Глава 6. Сприяння процесу природного поновлення лісу
Головне завдання лісівничої науки і виробництва -скорочення періоду відтворення лісових ресурсів. В Україні лісовідновлення здійснюється за принципом розширеного виробництва лісових культур не тільки завдяки своєчасному залісненню вирубок, а й лісорозведенням у безлісних областях, створенням лісів на деградованих землях.
Природне поновлення у лісовому господарстві -керований процес. Заходи сприяння природному поновленню настільки ж різноманітні, наскільки різноманітні типи лісу, лісорослинні умови, способи рубання, склад материнських лісостанів, економічні умови, групи лісів, тощо. Видатні вчені-лісівники Франції, Німеччини, Чехії, Словаччини, Швейцарії, Австрії, де здавна створюють штучні насадження, вважають природне поновлення лісу найбільш доцільним.
В Україні далеко не в усіх лісорослинних умовах і типах лісу можливо відтворити природні насадження. Але там, де природне поновлення відбувається успішно, необхідно сміливо
робити на нього ставку, сприяти росту і розвитку підросту всіма засобами. Розумне розв'язання проблеми полягає не в протиставленні штучного лісовідтворення природному, а в пошуках найбільш оптимального варіанту, який би відповідав конкретним лісорослинним умовам.
При виборі способу відновлення лісу річний набір лісосік розкладають на чотири групи:
1) лісосіки з достатньою кількістю підросту цільових деревних порід;
2) з можливим забезпеченням на лісосіках оптимальної кількості підросту за рахунок супутнього і наступного природного поновлення заходами сприяння (рис. 45);
3) з можливим забезпеченням процесу природного поновлення без заходів сприяння;
4) з відсутнім підростом і неможливістю його накопичення у зв'язку з особливими умовами ділянок (такі виділи включаються до лісокультурного фонду).
б.І.Заходи сприяння природному поновленню
Заходи сприяння природному поновленню поділяють на спеціальні лісогосподарські заходи (механічний обробіток
грунту, лісокультурний догляд за підростом на вирубках, обгороджування лісосік і вирубок, вирубування підліску і порослі другорядних порід) І супутні головним рубанням (екологічно прийнятні способи головних рубань, за умови проведення яких забезпечується природне відновлення лісостанів на вирубках). Саме вибір і використання згаданих вище способів рубань (оскільки вони цілком відповідають тезі: "Рубання і поновлення лісу - синоніми") і є найпершим заходом природному поновленню. Головне завдання лісничого -підібрати для кожної конкретної лісосіки такий спосіб рубання, який би безумовно гарантував успішне лісовідновлення на вирубці. Кожному способу рубанная властиві: певна технологія лісосічних робіт, технічні засоби лісозаготівлі, дотримання яких визначає успішність процесу поновлення (рис. 46).
6.2. Технологія лісосічних робіт
Під технологією лісосічних робіт розуміють сукупність і послідовність певних операцій, за допомогою яких ведеться заготівля деревини на лісосіці і забезпечуються умови для якнайменшого порушення лісового середовища та найбільш успішного поновлення лісу.
З того часу, як на лісозаготівлях почали впроваджувати
механізовані процеси робіт, усе гострішими ставали проблеми збереження підросту І лісового середовища. Застосування на лісозаготівлі механізмів і машин різко підвищило продуктивність праці, але згубно позначилось на лісовідновленні вирубок, і зруйнувало середовище. Тим самим, природі і народу наносились збитки, що перевищували так звану економію на лісозаготівлях в десятки і сотні разів.
Пошкодження підросту при механізованому звалюванні дерев будуть тим більші, чим вищий підріст. Низькорослий підріст пошкоджується менше під час зимового рубання при наявності глибокого снігового покриву (рис.47). Високорослий підріст більше пошкоджується при проведенні робіт у сильні морози, коли деревця стають крихкими. Щоб уникнути цього, поступово виробилися певні лісівницькі вимоги: ті лісосіки, де під наметом є достатня кількість надійного підросту, доцільно вирубувати взимку, а лісосіки без підросту — влітку. Зимову рубку краще проводити в насадженнях сирих та мокрих типів лісу, а літню — в сухих і свіжих. Дотримання цього значно підвищує схоронність підросту при валці дерев.
