1. Поняття статусу суддів.Суддя як носій судової влади.

Статус судді – це визначені законом правові засади, які регламентують принципи та гарантії діяльності суддів, їх повноваження та обов’язки, порядок обрання (призначення) на посаду та звільнення з посади, підстави притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, заходи їх державного і соціального захисту. [6, c.46]

Професійні судді та залучені у визначених законом випадках для здійснення правосуддя представники народу є носіями судової влади в Україні.

Професійним суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів і здійснює правосуддя на професійній основі.

Народними засідателями і присяжними є громадяни України, які у випадках, визначених процесуальним законом, залучаються до здійснення правосуддя у конкретній справі, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя. [ 10, c.168]

Обов‘язковою умовою набуття статусу професійного судді є складення присяги. Присяга судді має не лише велике моральне, але й правове значення, адже порушення присяги є підставою для звільнення з посади судді. [1]

Відповідно до статті 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», присяга судді складається під час урочистої церемонії у присутності Президента України, який здійснює перше призначення на посаду судді. [3]

Обов‘язки, яких суддя присягає виконувати, визначені статтею 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»:

1) своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства;

2) дотримуватися правил суддівської етики;

3) виявляти повагу до учасників процесу;

4) додержуватися присяги судді; [3]

5) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, в тому числі і таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання;

6) виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, що встановлені Законом "Про засади запобігання і протидії корупції"

7) подавати щороку за місцем роботи декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру.

Суддя, призначений на посаду судді вперше, проходить щорічну двотижневу підготовку у Національній школі суддів України. Суддя, який обіймає посаду судді безстроково, проходить двотижневу підготовку у Національній школі суддів України не менше, ніж раз на три роки. [8, c.97]

Суддя має право брати участь у суддівському самоврядуванні для вирішення питань внутрішньої діяльності суду в порядку, встановленому законом. Судді можуть утворювати об'єднання та брати участь у них з метою захисту своїх прав та інтересів, підвищення професійного рівня.

Суддя має право вдосконалювати свій професійний рівень та проходити з цією метою відповідну підготовку. [5, c.84]

Вимоги, що ставляться до кандидатів на посаду суддів:

Вимоги до кандидатів на посаду суддів еволюціонують відповідно до ступеня розвиненості суспільства та політичного ладу держави. Суд є відображенням конкретної державно-правової системи, він радикально змінюється разом зі зміною останньої. Тому історико-правові періоди розвитку інституту кандидата на посаду судді в Україні збігаються з основними етапами розвитку державно-правової системи України.[21]

Вимоги до кандидатів на посаду суддів судів загальної юрисдикції у найбільш загальному вигляді сформульовано в ч. 3 ст. 127 Конституції України .[1]

Закону “Про статус суддів”, а саме: кандидатом на зайняття посади судді суду загальної юрисдикції може бути громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Вимоги до кандидатів на посади суддів диференційовано залежно від рівня та виду суду, від посади, на яку претендує кандидат. Зокрема, щодо кандидатів на посаду суддів Конституційного Суду України та Верховного Суду України, апеляційних та Вищих спеціалізованих судів закон передбачає більш високі вимоги.[2]

Так, претендувати на зайняття посади судді в апеляційному суді може громадянин України, який досяг на день обрання тридцяти років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менш як п’ять років, в тому числі не менш як три роки на посаді судді.

Кандидатом на зайняття посади судді вищого спеціалізованого суду може бути громадянин України, не молодший тридцяти років, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менш як сім років, в тому числі не менш як п’ять років на посаді судді.[ 9, c. 249]

На зайняття посади судді Верховного Суду України може громадянин України, який досяг на день обрання тридцяти п’яти років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менш як десять років, в тому числі не менш як п’ять років на посаді судді.

Загальною необхідною умовою для зайняття посади судді будь-якого суду загальної юрисдикції є проходження кваліфікаційної атестації.

Вимоги, що ставляться до кандидатів на посаду суддів Конституційного Суду України, встановлені ст. 148 Конституції та ч. 1 ст. 16 Закону “Про Конституційний Суд України”.

Кандидатом на зайняття посади судді Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як десять років, проживає в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє державною мовою. Необхідності проходження будь-якої кваліфікаційної атестації для кандидатів на посади суддів Конституційного Суду України закон не передбачає.

Отже, вищезазначені вимоги визначають певний соціальний статус кандидата на посаду судді і є юридично значущою підставою при вирішенні питань кадрового забезпечення судової влади в державі.

Прийнятий 7 лютого 2002 р. Закон “Про судоустрій України”, встановив додаткові вимоги щодо кандидатів на посади суддів військового суду (повинен перебувати на військовій службі), а також розширив коло осіб, які можуть претендувати на заняття посади професійного судді спеціалізованого суду, за рахунок осіб, які не мають юридичної освіти, а лише вищу освіту і відповідний стаж роботи в галузі питань юрисдикції цього суду.

