2.2.Нематеріальні блага як об’єкти цивільних прав

До особливої групи об'єктів цивільних прав відносяться нематеріальні блага.Характерна особливість цієї групи об'єктів полягає в тому, що вони:

1) не мають матеріального (майнового) змісту;

2) невіддільні від особи їх носія;

3) володіють властивістю індивідуалізації самої особи володаря цих прав Цивільне право України:авт.. Мазур О.С. Навч. посіб. К.: Ун-т "Україна", 2005..

ЦК України містить правила, направлені на врегулювання і захист нематеріальних благ, які істотно відрізняються від колишнього цивільного законодавства.

Нематеріальні блага розглядаються як різновид об'єктів, з приводу яких можуть виникати цивільні правовідносини. Перелік нематеріальних благ, що юридично захищаються, можна підрозділити на: а) нематеріальні блага, що набуваються громадянами і юридичними особами через народження (створення), і б) нематеріальні блага, що набуваються ними через закон.

Те, що ЦК України дає лише зразковий перелік нематеріальних благ, що користуються цивільно-правовим захистом, дозволяє зробити висновок про те, що об'єктом цивільно-правових відносин може виявитися і не назване ЦК нематеріальне благо. До нематеріальних благ, що набуваються громадянами і юридичними особами через народження (створення), відноситься життя, здоров'я, гідність особи, особиста недоторканність, честь і добре ім'я, ділова репутація, недоторканність приватного життя, особиста і сімейна таємниця; до нематеріальних благ, що набуваються через закон, - право вільного пересування, право вибору місця перебування і проживання, право на ім'я, інші особисті немайнові права. Як інші нематеріальні права, - право на життя, здоров'я і ін. Особисте немайнове право, що кореспондує нематеріальному благу або що існує окремо від нього, виявляється як би благом другого рівня, а саме життя, здоров'я і ін. є благом, яке передує праву на нього, і в цьому сенсі можуть визнаватися благом першого рівня.

Особливість здійснення особистих немайнових прав полягає в тому, що законом визначаються не межі реалізації нематеріальних благ управомоченою особою, а встановлюються межі втручання сторонніх осіб в особисту сферу і, якщо ці межі порушуються, допускається застосування примусових заходів до їх відновлення. При встановленні меж поведінки управомочених і зобов'язаних осіб істотного значення набувають норми моралі Українське цивільне право, авт. Заіка О.Ю., вид. Київ, «Істина», 2005р..

Особисті нематеріальні блага представляють самостійну цінність для їх носія і існують незалежно від ступеня і характеру їх правового врегулювання. Останніми роками під впливом багатьох чинників економічного, політичного, міжнародно-правового характеру розширена правова регламентація особистих немайнових відносин і розширений перелік нематеріальних благ, що підлягають захисту цивільно-правовими способами

Особисті немайнові блага — це блага, які позбавлені економічного змісту, нерозривно пов'язані з суб'єктом права, визнані суспільством та потребують правової охорони. Вони пов'язані з особою людини і не можуть бути відчуженими. Особисті немайнові блага відносяться, як правило, до категорії абсолютних прав.

Особисті немайнові блага регулюються різними (крім цивільного) галузями права.

Право осіб на захист честі, гідності, ділової репутації в судовому цивільно-правовому порядку передбачене у ст.7 ЦК України.

Чинне законодавство України не дає понять честь, гід-ність, ділова репутація. Проте існує декілька їх неофіцій-них тлумачень.

Честь — це моральна свідомість та категорія етики, що включає в себе усвідомлення індивідом свого соціаль-ного значення та визнання цього значення з боку су-спільства.

Гідність — моральна свідомість, яка полягає в самооцін-ці особою її моральної рівності з іншими членами суспільства, тобто виражає моральне ставлення особи до самої себе, а вже через це - суспільства до неї.

Гідність це самооцінка себе та своїх якостей, моральних, ділових, суспільних.

Велика кількість правників вважають, що честь і гідність категорії, які не можуть належати юридичним особам. Виходячи з цього, слід зазначити, що юридичним особам притаманні такі поняття як ділова репутація та престиж.

Ділова репутація — представляє собою оцінку професійних рис конкретної особи. Ділову репутацію може мати будь-який громадянин, який займається підприємницькою діяльністю, а також будь-яка юридична особа: комерційна і некомерційна організація, державні і муніпалістичні підприємства, установи.

При розгляді цивільних ст. 7 ЦК України, суди повинні з'ясувати, чи поширені відомості про спростування яких пред'явлений позов, порочать вони честь, гідність або ділову репутацію позивача та чи відповідають дійсності. До відомостей, що ганьблять особу, слід відносити ті з них, які принижують честь, гідність, ділову репутацію,

та на-носять шкоду престижу громадянина або організації в громадянській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів загальновизнаних правил спів-життя та принципів людської моралі.

В науці цивільного права існує декілька точок зору щодо класифікації немайнових прав.

В залежності від інтересів, які складають особисті пра-ва, пов'язані з тими чи іншими сторонами життя, виділя-ють декілька груп:

1) немайнові блага, які не можна відокремити від жит-тя людини (здоров'я недоторканність особи);

2) немайнові блага, направлені на індивідуалізацію громадянина в колективі (ім'я, честь, гідність);

3) немайнові інтереси в сфері сімейного права;

4) немайнові інтереси, які випливають з участі грома-дян в суспільній праці (включаючи всі види творчості), з реалізації права на освіту, право на відпочинок;

5) немайнові інтереси в сфері майнових відносин (не-майнові інтереси, які виявлені в зобов'язальному праві, різного роду майнових угодах, у зв'язку з посіданням тих або інших майнових прав.

