Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Metodi_ta_sistemi_shtuchnogo_intelektu.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
5.44 Mб
Скачать

4.3. Контрольні питання

  1. Яке основне призначення ЕС і області їх застосування?

  2. Яку роль в ЕС відіграє підсистема пояснення рішень?

  3. Що таке метаправила і яка їх роль?

  4. Описати технологію розробки ЕС.

  5. Як належить працювати з експертами?

  6. В чому полягає основне призначення експертних систем?

  7. В чому полягає сутність центральної проблеми логічного виведення.

  8. Які задачі розв’язуються за допомогою експертних систем?

  9. В чому полягає сутність метазнання?

  10. Які Вам відомі експертні системи, і в чому полягають їх особливості і характеристики?

  11. Які існують команди обчислення у мові Лісп?

  12. Що включає в себе „порожня експертна система”?

  13. Що таке метаправила і яка їх роль?

  14. Як належить прцювати з експертами?

  15. Яку роль в експертних системах відіграє підсистема пояснення рішень?

5. Інтелектуальні пакети

Інтелектуальні пакети прикладних програм (ІППП) є окремим випадком систем ШІ. Вони дають змогу користувачеві розв’язувати задачі з їх опису та з вихідними даними без програмування алгоритму – програма автоматично складається з набору готових програмних модулів, які відносяться до даної предметної галузі. Приклади ПРИЗ (математичні задачі, мова утопіст), СПОРА (розрахунки з астрономії, мова Декарт); ТК Solver.

5.1. Обчислювальні моделі, задачі та синтез програм

Ядром ІППП є планувальник, який синтезує алгоритм розв’язку задачі, програма розв’язку конструюється цілком (режим компіляції) або реалізується через послідовність кроків планувальника (інтерпретація). Синтез здійснюється з використанням бази знань. У розвинених ІППП використовуються обчислювальні моделі предметної галузі. Об’єкти та відношення між ними описуються певною мовою, щодо цього їм відповідають змінні, а відношенням – функції, значеннями змінних є дані. На їх основі формуються обчислювальні задачі, які мають вигляд

ЗНАЮЧИ М ОБЧИСЛИТИ Y1, Y2,..., YN ЗА X1, X2,…, XK.

Тут Y1, Y2,..., YN та X1, X2,…, XK – відповідно вхідні та вихідні змінні, а М – обчислювальна модель (ОМ). Останню можна зобразити різними способами: графічно, мовою специфікацій та з використанням формул певної логічної мови. Графічне зображення обчислювальної моделі – це семантична мережа спеціального типу, вузлам якої відповідають змінні та відношення. Змінні позначаються колами, відношення – овалами чи прямокутниками, в середині яких розміщується опис реалізації відношення.

Формулювання задачі розбиває множину змінних, які входять до ОМ, на підмножини вхідних та вихідних змінних. Будь-яка із змінних може бути вхідною і вихідною. Якщо вхідних змінних достатньо для знаходження вихідних, то задача є розв’язуваною і для її розв’язку можна сконструювати програму. На одній обчислювальній моделі можна розв’язати множину задач; вважається, що рівняння завжди можна розв’язати відносно будь-якої із змінних, що входять до нього. Проте ОМ не є алгоритмічним описом – у ній не визначено порядок виконання операторів.

Розв’язок зводиться до знаходження в орієнтованому графі ОМ шляху, який веде від вихідних даних до таких результатів, цю стратегію називають плануванням від даних. Можливим є також планування від цілі: тоді планувальник шукає шлях від вихідних змінних задачі до вхідних.