При цьому Закон акцентує на тому, що такі судді можуть здійснювати правосуддя тільки у складі колегії суддів, тобто за правниками зберігається кількісна перевага у складі колегії.[6, c.45]

Закон “Про судоустрій України” вперше в нормативному порядку заборонив доступ до суддівської діяльності певних категорій осіб, а саме:

а) визнаних судом обмежено дієздатними або недієздатними;

б) тих, що мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків судді;

в) щодо яких проводиться дізнання, досудове слідство чи судовий розгляд кримінальної справи або які мають не зняту чи непогашену судимість.

Тобто, чинний Закон, крім вікового і професійно-освітнього цензу, закріпив певні обмеження і вимоги щодо морального обличчя, фізичного і психічного стану кандидата на посаду судді, створив умови для вдосконалення процедури добору суддівських кадрів.[4, c.90]

Органи, що беруть участь у формуванні суддівського корпусу:

У процесі формування суддівського корпусу України приймають участь наступні органи: Державна судова адміністрація, Кваліфікаційні комісії суддів, Вища рада юстиції, Голова Верховного Суду України (Голова Вищого спеціалізованого суду), З’їзд суддів, Верховна рада України, Президент України, Прем'єр-міністр та міністр юстиції України. Участь того чи іншого органу у процесі формування корпусу професійних суддів залежить від того, в який суд та на який строк висувається кандидат на посаду судді.[12, c.72]

Президент України — глава держави, повноваження якого щодо участі у формування суддівського корпусу закріплено у ст. 128 Конституції України. [1]

Згідно з цією статтею, перше призначення на посаду судді строком на п’ять років здійснюється Президентом України.

Також, відповідно до п. 22 ст. 106 Конституції, Президент, разом з Прем'єр-міністром та міністром юстиції, призначає третину складу Конституційного Суду України. Рішення щодо призначення суддів оформлюється Указом Президента України.

Крім того, Закон “Про судоустрій України” закріплює за Президентом України повноваження щодо призначення на посаду голів судів та їх заступників (крім Голови Верховного Суду України, його першого заступника та заступників) та звільнення їх з посад. На думку вчених, надання цих повноважень Президенту є неконституційним, адже вони не передбачені Основним Законом, і призводять до розширення можливостей Президента щодо контроля за діяльністю органів судової влади та впливу на них.[ 11, c.120]

Верховна Рада України як єдиний законодавчий орган України приймає участь у формуванні суддівського корпусу, здійснюючи безстрокове обрання суддів загальної юрисдикції та третини складу Конституційного Суду України

З’їзд суддів — найвищий орган суддівського самоврядування. Черговий З’їзд суддів України скликається Радою суддів України один раз на три роки. Одним із повноважень З’їзду суддів є призначення третини суддів Конституційного Суду України.

Державна судова адміністрація України становить систему органів, що складається з Державної судової адміністрації України та її територіальних управлінь. Державна судова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює організаційне (в тому числі й кадрове) забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, а також інших органів та установ судової системи відповідно до Закону “Про судоустрій України”.

[11, c.122]

Територіальні управління Державної судової адміністрації утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, і підпорядковуються Державній судовій адміністрації України. Відповідно до покладених повноважень, Державна судова адміністрація здійснює вивчення кадрових питань судів, прогнозування необхідної потреби в спеціалістах, ведення статистичного і персонального обліку даних про кадри судів, роботу з підготовки матеріалів щодо призначення, обрання та звільнення.

Таким чином, державна судова адміністрація здійснює організаційно-технічні функції в процесі формування суддівського корпусу, не приймаючи рішень по суті.За своєю правовою природою Вища рада юстиції не відноситься до будь-якої гілки влади.

Згідно із Законом у системі судоустрою України діють: кваліфікаційні комісії суддів загальних судів; кваліфікаційна комісія суддів військових судів; кваліфікаційні комісії суддів відповідних спеціалізованих судів; Вища кваліфікаційна комісія суддів. Кваліфікаційні комісії суддів діють у складі 11 членів, шість з яких є суддями, а інші — представниками інших гілок влади. До складу кваліфікаційних комісій можуть входити тільки особи з вищою юридичною освітою, але до їх складу не можуть бути обрані Голова Верховного Суду України, голови вищих спеціалізованих та апеляційних судів, їх заступники, члени Вищої ради юстиції, а також народні депутати України. Члени кваліфікаційних комісій суддів здійснюють свої повноваження на громадських засадах зі збереженням середньої заробітної плати за місцем основної роботи. . [7, c.38]

Таким чином, у процесі добору кандидатів на посаду суддів беруть участь представники всіх гілок влади. При цьому Законом диференційовано процедуру формування складу судів загальної юрисдикції та Конституційного Суду України.