3.Територіальна складова індустрії туризму

Туризм є засобом індивідуального пізнання світу, недарма в його передісторії ми розглядали подорожі та мандрівки з дослідницькою метою. Інтерес до "інших земель", бажання отримати особисті враження від їх відвідання та ознайомлення з природою, історією,культурою, сьогоденням є пізнанням іншої території, тобто ці два

ключові мотиви – інтерес та особисте пізнання (враження) – є провідними у здійсненні подорожі. Подорож є переміщенням у просторі: від одного пункту – до іншого, від однієї території до іншої.

Тому можна стверджувати, що основою розвитку туризму є

територія, її властивості, а метою подорожування – пізнаннялюдиною (туристом) території задля саморозвитку. Причому, з розвитком науково-технічного прогресу, як ми бачили з історії туризму, інтерес до території змінювався, оскільки змінювалось поняття доступності тієї чи іншої території. Доступність території для освоєння, у тому числі й туристсько-рекреаційного, є потужним чинником туристичної мотивації: одних ваблять малодоступнітериторії, інших, навпаки, території, до яких не дістатися без зайвих зусиль і витрат, з максимальним гарантуванням безпеки пересування.

Сьогодні, завдяки здобуткам науково-технічного прогресу, доступними є фактично всі куточки Землі, навіть навколоземний простір та акваторії світового океану, що дозволяє говорити про геоторіальність туризму, хоча екстенсивний тип туристсько-рекреаційного природокористування ще не вичерпав себе, але вже наступає період інтенсивного етапу туристсько рекреаційного природокористування. Геоторіальність туризму є прогрес, а й наслідком розвитку культури: зростання освітнього рівня, поінформованості населення, оскільки саме інформація є збудником інтересу. Тому інформаційна складова в розвитку туризму є однією з базових, але вона стосується не тільки специфічної туристичної інформації та діяльності індустрії туризму, а є однією з основних характеристик суспільного розвитку, оцінки інтелектуального потенціалу нації.

Природокористування є процесом обопільного впливу: людини на природне середовище і природного середовища на людину, який відбивається взаємовідносинами продуктивних сил суспільства з природним потенціалом території.

Рекреаційно-туристське природокористування є цілісною

системою відносин людина (суспільство) – довкілля (природа), які складаються на певному етапі суспільного розвитку в процесі вивчення, освоєння,використання, перетворення, охорони та відтворення природно-ресурсного потенціалу території (акваторії, аероторії) задля задоволення індивідуальних і суспільних рекреаційних потреб.

Рекреаційна діяльність є індивідуальною (сімейною) або колективною формою організації відпочинку, спрямованою на відновлення фізичних та

духовних сил

Рекреаційна діяльність спирається на цикли самоорганізації населення: щоденний, який забезпечується діяльністю закладів рекреації, дозвілля та культури за місцем проживання; тижневий, який забезпечується можливостями приміської рекреації; річний, повязаний із системою відпусток, дійсних для тих чи інших прошарків населення відповідно до традицій і законодавства країни. Річний (сезонний) цикл часто передбачає активну рекреаційно-туристську діяльність здійснення туристичної подорожі.

Рекреаційно-туристський потенціал є сукупною продуктивністю розвіданих природних ресурсів та культурних цінностей території, які можуть бути мобілізовані, використані з рекреаційною метою: з метою відпочинку, лікування, туризму.

Сукупна продуктивність розглядається як складова суспільного та природного відтворення, частиною якого є рекреація, і становить концептуальний зміст поняття "потенціал". Вона може бути виміряна й оцінена, що, зокрема, зроблено для природно-рекреаційного потенціалу , але комплексної оцінки рекреаційного потенціалу України поки що не зроблено.

Туристсько-рекреаційний потенціал розглядають також як здатність довкілля сприяти процесам відпочинку, лікування, оздоровлення, задовольняючи потреби людини у відновленні, саморозвитку. Концентрація потенційних туристсько-рекреаційних ресурсів на певній території може визначати її спеціалізацію, сприяти формуванню територіальних рекреаційних систем (ТРС).

Туристсько-рекреаційний потенціал території, відповідно до рекреаційної мотивації та превалюючих рекреаційних занять населення, включає природну та культурну складові.

Природний: ідеальні природно-рекреаційні блага;природнорекреаційні ресурси –атракції.

Культурні: пам'ятки історії та культури; традиційна(етнічна)культура населення

У першу чергу туристсько-рекреаційні ресурси поділяються на два

основні класи: природні та історико-культурні. Для подальшої деталізації найпоширенішими є такі підходи: