33

ЗМІСТ

ВСТУП 3

1. СУТНІСТЬ АНАЛІТИЧНОГО ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ 4

1.1 Суть основних засобів 4

1.2 Класифікація основних засобів 5

1.3 Аналітичний облік основних засобів 9

2. ОРГАНІЗАЦІЯ АНАЛІТИЧНОГО ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ЗА ДОПОМОГОЮ ПРОГРАМИ ACCESS 17

2.1 Дослідження предметної області 17

2.2 Створення інфологічної моделі 17

2.3 Створення бази даних 18

2.4 Робота з таблицями 19

2.4.1 Створення структури таблиці в режимі “Конструктор” 19

2.4.2 Введення даних до таблиць 20

2.5 Створення схеми даних 21

2.6 Робота з формами 22

2.7 Робота з запитами 24

2.8 Створення та робота із звітами 25

2.9 Створення інтерфейсу 26

3. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА ГІГІЄНА КОРИСТУВАЧА ЕОМ 28

ВИСНОВКИ 32

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 33

ВСТУП

Одним із найважливіших факторів підвищення ефективності виробництва являється забезпеченість їх основними засобами в необхідній кількості та асортименті та більш повне їх використання. Формування ринкових відносин передбачає конкурентну боротьбу між різними товаровиробниками, перемогти в якій зможуть ті із них, хто найбільш ефективно використовує всі види наявних ресурсів.

Основні засоби являють собою сукупність засобів праці, які функціонують у виробничому процесі в натуральному вигляді на протязі довгого періоду, на протязі якого їх вартість по частинам передається на випущену продукцію.

Організація обліку основних засобів сприяє ефективному використанню машин, обладнання, виробничих площин та інших засобів праці.

Метою написання роботи є висвітлення питань організації аналітичного обліку основних засобів.

Комп’ютер став неодмінним атрибутом робочого місця працівників багатьох професій, його все частіше почали застосовувати для автоматизації ведення бази даних. Замість того, щоб перебирати вручну великі папки паперів, для того, щоб знайти і відібрати серед них потрібну, службовцеві достатньо ввести всю інформацію в базу даних і самостійно її обробить: відсортує, відшукає потрібний запис, зробить необхідні обчислення та проведе інші корективи. Серед систем керування базами даних однією із найбільш відомих на сьогоднішній день є Access.

В даній роботі буде розкрито питання аналітичного обліку основних засобів за допомогою бази даних створеної засобами програми Access.

1. Сутність аналітичного обліку основних засобів

1.1 Суть основних засобів

Для здійснення будь-якого виробничого процесу, крім самої праці, необхідні предмети праці, тобто матеріально-технічні ресурси та засоби праці.

Сукупність засобів праці, якими розпоряджається підприємство, складає його основні фонди.

Під терміном “основні засоби підприємства” розуміють матеріальні засоби, що використовуються у виробничій діяльності підприємства впродовж періоду, який перевищує один календарний рік від дати їх вводу до експлуатації, і вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним чи моральним зносом.

До основних засобів належать будови, споруди, обладнання, транспортні засоби та ін., що експлуатуються більше одного року, сільськогосподарські машини та обладнання, робочі та продуктивні тварини, будівельні механізовані інструменти та бібліотечні фонди.

Структура основних фондів підприємства характеризується питомою вагою їх різних груп в загальному обсязі основних фондів. Її аналіз дозволяє оцінити співвідношення різних видів основних фондів, надати характеристику змінам у їх складі.

Оцінка наявності та руху основних фондів підприємства проводиться по окремих інвентарних об’єктах основних фондів в натуральному та вартісному вимірі.

Натуральні показники характеризують кількість одиниць, що входять в склад кожного виду основних фондів, їх параметри – потужність, продуктивність, вантажність, рік введення в експлуатацію та інше.

Натуральні показники використовуються для оцінки технічного стану та морального зносу основних фондів, розробки балансу облад­нання, оцінки продуктивної потужності та пропускної спроможності.

Кожна одиниця основних фондів має також визначену грошову вартість. Вартісні показники оцінки основних фондів дозволяють вес­ти облік загального обсягу, відображати знос основних фондів та вра­ховувати його при оподаткуванні, здійснювати фінансування відтво­рення основних фондів, оцінювати ефективність їх використання [3, 341].

1.2 Класифікація основних засобів

Оскільки натурально-речовий склад основних фондів підприємства дуже різноманітний, для їх обліку, аналізу та планування використовують різні ознаки класифікації:

За характером використання.

• основні виробничі фонди;

• невиробничі фонди.

За цільовим призначенням.

• будівлі та споруди;

• машини, обладнання;

• транспортні засоби;

• інвентар, інструменти.

За участю у виробничому процесі.

• пасивні основні фонди;

• активні основні фонди.

За належністю до підприємства.

• власні основні фонди;

• орендовані основні фонди.

