Конспект лекцій для вивчення предмету «конструкції будівель і споруд»

Складений на підставі навчальної програми, затвердженої Навчально-методичним центром 15 березня 2002 року

для студентів спеціальності № 5.092604 „Будівництво, обслуговування і ремонт гідромеліоративних споруд”

Костянтинівський сільськогосподарський технікум

2007

РОЗДІЛ I

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО БУДІВЛІ І СПОРУДИ ВОДОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

§1.1 Основи архітектурно-будівельного проектування будівель і споруд водогосподарського призначення

Питання:

1. Основи архітектурно-будівельного проектування будівель і споруд водогосподарського призначення.

2. Індустріалізація гідромеліоративного будівництва.

3. Єдина модульна система, уніфікація, стандартизація, нормалізація. Об’ємно-планувальні рішення будівель.

В будівельній практиці все, що зводиться працею людини називається спорудами.

Споруди умовно підрозділяються на:

• будинки;

• інженерні споруди;

Будинки безпосередньо пов’язані з діяльністю людини, вони містять внутрішній простір для перебування людей і мають визначне функціональне призначення (житло, виробництво, відпочинок, лікування, навчання). В залежності від призначення їх внутрішній простір розподіляється на приміщення – обгороджені з всіх боків нерозчленовані простори (кімната, клас, цех, машинний зал). Функціональні процеси, які відбуваються в окремих приміщеннях, визначають їх габарити.

Інженерні споруди не потрібують простору для життєдіяльності людей (мости, тунелі, греблі, водоводи, водозабори).

Всі будинки складаються з окремих взаємопов’язаних між собою об’ємно-планувальних (поверх, окремі приміщення) і конструктивних елементів ( фундамент, стіна, дах) і конструктивних (будівельних) деталей (плити, балки, блоки, сходи).

Основними напрямками технічного прогресу в водогосподарському будівництві є підвищення рівня індустріалізації, широке застосування нових ефективних матеріалів та конструкцій, підвищення механізації робіт.

Індустріалізація будівництва – це застосування збірних конструкцій і виробів, збільшення ступеня заводської готовності, зниження матеріалоємності.

Єдина модульна система в проектуванні і будівництві (ЕМС) є правилами координації розмірів об’ємно-пла­нувальних і конструктивних елементів будинків і споруд на базі модуля. Єдина модульна система застосовується в обов’язковому порядку при проектуванні і будівництві будівель і споруд, проектуванні і виконанні будівельних виробів.

Всі розміри об'ємно-планувальних і кон­структивних елементів будівель повинні бути кратні модулю. Це сприяє типізації і стандартизації в проектуванні і виробництві будівельних виробів.

За величину основного модуля М для координації розмірів приймається розмір 100 мм (1 дециметр).

На базі основного модуля М утворюються укрупнені (для крупних розмірів) і дробові модулі, які виходять множенням основного модуля М (100 мм) на цілі і дробові числа. Укрупнені модулі - 6000, 3000, 1500, 1200, 600, 300 і 200 мм позначають відповідно - 60М, ЗОМ, 15М, 12М, 6М, ЗМ і 2М, а дробові модулі - 50, 20, 10, 5, 2 і 1 мм - відповідно 1/2 М, 1/5 М, 1/10 М і т.д. Укрупнені і дробові модулі називають похідними модулями .

Одним з найважливіших шляхів успішного рішення задач масового будівництва є його індустріалізація, тобто перехід на повнозбірне житлове будівництво, засноване на заводському виготовленні конструктивних елементів будівель. Застосування збірних еле­ментів підвищує якість будівельних робіт, знижує трудомісткість і скорочує терміни зведення будівель і споруд.

Передумовою масового виробництва збірних деталей і еле­ментів на заводах будіндустрії є їх стандартизація, тобто встановлення обмеженої кількості зразків, обов’язкових для застосування при проектуванні, Стандартизація супро­воджується уніфікацією (приведенням до одноманітності) розмірів і скороченням числа типорозмірів вживаних виробів і деталей.

Уніфікація розмірів виробів забезпечує взаємозаміну елементів будівель, тобто дозволяє замінити одні збірні елементи іншими без зміни основних проектних розмірів будівлі.

Об'ємно-планувальним рішенням будівлі називається доцільне розташування (компоновка) приміщень.

Основним чинником, що визначає об'ємно-планувальне рішення будівлі, є функціональний або технологічний процесс. Приміщення за способом їх зв'язку між собою можуть бути прохідний і непрохідний. Останні сполучаються між собою за допомогою третього приміщення, званого комунікаційним (коридор) Прохідні приміщення створюють так звану анфіладну систему планування (музеї, виставкові зали). Розташування непрохідних приміщень по обидві сторони коридору створює коридорне планування (гуртожитки, адміністративні будівлі).. Ряд будівель має зальну систему планування (бескоридорную) — кінотеатри, криті ринки і ін.

Більшості будівель властива змішана система планування.

На об'єм будівлі і його вартість впливає протяжність шляхів руху людей і засобів транспорту усередині будівлі. Слід прагнути компактного розміщення приміщень. Це особливо важливо для виробничих підприємств, де збільшення об'єму будівлі впливає і на вартість продукції.

Основна форма приміщення в плані - прямокутна. Складні контури планів зустрічаються в суспільних будівлях (цирки, театри і ін.).

Будівлі мають певні елементи планування, що забезпечують зручність і взаємозв'язок між приміщеннями. Це вхідні вузли, вестибюль, гардероб, сходи, ліфти.

Питання для самоперевірки:

1. Що таке індустріалізація гідромеліоративного будівництва?

2. Що уявляє собою єдина модульна система?

3. Що уявляє собою об’ємно-планувальні рішення будівель?