4. Етап контролю.

Оцініть конспект за тими показниками, які записали на початку уроку, а саме: а) повнота відтворення змісту; б) лаконічність та чіткість викладу; в) наявність самостійних оригінальних перетворень вихідного тексту; г) цілісність форми викладу, дотримання стилю та композиції первинного тексту; ґ) грамотність; д) використання скорочень і позначок із метою економії часу; е) можливість використання конспекту при відповіді на уроці чи при розв’язанні інших завдань; є) доповнення конспекту власними оцінками, судженнями з приводу прочитаного.

Якщо ви незадоволені якимсь із показників, поверніться до етапу планування, уточніть висновки, до яких ви прийшли, аналізуючи текст.

6. Прослідкуйте виконані вами завдання в процесі написання конспекту і зробіть висновки про етапи роботи над конспектом:

Відповідь учня:

Написання конспекту складається з таких етапів: 1) орієнтування (відповіді на запитання перед читанням тексту, визначення практичної мети написання конспекту; 2) планування (читання тексту, його аналіз, складання плану); 3) реалізація дії (написання конспекту); 4) контроль та корегування (перевірка конспекту та при потребі вдосконалення).

Висновок учителя: названі вами етапи становлять приклад однієї і стратегій здобуття інформації, а саме – стратегію написання конспекту.

7. Для того, щоб переконатися у правильності зроблених висновків, виконаємо порівняльний аналіз двох текстів. Один із них є фрагментом науково-навчального тексту, інший – його конспектом.

Кумівство

Кумівство – це один з видів духовної спорідненості, звичай обрання народженій дитині «других батьків» – її опікунів та покровителів. Корені кумівства сягають часів первіснообщинного ладу, коли роль батька не була ще вирішальною і рідний брат матері брав на себе обов’язки захисту і виховання дитини своєї сестри. Пізніше християнська церква використала цей звичай і виробила обряд хрещення дитини, тобто прилучення її до віри за допомогою кумів, або хрещених батьків. Хрещення відбувалося в церкві, інколи (в разі хвороби дитини) у батьківській хаті. Рідні та обрані батьки називали одне одного кумом та кумою, а по відношенню до дитини (хресника) вживали церковні терміни – хрещений батько та хрещена мати.

На Україні ХІХ – початку ХХ ст. побутували дві форми кумівства – індивідуальна та колективна. Перша, типова для більшої частини України, передбачала одну пару кумів; для другої (побутувала переважно на Правобережжі, особливо на Поділлі і у Карпатах) було характерно до трьох, п’яти і більше пар. Серед кумів існувала певна ієрархічність – головними вважались перші (старші) куми, а інші – молодшими. Осіб, які брали участь в обряді та обіді на честь хресника, називали підкумами або прикумами. У куми запрошували різних людей – від близьких родичів до осіб побічної кревності, а також сусідів чи приятелів. Залежно від порядку обрання кумів серед них виділялися кликані, одкупні та стрічені.

Кликані (прохані) куми обиралися звичайним порядком, одкупних кумів брали на заміну кликаних у тому випадку, якщо дитина тяжко й довго хворіє, аби запобігти її смерті. Стрічені куми – це перші зустрічні люди, яких запрошували у куми. Як правило так робили в таких випадках, коли дитина народилася дуже кволою і була загроза її передчасної смерті.

Коли в сім’ї не було когось із рідних батьків, хрещені батьки брали на себе моральні та матеріальні обов’язки по відношенню до хрещеника. А згодом і хресники повинні були виявляти всі ознаки поваги та вдячності хрещеним батьках (відвідувати їх на свята, надавати необхідну допомогу тощо)[ХХІ;142-143].