За станом фактичного використання.

• основні фонди, що використовуються в основній господарській діяльності;

• основні фонди, що здані в оперативну чи фінансову оренду.

• основні фонди, що тимчасово не використовуються.

За джерелом фінансування:

• основні фонди, що внесені до статутного фонду підприємства;

• основні фонди, що придбані за рахунок власних коштів;

• основні фонди, що придбані за рахунок довгострокових кредитів та інших позикових коштів;

• безоплатно отримані основні фонди.

Розглянута класифікація основних фондів використовується для аналізу їх стану, планування відтворення, складання державної звітності, проведення переоцінок та інвентаризацій.

Для оцінки основних фондів використовується первинна (історична), справедлива, відновлювальна та залишкова вартість.

Первинна (історична) вартість відображає суму витрат підприємства на їх створення та введення в дію: витрати на зведення будівель, споруд;

Придбання машин та обладнання (включаючи витрати на доставку та монтаж, витрати на розробку проектно-кошторисної документації), страхування. За первісною вартістю основні фонди враховуються на балансі підприємства, тому її називають також балансовою вартістю.

Справедлива вартість визначається сумою, за якою актив може бути обміняний або отриманий в операції між незалежними, поінформованими та зацікавленими особами.

Під відновлювальною вартістю основних фондів розуміють вар­тість їх відновлення за сучасних умов в цінах, тобто вона являє собою суму витрат, яку зазнало б підприємство при формуванні аналогічних основних фондів в певний проміжок часу. Зміна вартості основних фондів відбувається під впливом зміни цін на сировину та матеріали, зміни трудових витрат на їх виробництво, а також під впливом ін­фляційних процесів в економіці. Виникаюча розбіжність між первіс­ною та відновлювальною вартістю основних фондів ускладнює їх оцінку та регулювання процесів відтворення, призводить до викрив­лення показників оцінки ефективності використання.

Для забезпечення об'єктивності оцінки проводиться періодична переоцінка основних фондів за відновлювальною вартістю. До 1997 року рішення про проведення переоцінки основних фондів прийма­лось на державному рівні, з затвердженням централізовано визначних диференційованих коефіцієнтів індексації основних фондів (залежно від їх виду та строку введення в експлуатацію). В результаті прове­дення переоцінки всі основні фонди підприємства отримували єдину оцінку з повноти вартості їх відтворення на момент індексації. Пере­оцінці підлягала і сума нарахованої амортизації [3, 328].

Залишкова вартість основних фондів характеризує їх реально іс­нуючу вартість, яка ще не перенесена на вартість продукції (робіт, послуг). Кількісно вона дорівнює різниці між первісною вартістю та сумою накопиченого на момент оцінки зносу основних фондів в зв'яз­ку з їх спрацюванням.

З метою оцінки та аналізу розрізняють:

• бухгалтерську залишкову вартість основних фондів, яка враховує вплив на вартість основних фондів діючого (державно визначено­го) механізму її амортизації;

• реальну залишкову вартість, яка враховує втрату споживчої вартості основних фондів в результаті фізичного та морального зносу.

Потреба в амортизації основних фондів обумовлена тим, що термін використання основних фондів в діяльності підприємства має певні обмеження в зв'язку з поступовим зношуванням основних фондів та втратою їх споживчої вартості (корисності).

Прийнято виділяти два види зносу - фізичний та моральний.

Під фізичним зносом (спрацюванням) основних фондів слід розу­міти втрату ними техніко-експлуатаційних властивостей внаслідок їх використання або впливу на них природних сил.

На швидкість та розміри фізичного зносу основних фондів впливають їх надійність та довговічність, рівень використання, особливості матеріалів, що застосовуються в їх виробництві, технологія виробництва, рівень використання в діяльності торговель­ного підприємства, якість технічного догляду та ремонтного обслу­говування, кваліфікація робітників, інші організаційно-технічні фактори.

Моральний знос (техніко-економічне старіння основних фондів) - це процес знецінення діючих засобів праці до настання їх повного фі­зичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. При­чиною морального зносу є створення принципово нових або більш продуктивних та економічних основних фондів, впровадження нових технологій та матеріалів у виробництво тощо.

Фізичний знос (спрацювання) поділяють на усувний (тимчасовий) та неусувний (нагромаджувальний).

Перша частина фізичного зносу періодично усувається шляхом капітального ремонту основних фондів.

Друга не може бути усунена таким шляхом. З часом неусувний фізичний знос нагромаджується та зумовлює такий стан основних фондів, при якому подальше їх використання є неможливим. Настає момент повного фізичного спрацювання, яке вимагає заміни об'єктів основних фондів на нові — аналогічного призначення.

Під час придбання нових основних фондів до складу витрат та збитків підприємства включають:

• витрати на придбання основних фондів;

• збитки від недоамортизованих діючих основних фондів