6.7.Очищення вирубок в інших країнах
Очистка вирубок у зарубіжних країнах переслідує ті ж цілі: сприяння поновленню лісу і зменшення пожежної небезпеки. У США залишки спалюють у пересувних металевих бункерах. Ця операція здійснюється вночі, коли видно кожну іскру. Залишки у бункер завантажують трактором, який обладнаний автонавантажувачем. В такому випадку можна використати попіл як добриво. Практикується також подрібнення залишків за допомогою спеціальних рубальних машин. Подрібнені залишки можуть розкидатися по площі або використовуватися для виготовлення плит. Одним із широко розповсюджених у США і Канаді є спосіб подрібнення лісосічних відходів ребристими котками масою 15 т. Котки пересуваються по площі вирубки гусеничним трактором, розтрощують залишки і вдавлюють їх у ґрунт. Цей спосіб вигідний на вирубках площею 8 га і більше.
У країнах Центральної Європи — Франції, Нідерландах, Німеччині, Швейцарії — порубові залишки видаляють з нирубок тільки у тих місцях, де планують проводити лісовідновні роботи, найчастіше у смугах, на яких саджатимуть лісові культури. Часто їх подрібнюють і розкидають спеціальними механізмами по площі. За умов теплого і Іюлогого клімату залишки швидко перегнивають. У гірських лісах порубові залишки укладають у горизонтальні вали. Вогнева очистка лісосік проводиться рідко. Залишки збирають у купи і підпалюють спеціальним вогнеметом (Франція), або запалювальним апаратом, який працює на зрідженому газі (Німеччина). У Нідерландах для згортання залишків у вали користуються бульдозерними граблями. У Швеції і Норвегії практикують як безвогневий, так і вогневий способи очистки нирубок. На суцільних лісосіках невеликої площі всі тонкі залишки деревини подрібнюються і розкидаються рівномірно по площі. Це збагачує ґрунт органічними речовинами і сприяє поновленню лісу. На півночі скандинавських країн практикують спалювання залишків суцільним палом під суворим контролем.
6.8. Догляд за підростом лісотвірних порід
Здійснюючи цей захід сприяння природному поновленню, зрізують на пеньок пошкоджений підріст дуба, клена гостролистого, явора, ясена, бука; вирубують чагарники, м'яколистяні пс-роди, домішку порослевого граба, тощо; обкошують і обжинають навколо підросту траву. Догляд проводять на всій ділянці або коридорами завширшки 2 метра. Якщо кількість підросту не перевищує 10 тис. штук, відстань між краями коридорів роблять 2-3 м, а при більшій кількості -4-5 метрів. Осіння посадка на пеньок пошкодженого підросту цільових дерев - найкращий захід сприяння їх поновленню. Вирубку підліску і порослі другорядних дерев проводять влітку, щоб зменшити порослеву здатність пеньків. Обжин і обкошування трави здійснюють восени, щоб уникнути полягання, випрівання і деформації підросту після полягання трави і снігопадів.
6.9. Визначення та залишення на вирубках засівачів
До засівачів відносять насінні дерева, групи дерев, їх смуги і куртини, що здатні плодоносити (рис. 54). При цьому відбирають кращі, елітні дерева, їх визначають у процесі
181
відводу лісосіки, обмальовують
кожне дерево фарбою, нумерують, а у лісорубних квитках
записують їх кількість і зазначають, що їх заборонено рубати.
Найпершими вимогами до вибраних насінників є: найвища вітростійкість, гарні спадкові якості, елітність, повнодеревність стовбура, відсутність дефектів, захворювань, наявність гарної крони і, звичайно, рясне плодоношення. Залишення насінників, як захід сприяння природному поновленню виправдав себе, зокрема, у ялинових лісах Карпат (рис. 55). Особливу увагу залишенню насінників ялиці і явора слід приділяти у ялицевих смеречинах і су смеречинах Карпат.
При визначенні вітростійкості, враховують не лише біоекологічні властивості деревних видів, а й конкретні умови середовища, в яких вони ростуть.
Ялина звичайна в Карпатах - порода вітровальна, оскільки розвиває поверхневу кореневу систему, але на ґрунтах, які підстилаються рихлими, розкотистими гірськими материнськими породами, її коріння охоплює кам'яні брили, глибоко проникаючи в розколини і щілини. Внаслідок цього вона стає виключно вітростійкою породою. Отже, залишати
182
насінники ялини в таких умовах можливо і доцільно в ялинових
лісах.
Насінники ялиці, явора, клена гостролистого, ільма гірського, явора, ясена, липи, забезпечували наступне поновлення на вирубках, хоч зімкнутий підріст формувався протягом одного 20-річного класу віку.
Насінні дерева належить вирубувати лише після того, як вони почнуть суховершинити, оскільки їх роль полягає не тільки у забезпеченні поновлення на якійсь конкретній вирубці. Вони сприяють підвищенню зімкнутості насаджень (а в майбутньому - вітростійкості) у масивах, що оточують вирубку. Крім цього, такі елітні дерева або їх групи, зберігають для визначення в майбутньому довговічності деревних видів в конкретних лісорослинних умовах і умовах середовища. Особливо необхідні насінники ялиці у ялинових лісах Карпат для відтворення корінних ялицево-ялинових вітростійких
лісостанів.
Кількість насінників, яка необхідна для успішного поновлення вирубок, залежить від їх потенційної врожайності, стану поверхні грунту, якості насіння, умов його проростання.
Найбільш сприятливе середовище для поновлення ялиці білої формується під наметом лісостанів, у складі яких переважають деревні породи з спадом із м'якого гумуса (граб, липа, клен, береза, тощо). При наявності засівачів у таких умовах накопичується найбільша кількість підросту (рис.56). В той же час під лісостанами ялини, бука в ідентичних умовах підріст ялиці часто
відсутній.
У несприятливих еда-фічних умовах, коли ґрунт дернистий, або періодично вкривається водою, поновлення неможливе за будь-якої кількості насінників. Насінники сосни з нормально розгалуженою кроною в роки з рясним урожаєм дають біля 20 - ЗО тис. штук насінин з кожного дерева (М.Е. Ткаченко, 1955)
Залежно від природних умов і якості заходів сприяння природному поновленню кількість насінників може бути від 5 до 40 штук на гектар.
183
Лісівники-науковці США стверджують, що одним із заходів зниження витрат на лісовідновлення соснових лісів південних штатів є сприяння природному поновленню, їх досліди і спостереження підтверджують, що залишення насінних дерев сосни в кількості 20-2з шт/га після суцільно-лісосічних рубань є ефективним заходом сприяння природному поновленню. На вирубках через 3 роки після рубання лісосіки в насіннєвий рік накопичувалась достатня кількість підросту, але найбільше його було після поступових рубань. (Edward M.B.DangerfieldC.,1989).