Підріст І ґрунт пошкоджуються найбільше при трелюванні зрубаних дерев. Трелюють, як правило, сортименти, на які кряжують зрубані дерева, або дерева без крони (хлисти). Трелювання дерев з кронами пошкоджує не лише підріст, а й верхні шари ґрунту. При проведенні цієї операції влітку трактори не тільки ламають підріст і молодняк, а й значно руйнують поверхневі шари ґрунту. При цьому погіршуються фізичні властивості ґрунтів у зв'язку з їх ущільненням, а на сирих ґрунтах можуть утворюватися вибоїни, в яких потім з'являється і застоюється вода і починається процес заболочування. У гірських умовах вибоїни викликають ерозію грунту, особливо у місцях крутих розворотів тракторів. Найбільші пошкодження підросту і ґрунту спостерігаються при безсистемному звалюванні і трелюванні дерев. Негативні зміни бувають дещо меншими на супіщаних ґрунтах.
Для зручнішого проведення лісосічних робіт і зменшення їх негативного впливу на ліс і середовище відведені для суцільного рубання лісосіки ділять на пасіки. Пасікою називають частину лісосіки з самостійним трелювальним волоком, що виходить на магістральний волок, який у свою чергу спрямовують до лісовозної дороги. Зрубані дерева трелюються трактором, який рухається тільки по волоку. Дерева чи хлисти підтягуються до волока коловоротом (лебідкою), який монтується на трелювальному тракторі. При
168
такій технології підріст і молодняк знищуються менше, ніж при безсистемній рубці (рис.48).
На трелювальних волоках дерева зрубують на рівні поверхні ґрунту, а також вирубують підріст І підлісок. Ширина трелювальних і магістральних волоків становить 4-5 метрів. Пасіки переважно мають форму витягнутих прямокутників, їх довжина визначається розмірами лісосіки, а ширина - висотою деревостану, що вирубується, запасом деревини, типом ґрунту, а також потужністю трелювального трактора. Найчастіше ширина пасік дорівнює півторакратній висоті деревостану. Це дає змогу валити дерева під кутом до волоку не більше 45°. Кожна пасіка ділиться трелювальним волоком на дві півпасіки, а останні - на смуги, з яких зрубані дерева підтягуються до волоку, а потім трелюються. Магістральні волоки готуються заздалегідь - до початку лісосічних робіт, а пасічні - у процесі
розробки лісосік.
Спосіб трелювання деревини вибирається для кожної лісосіки окремо. Так, при суцільнолісосічних рубаннях в умовах рівнинних лісів України дуже часто відбувається трелювання сортиментами, особливо, коли вирубується лісосіка з крупними деревами. Але, найбільш поширеним є трелювання
169
Продумане і сплановане трелювання може забезпечити перемішування лісової підстилки з поверхневим шаром ґрунту на значній площі і цим сприяти успішному поновленню лісу. Використання важких агрегатних машин не забезпечує схоронності підросту, а значить, не забезпечує поновлення цінних хвойних порід. Важкі машини так сильно змінюють фізичні та інші властивості ґрунтів, що зникають лісові ягідники, грибовища тощо. Така техніка екологічно непридатна для використання на лісозаготівлях і від неї треба поступово відмовлятись.
Ефективність лісозаготівель і ступінь виконання лісівницьких вимог залежать не тільки від наявності тієї чи іншої лісозаготівельної техніки, а й від того, як вона використовується. На лісозаготівлях нашої країни застосовуються такі лісозаготівельні механізми: 1 )бензомоторні пилки; 2)звалювальні машини; 3)звалювально-пакетуючі машини; 4)звалювально-трелювальні машини. Механізація вибіркових і поступових рубок здійснюється з великими труднощами, як правило, на базі бензиномоторних пилок і трелювальної техніки. Агрегатні машини поки що застосовують лише на дослідних ділянках та у невеликих масштабах у виробничих умовах.