9.2. Кількісні та якісні показники деревної продуктивності

Продуктивність лісу характеризується певними показ­никами стану лісового фонду. Знання показників стану покри­тих лісом земель необхідні фахівцям-лісівникам для раціо­нального ведення лісового господарства і цілеспрямованого вирішення проблеми підвищення продуктивності лісів. Без них неможливо рухатись вперед. Показники стану лісів - це той передній край на якому лісничий починає свою усвідомлену діяльність, це "кермо", без якого неможлива ефективна праця

лісничого; це та "піч", від якої він починає рухатись у напрямку прогресу підвищення продуктивності лісу.

Показники продуктивності лісу визначаються ревізією лісовпорядження, де працюють найбільш кваліфіковані лісів­ники, здатні заглядати вперед, в майбутнє лісу і розробляти завдання на перспективу. До таких показників відносяться: 1Л якісний склад і прходження лісостанів, їх вікова структура; 2ї розподіл лісостанів за повнотами, бонітетами та едатопами; 3) запаси пристигаючих, стиглих і перестійних лісостанів на 1 га за породами; 4) характеристика еталонних лісонасаджень; 5) товарність деревостанів; 6) розподіл корінних та похідних лісостанів за типами лісу та план типів лісу.

Якісний склад і походження лісостанів відображають у формі №2 "Обліку лісового фонду". Всі покриті і умовно покриті (незімкнуті лІ9ові культури) лісові землі ділять на п'ять груп: 1) хвойні; 2) твердолистяні; 3) мяколистяні; 4) екзоти і 5) чагарники. В останній колонці відображають "умовні лісостани , куди відносять незімкнуті лісові культури і ділянки незімкнутого підросту, які залишені на дорощування. До облікової форми додають ррзшифровку культур кожної породи за роками створення, а ділянки з підростом за роками останнього прийому вибіркових чи суцільних рубань. Для кожної породи твердолистяних і м'яколистяних виділяють корінні і похідні деревостани. Аналізуючи якісний склад насаджень лісництва, до незадовільної діяльності лісничого відносять: 1) зростання площі низькостовбурного господарства; 2) збільшення площі незімкнутих культур і ділянок з незімкнутим підростом; зменшення площі високоповнотних насаджень, збільшення ділянок рідколісся, зменшення середнього бонітету, збільшення лісостанів III - V класів бонітетів; зменшення запасів пристигаючих і стиглих деревостанів на 1 га, зменшення площі і кількості еталонних лісостанів; зменшення площі корінних лісостанів, якщо їх місцерселення зайняті похідними нижчого бонітету; зростання площі низькопрвнотних стиглих і перестійних лісостанів.

Еталонні лісостани належить виділяти у процесі ревізії лісовпорядження. Всі вони повинні відноситися до особливо охоронних ділянок лісу і зберігатися вічно як заповідні. Таксатори розробляють заходи вирощування високопродук­тивних лісостанів на ділянках, зайнятих насадженнями III-V класів бонітету.

9.3. Методика моніторингу

деревної продуктивності лісостанів

Реальне підвищення продуктивності українських лісів можливе лише за умови забезпечення перманентного здійснення її моніторингу. Цей захід є невід'ємною часткою діяльності лісничого і фахівців інших виробничих, наукових структур Держкомлісу України. Саме постійне стеження за динамікою кількісних і якісних показників стану лісового фонду лісництва, безперервний контроль за їх ходом є запорукою прийняття своєчасних рішень, спрямованих на підвищення продуктивності.

Основними показниками, за якими здійснюється моніторинг, є розподіл:

1 - вкритих лісовою рослинністю земель за деревними видами, господарствами (хвойні, твердолистяні, м'ягколистяні, чагарники) та віковими групами;

2 - незімкнутих лісових культур і площі збереженого незімкнутого підросту для формування лісостанів за тими ж категоріями і роками створення;

3 - лісостанів за повнотами: високоповнотні (1,0-0,9), середньоповнотні (0,8-0,7), низькоповнотні (0,6-0,4). рідколісся (0,3 і нижче), віковими групами та бонітетами (І і вище, ΙΙ,ΙΠ,ΐν,ν і нижче) та віковими групами;

4 - площі та запасів пристигаючих, стиглих і перестійних лісостанів всіх деревних видів за віковими групами та середні запаси деревини на 1 га.

Одиницею моніторингу приймається площа лісових земель лісництва, хоч у деяких випадках нею може бути площа лісових земель окремого» деревного виду, урочища, майстерської дільниці, держлісгоспу, природної зони тощо.

Для організації моніторингу за точку відліку приймається стан лісового фонду на початок стеження і після його завершення.

Початковою точкою відліку моніторингу в Україні приймається 1 січня 1960 року, оскільки на цей час було здійснено лісовпорядкування всієї площі лісового фонду України у повоєнні роки. Точкою відліку можна вважати и інші дати. Наприклад, якщо метою моніторингу продуктивності є оцінка роботи лісничого чи іншої службової особи за період їх діяльності.

Суть моніторингу полягає в порівнянні, оцінці, аналізі показників моніторингу продуктивності за період стеження (на його початок і кінець). Оскільки все пізнається у порівнянні, то

254

моніторинг продуктивності лісів розкриває їх стан в динаміці за сприйнятими показниками.

Значення моніторингу деревної продуктивності лісів полягає і в тому, що він розкриває склад головних деревних порід природних і антропогенних лісостанів. У цьому аспекті заслуговує на увагу думка професорів Г.Т.Криницького і Ц.Р.Третяка про необхідність інвентаризації всього видового біорізноманіття України (1999).

Аналіз продуктивності дає змогу виявити успіхи, досягнення, екологічні і економічні промахи та помилки у лісівничій діяльності, своєчасно усунути їх, покращити справу підвищення продуктивності.

Отже, моніторинг деревної продуктивності є частка обов'язкової службової діяльності, яка має здійснюватися на території державного лісового фонду України.