3. Розроблення та вибір стратегій

Стратегія – це напрям розвитку організації, який відображений в комплексному плані, що призначений для здійснення її місії та досягнення її цілей.

Розроблення стратегії підприємства може здійснюватись трьома способами:

1. розробка власної унікальної стратегії;

2. використання існуючих підходів;

3. модифікація існуючих стратегій, враховуючи специфіку підприємства та особливості зовнішнього середовища.

Стратегічне позиціонування - чітке формування стратегічної позиції забезпечує процес розроблення стратегії ефективністю і зрозумілістю дій. Завдяки цьому результуюча стратегія зазвичай виявляється більш точною, продуманою, закінченою.

Стратегії розвитку.

Виділяють три основні стратегії розвитку підприємства: стабільного зростання, зростання, скорочення та змішана (поєднання всіх трьох варіантів).

Стратегія стабільного зростання – передбачає формування заходів спрямованих на досягнення цілей в які закладено попередній темп зростання підприємства. Розробка та реалізації такої стратегії не передбачає ніяких кардинальних змін у діяльності організації. Тобто організація яка вибрала таку стратегію є несхильною або нейтральною до економічного ризику.

Стратегія зростання – передбачає розробку комплексу заходів для досягнення цілей, які є значно підвищеними у порівнянні із значеннями базового періоду. Відповідно така стратегія передбачає наявність динамізму, гнучкості та значного потенціалу підприємства. Підприємства часто змушені використовувати такий вид стратегії через швидкість змін у зовнішньому середовищі. Тому стратегія є ризикованою і організація, яка застосовує таку стратегію може ідентифікуватися як схильна до ризику.Різновидностями стратегії зростання є стратегії: вертикальної інтеграції та горизонтальної інтеграції.

Стратегія скорочення – використовується у випадках коли організації загрожує банкрутство. Виділяють такі різновиди стратегії: ліквідація. Найраціональнішим є повний розпродаж матеріальних запасів і активів організації (з метою розрахунку з кредиторами і початку нової справи); відсікання зайвого. Іноді фірми вважають вигідним відокремити від себе деякі підрозділи чи види діяльності. Основна мета зберегти головний виробничий майданчик. Можливий варіант продажу фірми з метою погашення боргів і одержання грошей для вкладення у вигіднішу справу; скорочення і переорієнтація. На етапі спаду багато підприємств вважають за необхідне скоротити частину своєї діяльності та збільшити прибуток, тобто спочатку фірма терпить неминучі втрати, а потім можливе різке зростання прибутку через скорочення кількості операцій до керованого і прибуткового рівня. До стратегії скорочення звертаються тоді, коли показники компанії продовжують погіршуватися, при економічному спаді чи просто для порятунку організації.

4. Поєднання. Стратегії поєднання швидше за все будуть дотримуватись великі фірми, що активно діють у декількох галузях.

Базові конкурентні стратегії М.Портера

М.Портер запропонував п’ять загальних конкурентних стратегій: стратегія лідерства за витратами, стратегія широкої диференціації; стратегія оптимальних витрат; стратегія ринкової ніші на засадах низьких витрат, стратегія ринкової ніші на засадах диференціації продукції.

1. Стратегія лідерства за витратами спрямована на зниження рівня витрат продукції підприємства з метою нарощування обсягів збуту. Для застосування такої стратегії підприємство повинно мати низку суб’єктивних та об’єктивних позитивних факторів. Найголовнішим фактором застосування такої стратегії є покупець та його потреби.

2. Стратегія широкої диференціації. Диференціація виникає через унікальні внутрішні навички і набуті знання компанії, до яких конкуренти не можуть легко знайти доступ. Диференціація пов'язана з унікальними фізичними характеристиками, що не можуть існувати дуже довго, оскільки фінансово стабільні конкуренти можуть клонувати їх, поліпшувати чи знаходити товари-субститути для майже будь-яких характеристик, з метою привернути увагу покупців. Передумовою застосування такої стратегії повинно бути відмінність смаків, уподобань споживачів. І вивчивши потреби споживачів, організація може змінити характеристики власної продукції для задоволення виявлених потреб.

3. Стратегія оптимальних витрат. Дана стратегія поєднує в собі два напрями реалізації: а) мінімізація витрат; б) модифікація продукції під особливі потреби споживача. Тобто підприємство повинно створювати продукцію не гіршу, ніж у конкурентів та/або ціна на таку продукцію повинна бути нижчою.

4. Стратегії фокусування на засадах низьких витрат та диференціації - є орієнтація на вузьку частину ринку тобто на обрані ринкові ніші. Стратегічна мета стратегій фокусування полягає в тому, щоб краще або дешевше обслуговувати споживачів цільового сегменту.

Стратегії злиття та інтеграції підприємств. Горизонтальна та вертикальна інтеграції.

Злиття - спосіб налагодження системної взаємодії на засадах взаємної участі у капіталі, контролю за діяльністю підприємств та налагодження певної системи договірних відносин. Злиття за формами здійснення, поділяється на: інтеграція, поглинання, підпорядкування, консолідація та створення головного або материнського підприємства.

Інтеграція підприємств – це форма злиття, за якої підприємства учасники цього процесу, ліквідуються як юридичні особи, натомість на їх базі створюється нове підприємство. За означенням, яке подане у економічній енциклопедії, інтеграція – це поступове зближення та об‘єднання економічних суб‘єктів у процесі їх взаємодії (взаємовпливу, взаємопроникнення тощо).

Стратегії розвитку І.Ансофа.

Альтернативними стратегіями розвитку згідно класифікації І.Ансофа є: проникнення на ринок, розвиток ринку, розвиток продукту та диверсифікація. Критеріями поділу альтернативних стратегій розвитку згідно І. Ансофа є існуючий ринок та продукт, новий ринок та продукт.

Таблиця