
- •Лекція 4-5. Ризик і ціна капіталу
- •Ціноутворення на фінансовому ринку
- •Види і функції цін.
- •3. Майбутня та поточна вартість фінансових інструментів
- •3.1. Зміна вартості грошей в часі. Прості та складні відсотки
- •3.2. Види та структура процентних ставок
- •3.3. Механізм оцінювання фінансових активів
- •4. Фінансові ризики
- •5. Розвиток теорій ризику
3.2. Види та структура процентних ставок
При оцінці величини грошових потоків з урахуванням фактора часу найбільш поширеними проблемами є:
складність вибору відповідної процентної ставки;
непослідовність у користуванні показниками процентних ставок.
Процентна ставка — це ціна, яку сплачують інвестору за залучені грошові кошти.
Для інвестора вона відображає дохідність його інвестицій, а для позичальника — витрати, які він має понести у зв'язку із залученням коштів.
Для процентних ставок необхідно розрізняти номінальні та реальні величини, щоб визначити діючу ефективність фінансових операцій.
Реальна процентна ставка відображає очікувані темпи зростання економіки за визначений період часу, реальний дохід інвестора на вкладені кошти і зміни купівельної спроможності грошей у зв'язку з інфляційними процесами (для країн з розвиненою ринковою економікою реальні темпи зростання становлять 2,5%, за винятком нетривалих періодів стрімкого економічного зростання).
Номінальна процентна ставка відображає в грошовому вираженні дохід, отриманий з однієї грошової одиниці капіталовкладень. Вона перебуває під впливом попиту і пропозиції і виражає абсолютну плату за використання коштів і не відображає зміни купівельної спроможності грошей у зв'язку з інфляцією. Реальна процентна ставка дорівнює номінальній процентній ставці за вирахуванням темпів інфляції. Якщо, наприклад, інвестор вклав кошти під 10 % річних, а рівень інфляції за рік становить 4,5 %, то реальна дохідність інвестицій за цей рік становитиме 5,5 % (10-4,5) при номінальній дохідності 10 %.
Інфляційна премія —це премія, яку інвестори додають до реального, вільного від ризиків, рівня доходу (норми прибутку).
Формула Фішера, що в літературі має назву «ефект Фішера», виглядає таким чином:
Ri=Rf+IP
де Ri — ціна капіталу з урахуванням ризику (процентна ставка в умовах інфляції);
Rf — номінальна ставка;
IP — інфляційна премія (рівень інфляції).
Безризикова процентна ставка — це номінальна процентна ставка по короткострокових державних цінних паперах, яка є сумою двох складових — реальної процентної ставки (Rр) та поправки на інфляцію (ІР):
Rб=Rр + ІР.
Складова ІР розраховується на основі прогнозованих рівнів інфляції і тому, у разі нестабільної економічної та політичної ситуації в країні, може суттєво відрізнятись від реальних темпів інфляції.
Так як на формування ціни на фінансові активи впливають різні ризики, за кожним з них визначається премія, яка додається до номінальної ставки, а саме:
Премія за ризик Rd – невиконання боржником своїх зобов'язань (дефолт).
Премія за ліквідність Rl
Премія за строковість Rt
3.3. Механізм оцінювання фінансових активів
Під комплексною оцінкою фінансового активу розуміють визначення його основних характеристик: ліквідності, ризиковості, дохідності тощо. При цьому насамперед підлягають визначенню поточна вартість активу та реальна ставка доходу, яку він забезпечує інвестору, або необхідна ставка доходу, яку фінансовий актив має забезпечити інвестору відповідно до його ризиковості та ліквідності.
Оцінювання фінансових активів здійснюється як на первинному, так і на вторинному ринках. На первинному ринку оцінювання полягає у встановленні такої ставки доходу за фінансовим активом, яка б відповідала ступеню його ризиковості, ринковим процентним ставкам, кредитному рейтингу емітента.
На вторинному ринку оцінювання фінансових активів здійснюється за допомогою їх переоцінки, коригування ринкової ціни так, щоб фінансовий актив певного рівня ризику забезпечував відповідний рівень доходу.
Особливості ціноутворення на різні фінансові інструменти:
1. Державні цінні папери. За державними цінними паперами рівень цін залежить: від виду цінних паперів; прийнятих умов або положень про їх випуск; економічних і політичних умов, що склалися. Найпривабливішим державним цінним папером є державна облігація, яка випускається безпосередньо державою або місцевими органами влади.
Існує два основних способи одержання доходу за облігаціями.
Перший полягає у тому, що інвестор купує облігацію і залишається її власником до моменту погашення. При настанні дати погашення він подає облігацію (якщо вона паперова) або виписку з депозитарного рахунка емітента (яка свідчить, що він є власником електронної облігації) та одержує гроші або чек на певну суму. Дохідність у цьому разі визначається виходячи з умов випуску (вказується, який річний відсоток виплачується).
Другий спосіб полягає у тому, що власник облігації з якихось причин може забажати продати облігацію до настання терміну її погашення. Ціна, за якою він забажає продати облігацію, повинна відображати суму, позичену емітентом, а також дохід, який він має отримати за той час, поки він був власником облігації.
Поточна дохідність облігації розраховується за формулою:
При виплаті процентів, наприклад, один раз на квартал, слід враховувати можливість реінвестування (нового вкладання) отриманих доходів, що збільшує дохідність у перерахунку на рік.
2. Акції. Оцінювання акцій, як і оцінювання інших фінансових активів, проводиться учасниками ринку з метою визначення доцільності інвестування коштів в акції та визначення прибутковості таких інвестицій. Механізм оцінювання акцій відрізняється від механізму оцінювання інших фінансових активів, оскільки акції є безстроковими інструментами власності, дохідність яких залежить від багатьох чинників, пов'язаних не тільки з поточним фінансовим становищем корпорації, а й з очікуваними в майбутньому змінами в її діяльності.
За акціями розрізняють такі показники:
балансова вартість — визначається на основі бухгалтерської звітності підприємства;
ринкова вартість — формується залежно від попиту і пропозиції акцій, що склалися в даний момент на ринку;
порівняльна вартість — ґрунтується на порівнянні дохідності акцій із доходом за депозитами;
поточна або дисконтована вартість — розраховується з урахуванням коефіцієнта дисконтування:
де п — період дисконтування; У — норма інвестування (дорівнює ставці рефінансування Центрального банку, в Україні — НБУ);
5) вартість, скоригована на рівень інфляції — визначається у такий спосіб:
У + r = (1 + Р)(1 + а),
де r — номінальна ставка дохідності; Р — реальна ставка дохідності (рентабельності); а — темп інфляції.
При заснуванні акціонерного товариства курс акцій (Ка) можна визначити так:
Ка = Н + Пу,
де Н — номінальна вартість акції; Пу — прибуток підприємства.
3. Корпоративні облігації. Встановлення ціни пропозиції на корпоративні облігації є досить складним процесом, оскільки неможливо підібрати варіант для порівняння з аналогічним рейтингом і терміном погашення. У цьому разі використовується конверсійний еквівалент (Ке). Це зведена ціна, за якою повинні продаватися акції, щоб вони були абсолютно еквівалентні облігаціям:
Ke= Ринкова ціна облігацій/Кількість акцій