: управління навчанням, інформаційного (модуль інформаційних ресурсів), менеджмент навчального закладу (генератор розкладу уроків, домашні завдання, електронний щоденник, електронний журнал), електронна бібліотека (художня, навчальна література, медіатека, методичні та дидактичні матеріали, освітнє законодавство), блок використання дистанційного навчання (технології віртуальних класів, on-line відеоуроки, система індивідуального навчання), блок спілкування між користувачами (групи за інтересами, новини, анонси подій, пошта), конкурси. Отже, комп’ютеризація й доступ до мережі Інтернет в ЗНЗ - це не лише нові технічні можливості для сфери освіти, а й дружній інтерфейс машинно-діалогового режиму, доступ до гігантських обсягів інформації.

Сучасні інструментальні засоби відкривають широкі перспективи для візуалізації та інтерактивності навчального процесу. Завдяки новому рівню інформаційного забезпечення стає можливим удосконалення методів освітньої діяльності, раціональне використання праці педагогів та адміністрації ЗНЗ.

Педагоги, які володіють сучасними комп’ютерними технологіями, і викладачі інформатики мають вибудовувати весь процес навчання так, щоб він забезпечував, поряд із засвоєнням предметного змісту, формування відповідних технологічних та інформаційних умінь і навичок, які застосовуються в різних життєвих ситуаціях: навчальних, виробничих, особистих. Одним із результатів процесу інформатизації навчальних закладів має бути можливість використовувати сучасні інформаційно-комунікаційні технології для роботи з інформацією як в навчально-виховному процесі, так і для інших потреб.

Методист ММК Р.С. Резніченко

Список використаної літератури:

 Химинець В.В. Інновації в сучасній школі. – Ужгород, 2004. – 168 с.

Грабовська Т.І., Талапканич М.І., Химинець В.В. Інноваційний розвиток освіти: особливості, тенденції, перспективи. – Ужгород, 2006. – 232 с.

Химинець В.В., Сивохоп Я.М., Петрус В.В. Психолого-педагогічні аспекти інноваційних технологій. – Ужгород, 2006. – 148 с.

Химинець В.В. Інноваційно-освітня діяльність. – Ужгород, 2007. – 364 с.

Радул В. В., Соціальна зрілість особистості вчителя: фактори формування/ В. В. Радул. -К. Вища шк., 2008. -240с.

Жаболенко М. В. Инновации в области использования информационно-коммуникационных технологий в учебном процессе/ М. В. Жаболенко, Н. О. Жданова // Стратегія інноваційного розвитку системи вищої освіти в Україні: матеріали міжнародної науково-практичної конференції/ гол. ред. С. В. Смерічевська. - Донецьк: Кальміус, 2007 р.

Кочевой Р. А. Информационные технологи в процессе обучения/ Р. А. Кочевой //доп. Учасників V Всеукр. Наук. -метод. Конф. Впровадження нових інформаційних технологій навчання. - Запоріжжя:ЗДІА, 2005 р.

Закон України "Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки" // Урядовий кур’єр. 2007. -№6.

Полат Е. С. Современные педагогические и информационные технологии в системе образования: учебн. Пособие для студентов высших учебных заведений/ Е. С. Полат, М. Ю. Бухаркина. - М. Академия, 2007.