5.6. Загальний баланс порівняльної економічної ефективності

У залежності від особливостей географічного розташування, складу і цільового використання лісів деякі із згаданих показників можуть бути вилучені. Замість них можуть вводитись інші показники, наприклад, такі, що враховують економічний ефект зміни порід, вплив лісових насаджень на врожайність сільськогосподарських полів тощо.

Загальний баланс порівняльної економічної ефективності має наступний вигляд:

Е = СІ + С₂ + ДІ + Д₂ - Π + ЕІ + Е₂ + Ез + ....+ En, (9).

Викладена методика застосовувалась для визначення економічного ефекту від впровадження поступових насіннєво-лісосічних рубань замість суцільних у букових лісах Карпат. Узагальнені результати розрахунків дозволили зробити висновок про те, що в цих умовах поступові рубання не лише мають безсумнівні лісівничі переваги, але є економічно ефективнішими в порівняння з суцільними (табл. 14).

Географічне положення букових лісів, ареал яких знахо­диться на території більшості країн Західної й Центральної Європи, багато в чому зумовило ранній початок і різноманіт-

149

ність способів їх використання. Деревину застосовували як паливо, споживали недеревну продукцію лісу, а лісовий простір використовували для розселення.

Сучасні науково-обґрунтовані способи лісокористування враховують біоекологічні властивості головної породи, різно­манітні способи використання її деревини, велику водоохорон­ну й захисну роль лісів, особливо у гірських районах .

Внаслідок масового створення ялинових монокультур площа букових лісів Західної Європи скоротилась вдвоє. Стан і продуктивність наступних поколінь штучних ялинників істотно погіршились. На значних площах вони були зруйновані вітровалами або пошкоджені шкідниками. Найбільш негативні наслідки спостерігались там, де з насаджень був повністю вилучений бук.

Все це зумовило необхідність термінового повернення до інших систем ведення господарства, переходу до несуцільних способів головних рубань і, в першу чергу, до поступових, які історично виникли й розвинулись у букових лісах, як противага неурегульованим вибірковим і суцільним рубанням ще у XVII-XVIII ст.

Згодом поступові рубання широко увійшли в практику лісозаготівель країн Західної Європи, часто втративши свою класичну 4-прииомну форму. Так, у букових насадженнях, де велись доглядові рубання й повнота була зниженою, відпадала необхідність підготовчого прийому. За наявності до початку рубання достатньої кількості підросту випадав і засівний прийом. В особливо сприятливих умовах процес рубання завершувався за 5-6 років. Такі спрощені 2-3-прийомні поступові рубання у другій половині XX ст. почали запроваджуватись і в Українських Карпатах.

Сучасна практика світового лісівництва орієнтується у лісовідновленні на природне поновлення, а лісові культури визнає необхідними у тих випадках, коли нема гарантії відтворення природних деревостанів оптимального складу. На цьому принципі грунтується, наприклад, розроблена нещодавно у Німеччині довгострокова програма переходу лісового господарства на стійкий розвиток, яка передбачає, перш за все, максимальне використання природного поновлення лісів, перехід на екологічно орієнтоване ведення лісового господарства, відмову від суцільнолісосічних рубань, вирощування складних різновікових насаджень. Прихильники еколопзації лісового господарства вважають, що сучасні прийоми створення лісових культур не відповідають біологічним особливостям лісових деревних видів, внаслідок чого з кожним оборотом рубання ліси втрачають свою стійкість до несприятливих чинників навколишнього середовища.

Саме тому основним показником лісівничої ефективності поступових рубань вважається успішність природного поновлення головної породи.

В Україні найкращий хід природного поновлення спостерігається в Карпатах, де тепло й волога не є лімітуючими чинниками успішності росту деревних порід. Майже в усіх умовах місцезростання процеси зміни поколінь лісу відбуваються успішно, хоч і повільними темпами (рис.41). Прискорити їх і спрямувати в належному напрямку можна, застосовуючи відповідні лісівничі заходи, а також поступові рубання.

