4 Розрахунок фонду заробітної плати дільниці

4.1 Структура витрат на заробітну плату

При плануванні собівартості продукції та прибутку підприємства особливе значення має розрахунок планового фонду заробітної плати працівників, бо саме на основну заробітну плату на одиницю продукції нараховуються витрати на утримання та експлуатацію обладнання та загальнозаводські витрати.

Оплата праці – це будь-який заробіток, який виражений, як правило, у грошовій формі та який за трудовим договором власник або вповноважений ним орган має платити працівнику за виконану роботу або надані послуги.

Розмір оплати найманого робітника залежить від результатів його роботи з урахуванням результатів господарської діяльності підприємства.

Заробітна плата має наступну структуру:

1. основна – нараховується за виконану роботу за тарифними ставками, відрядними розцінками чи посадовими окладами та не залежить від загальних результатів діяльності підприємства. Вона включає оплату за фактично відпрацьований час, доплати за суміщення, за багатоверстатне обслуговування, за роботу в нічний час, за понаднормову роботу, за зміни умов праці робочим-відрядникам та за простої не з вини працівника. Основна заробітна плата є базою нормального відтворення робочої сили, яке залежить від результатів праці робітника, якості робочої сили, кваліфікації тощо. Витрати на основну оплату праці входять до собівартості виробленої продукції;

2. додаткова – це складова заробітної плати, що включає витрати на оплату праці, не пов’язані з виплатами за фактично відпрацьований час. Нараховують додаткову заробітну плату залежно від досягнутих і запланованих результатів, умов виробництва, кваліфікації працівників тощо. Вона включає окремі види преміювання, винагороди та інші заохочувальні виплати, визначені Положенням про оплату праці на підприємстві. Розміри додаткових виплат залежать від результатів господарської діяльності підприємства та виплат за рахунок власних коштів (прибутку) підприємства. Джерелом додаткової заробітної плати є фонд матеріального стимулювання підприємства, що створюється за рахунок прибутку та розмір якого не може бути гарантованим через залежність від результатів господарської діяльності підприємства.

Заробітна плата виконує наступні функції:

1. відтворювальна – спрямована на відтворення робочої сили для забезпечення нормального рівня життєдіяльності;

2. стимулююча – спрямована на стимулювання якісних і кількісних результатів праці на основі диференціації оплати праці;

3. регулююча – спрямована на регулювання ринку праці на основі сегментації рівнів оплати праці з метою формування ринкової вартості робочої сили;

4. соціальна – припускає встановлення однакової оплати праці за виконання однакової роботи з метою диференціації заробітної плати за критерієм соціальної справедливості.

Основними вимірниками результатів праці є кількість виготовленої продукції (обсяг наданих послуг) або затрачений робочий час, тобто кількість годин або днів, на протязі яких робітник фактично був присутній на робочому місці. Тому, залежно від того, що є основою визначення розміру заробітної плати виділяють дві основні її форми: відрядну й погодинну.

За відрядною формою оплати праці нарахування заробітної плати проводиться по нормам та розцінкам, що встановлені на основі розряду робочого. Тарифний розряд робочого передбачає виконання роботи відповідної складності.

Відрядна заробітна плата нараховується у визначеному розмірі за кожну одиницю виконаної роботи чи виробленої продукції. Вона застосовується в галузях та на виробництвах де передбачається детальне розділення праці і можна визначити обсяг виконаної роботи чи виробленої продукції окремим працівником. Організація відрядної оплати передбачає розроблення певних нормативів (норм виробітку та норм часу) витрат праці для кожного робочого або групи робочих і визначення розміру оплати за кожну одиницю виготовленої продукції (виконаної роботи), тобто встановлення відрядної розцінки. Відрядна форма оплати праці та має наступні системи: пряму відрядну; відрядно-преміальну; відрядно-прогресивну; акордну.

Погодинна заробітна плата виражає залежність між її розміром та кількістю відпрацьованого часу працівником. Вона впроваджується при оплаті робіт, які важко або недоцільно нормувати, коли відсутні можливості здійснювати облік виробленої роботи, при оплаті праці адміністративно-управлінського або обслуговуючого персоналу, що працює за ненормованим робочим днем (керівники, вчителі, наладчики або лікарі тощо), а також у випадках, коли необхідно забезпечити високу якість робіт. Погодинна форма оплати праці включає наступні системи: пряму погодинну; погодинно-преміальну; окладну.

Річний фонд заробітної плати – це увесь фонд заробітної плати, нарахований на підприємстві. Він складається із денного фонду заробітної плати, оплати чергових та додаткових відпусток, винагороди за вислугу років, вихідних допоміг, оплати днів виконання державних та громадських обов’язків, заробітної плати працівників у відрядженнях на інші підприємства або на навчання, а також із оплати цілоденних простоїв не з вини робітника.