З.В. Ромовська пропонує розрізняти п'ять груп особистих немайнових прав [10; 49]:

1) права, які індивідуалізують громадянина як особис-тість (право на ім'я, честь, гідність);

2) права, які забезпечують особисту свободу громадян (право на недоторканність особистості, житла, тілесну не-доторканність, вибір роду знань і місця проживання, ци-вільно-правову свободу, права, які забезпечують свободу совісті);

3) права, які виникають в результаті творчої діяльнос-ті при створенні творів в області науки, літератури, мисте-цтва, винаходів;

4) особисті права в сімейних правовідносинах (ком-плекс прав на виховання дітей, усиновлення, здійснення опіки);

5) особисті права, які виникають в результаті вступу громадян в трудові, та інші правовідносини.

Існує ще декілька класифікацій по різним ознакам.

При розробці проекту ЦК України його автори розробили таку класифікацію:

1. Особисті нематеріальні блага направлені на індивідуалізацію управомоченої особи (право на ім'я, фірмо-ве найменування, знак для товарів та послуг). Громадянин набуває і здійснює свої права і обов'язки під своїм ім'ям, яке включає в себе прізвище, ім'я, по батькові, якщо інше не витікає з закону або національного звичаю. У ви-падках та у порядку непередбаченим законодавством громадянин може використовувати псевдонім. Громадя-нин вправі змінити своє ім'я в порядку встановленому законом. Зміна громадянином імені не є підставою для припинення або зміни його прав та обов'язків, набутих під колишнім ім'ям. Громадянин повинен приймати необхідні заходи для повідомлення своїх боржників і кре-диторів про зміну свого ім'я, вправі вимагати внесення за свій рахунок відповідних змін в документи, оформлені на своє попереднє ім'я.

Фірмове найменування — найменування юридичної особи, яка є комерційною організацією. Юридична особа, яка є комерційною організацією, повинна мати фірмове найменування. Юридична особа, фірмове найменування якої зареєстровано в установленому порядку, має виключне право на його використання.

Ще одним засобом індивідуалізації є знак для товарів та послуг.

2. Особисті немайнові права направлені на забезпе-чення особистої недоторканості громадян як фізичної так і духовної (право на життя, право на здоров'я, на за-хист особистого зображення, право на захист честі, гідно-сті, ділової репутації).

Життя — це найвище нематеріальне благо, яке виникає з моменту відокремлення життєздатної дитини від організму матері, яке триває на протязі функціонування головного мозку.

Право на життя передбачає не лише право жити самому, а й право дати життя іншому.

Право на здоров'я — визнана в світі юридична конс-трукція. Стаття 49 Конституції України визнає за кож-ним право на охорону здоров'я.

Здоров'я — це стан повного фізичного, душевного, со-ціального благополуччя. При порушенні права на здоров’я потерпілий може використати такий засіб захисту як - компенсація немайнової шкоди.

В зміст права на особисту недоторканність включає правомочність громадянина самостійно користуватися і розпоряджатися тілом, правомочність вільно здійснювати певні дії згідно зі своєю свідомістю і волею, а також вимагати, щоб інші суб'єкти утримались від порушення його прав.

Право на особисту недоторканність слід реалізувати шляхом укладення договорів на особисту охорону з спе-ціальними фірмами або окремими громадянами. Грома-дянин може заборонити або дозволити публікацію, тира-жування свого зображення на випадок своєї смерті пев-ним особам і на певний строк. Право на зображення об'єктом виступає зовнішність людини, а не зображення.

3. Особисті немайнові блага і направлені на забезпечення недоторканності особистого життя громадян (право на недоторканність, на таємницю особистого життя).

Недоторканність особистого життя — це охорона за-коном особистої та сімейної таємниці, заборона на збір, зберігання, використання інформації про приватне жит-тя особи без її згоди.

В юридичній літературі пропонується визначати сфе-ру особистого життя як коло відносин та вчинків особи, які направлені на задоволення індивідуальних потреб засобами, які не мають соціального значення.

Проект пропонує спеціальні норми для захисту особи-стого життя, коли громадянину для здійснення своїх прав потрібна допомога професіоналів: медична таємниця, но-таріальна таємниця, адвокатська таємниця, банківська таємниця, таємниця листування, телефонних переговорів, таємниця всиновлення.

Існують також інші прояви особистого життя та його недоторканності. Право на недоторканність житла пов'я-зано з майновим правом на житло, оскільки без права на житло не виникає право на його недоторканність.

Власник житлового приміщення має широкий об'єм можливостей визначати коло своїх позитивних осіб, Правомоччя громадянина з прийняття засобів, які обмежу-ють проникнення в житло, реалізується шляхом укла-дання договорів, про охорону будівлі, проведення сигналі-зації, шляхом вибору засобів самозахисту.

Право громадян на таємницю та недоторканність особистого життя цивільним законодавством не захищені. Цивільне законодавство потребує вдосконалення з цих питань.