5.7. Лісівнича ефективність поступових рубань

Аналіз масового матеріалу досліджень природного поновлення букових і дубово-букових лісів Карпат показав, що ν цих лісах під наметом стиглих і перестійних насаджень на 10 % площі нараховується до 5 тис. штук самосіву й підросту, на 24 % - 5-Ю тис. шт., на 38 % - 10-20, на 17 % - 20-50 і на 11 % -від 50 до 100 тис. штук на 1 га (П.И. Молотков, 1971). Рівномірне зрідження деревостанів після насіннєвих років веде до появи ще більшої кількості самосіву, а також до збільшення висоти підросту бука, який перед тим може десятками років перебувати пригніченим під наметом лісу. Суцільнолісосічні рубання в гірських умовах призводять до масового знищення підросту. Після закінчення лісосічних робіт на зрубі залишається лише п'ята частина від початкової кількості благонадійного підросту. Решта знищується під час звалювання дерев і трелювання заготовленої деревини, особливо внаслідок застосування безсистемного наземного спуску чи тракторного трелювання по всій площі лісосіки.

Після вирубання високоповнотного материнського деревостану майже весь ушкоджений підріст бука, потрапляє у нові, незвичні для нього умови освітлення й мікроклімату, хворобливо реагує на ці зміни і в більшості випадків відмирає.

З 1957 р. для гірських лісів Карпат уведені нові правила рубок головного користування, згідно з якими/б буковйхТйсахТ застосовуються спрощені поступові рубання в 2 І 3 прийоми. Основним критерієм для визначення кількості прийомів прийнята зімкнутість деревостанів. Першим прийомом триприйомних рубань зімкнутість зменшують до 0,7-0,6, що сприяє попаданню під намет світла у кількості, яка сприяє покращенню розвитку наявного підросту, інтенсифікації ґрунтоутворюючих процесів. У той же час, таке освітлення недостатнє для розростання ожини, малини, злакових трав -

конкурентів букового підросту.) Другим прийомом рубання зімкнутість деревостану зменшується до 0,6-0,5, оскільки підріст уже в змозі виконувати роль затінювача. Така ж роль йому відводиться і під час двоприйомних поступових рубань]

Досліди показали, що перед очисним прийомом поступових рубань у найбільш розповсюджених типах букових лісів під наметом залишеного деревостану накопичується достатня кількість підросту головної породи, часто з домішкою таких цінних твердолистяних порід як дуб, явір, ясен, ільм, клен а також ялиці і ялини. Підріст бука має різний вік: від 1 до 40 років. У середньому, 44 % підросту належить до попереднього поновлення, а 56 % - до супутнього, що виникає в процесі відновного періоду рубання. Різновіковість підросту обумовлює неоднакові його розміри. Висота стовбурців варіює від декількох сантиметрів до 4 метрів.

Зрідження деревостану створює сприятливі умови не лише для появи підросту бука, але й для його пристосування до нових умов і виживання. Підріст бука має куртинний характер, пристосовується до вікон І прогалин у наметі, де умови освітлення є найбільш сприятливими для його вимог. Тому, хоч загальна кількість підросту достатня для відновлення молодого лісостану, нерівномірність його розташування викликає необхідність проведення додаткових заходів, які б забезпечили найвищу продуктивність майбутнього лісостану.

На виживання підросту бука впливає крутизна й експозиція схилу, сезон проведення лісозаготівель, розташування, форма й глибина лісосіки, спосіб звалювання дерев, але найбільше -спосіб трелювання заготовленої деревини.

Досить висока збереженість підросту (понад 80 %)" спостерігається при гужовому трелюванні парокінними упряжками. Найбільш прийнятним з лісівничої точки зору є трелювання з допомогою повітряно-трелювальних установок (ПТУ), внаслідок якого зберігається від 60 до 80 % підросту. Незадовільними є результати після тракторного трелювання: не зважаючи на застережні заходи - влаштування волоків з відбійними стінками, зимовий сезон лісозаготівель зберігається менше двох третин підросту, більше половини його було пошкоджено. Малоефективними є комбіновані методи (ПТУ з підтрельовкою тракторами).