Кумівство – це вид духовної спорідненості через обрання дитині хрещених батьків. К. існувало вже у первіснообщинному суспільстві (брат матері заміняв батька). Церква канонізувала К. у обряд обрання хрещених батьків. Обряд проходив у самій церкві або вдома. У ХІХ – ХХ ст. на Україні існували індивідуальне (одна пара кумів) та колективне (до п’яти і більше пар) К. Тоді визначалися старші і молодші куми. Гості, які приходили на святковий обід, називалися прикумами та підкумами. У куми запрошували родичів, друзів або сторонніх людей. Існували кликані(1), одкупні(2) та стрічені(3) куми. 1) ті, яких запрошували стати кумами, відмовлятися у народі не прийнято; 2) на заміну кликаним, якщо дитина хворіла; 3) перші зустрічні люди. Хрещені батьки повинні у разі потреби замінити рідних батьків, а хрещеники повинні поважати та шанувати їх як власних батьків.

Подивитися значення слова хрестини. Розказати про специфіку кумівства у нашому регіоні (місті, селі). Які плюси і мінуси кожного з цих видів кумівства? Чому називалися одкупними? Розкрити детальніше обов’язки хрещених батьків та хрещеників.

7.1. Порівняйте запропоновані тексти, даючи відповіді на такі запитання:

1) Які елементи тексту залишилися сталими? Відповідь учня: Не змінився заголовок та послідовність викладу думки, залишилися ті наукові визначення, які є новими, бо їх слід запам’ятати.

2) Чи збережено зміст тексту? Чи залишилася без змін тема, основні проблеми та провідна думка тексту в конспекті? Відповідь учня: Так, зміст конспекту, його тема (зображення відносин кумівства на Україні), основні проблеми (виникнення кумівства, природа цих стосунків у родині, форми та види кумівства, його значення для українців) присутні в обох текстах.

3) Яких змін зазнала форма викладу? Відповідь учня: Текст конспекту є більш лаконічним, кілька речень вихідного тексту об’єднані в одне, майже не застосовуються такі засоби зв’язку, як повтори, натомість використані невеликі абзаци, виділення, нумерація, скорочення; у такому тексті можна швидко віднайти потрібну інформацію.

4) Яке значення правої колонки конспекту? Відповідь учня: Записування власних міркувань дає змогу, по-перше, побачити можливості використання цієї інформації, по-друге, спланувати відповідь на уроці, по-третє, продумати місце цього повідомлення у доповіді або рефераті. Не зайвим також поміркувати над тим, як слід діяти у майбутньому, коли доведеться обирати кумів. Ця робота дає змогу подумати над тим, що зрозуміло і над чим ще варто попрацювати.

8. На основі результатів вашого спостереження дайте відповідь на питання: «Чи є конспект тотожним до вихідного тексту, чи це вже є творча робота того, хто працював над написанням конспекту? Свою думку аргументуйте прикладами з обох текстів».

1. Вам відомі такі способи передачі змісту тексту: переказ та конспект. Досвід написання переказів ви маєте, писати конспекти навчалися на сьогоднішньому уроці. З’ясуйте спільне і відмінне у цих видах роботи, даючи відповіді на запитання і заповнюючи таблицю:

№	Запитання	Конспект	Переказ
1	У яких сферах життєдіяльності, крім навчання у школі, використовуються ?	Навчання у вузі, самоосвіта	Побутова сфера.
2	Тексти яких стилів найчастіше конспектуються, а які переказуються?	Наукового, публіцистичного	Всіх стилів української мови, найчастіше переказуються художні та публіцистичні тексти, рідше наукові.
3	Хто є адресатом тексту?	Сам автор, конспект пишеться для себе	Та людина, якій переказується інформація
4	Яка мета написання цього тексту?	Зрозуміти та запам’ятати зміст.	Якомога точніше передати зміст адресатові.
5	До якого виду мовленнєвої діяльності відноситься процес написання цього тексту?	Сприймання-розуміння-записування.	Сприймання – запам’ятовування – відтворення. Медіація (передача, трансляція інформації).
6	У якій формі може існувати ?	Тільки в письмовій	В усній та письмовій
7	Які прийоми ви використовуєте, створюючи…?	Скорочення, переробка інформації	Запам’ятання і відтворення
8	Чи потрібно висловлювати якісь зауваження та міркування з приводу опрацьованої інформації	Так, це допомагає зрозуміти текст, визначає напрямки подальшого його використання та доповнення	Не обов’язково, головне передати зміст. Виняток становлять перекази з творчим завданням.