Отже, технологія лісозаготівель, яка на сьогодні склалась у гірських лісах Карпат, ще далеко не відповідає екологічним вимогам і знижує ефективність поступових рубань. Гостро стоїть питання вдосконалення старих і застосування нових засобів механізації лісосічних робіт. З цієї точки зору значення має закордонний досвід, наприклад, Словаччини, де

153

застосовувались ПТУ з переносним тросом і малі коловороти. Від екологічно неприйнятних машин і механізмів для заготівлі і трелювання деревини необхідно рішуче відмовитись. Для збереження природи і усунення збитків від суцільних рубань у гірських умовах в інтересах держави доцільніше застосовувати тяглові засоби.

Більш складні завдання вирішуються поступовими рубаннями у зоні передгірних дубово-букових лісів. Природне поновлення під наметом змішаних деревостанів проходить досить успішно. До складу підросту входять дуб скельний та черещатий, бук, граб, ялиця, явір тощо в кількості до 50 тис. штук на 1 га. При певних обставинах ці породи стають сильними конкурентами дуба. Підріст дуба у високоповнотних деревостанах пригнічений материнським наметом і більш високим підростом граба. На схилах південної й західної експозиції у складі підросту переважає дуб, на північних - бук. У низькоповнотних дерево станах також спостерігається перевага бука чи граба, дуб же часто пригнічений, по висоті відстає від бука, має менший вік. Із зростанням повноти ця різниця стає ще більш виразною, що може привести до зміни породного складу насаджень внаслідок витіснення дуба. Перетворення високо-продуктивних дубово-букових деревостанів у чисті букові чи малоцінні грабняки, яке часто відбувалось після суцільнолісосічних рубань, є негативним явищем, на боротьбу з яким і розраховане впровадження поступових рубань.

Уже на початку відновного періоду слід приступити до регулювання складу нового покоління лісу. Оптимальні умови для розвитку підросту дуба черешчатого і скельного виникають при зріджуванні намету до 0,6-0,7. Одночасно необхідно, як захід попереднього догляду за підростом дуба, видаляти підлісок та перерослі особини бука, граба й другорядних порід. Лише за умови постійного догляду за підростом дуба протягом усього відновного періоду, очікуваний лісівничий ефект поступового рубання буде досягнуто.

Найбільш продуктивними в Карпатах є буково-ялицеві ліси з дуже складною структурою деревостанів, під наметом яких цілком задовільно проходить природне поновлення головних порід. Кількість підросту ялиці и бука, наприклад, у районі Бескид досягає 10-50 тис. штук на 1 га , а Інколи й більше. Оскільки в змішаних різновікових лісах бук знаходиться по відношенню до ялиці у нижній частині ярусу, у підрості теж переважає ялиця. Ялицевий підріст характеризується порівняно з іншими деревними породами, найбільшою стійкістю до світлового пригнічення. Проте, надмірне затінення наметом

154

материнського деревостану може спонукати до відмирання 4-6-річного підросту ялиці. Все ж, різновіковий ялицевий підріст, середня висота якого значно менша середніх висот підросту бука і явора, завжди присутній в таких насадженнях.

Лісівнича ефективність поступових рубань у ялицевих лісах залежить від збереження підросту ялиці. Оскільки особливістю останнього є повільний ріст, більш перспективними тут є триприйомні рубання. Такої ж мети досягають поступові рубання у відносно мало розповсюджених буково-ялицево-ялинових лісах. Перші прийоми поступових рубань сприяють накопиченню підросту головних порід (бука - до 20, ялиці - до ЗО, ялини - до 15 тис. штук на 1 га), більша частина якого перед очисним прийомом уже пристосовується до умов зрідженого деревостану. Лісівнича ефективність поступових рубань тісно пов'язана з їх екологічною роллю. Так, наприклад, захист грунтів від ерозії у гірських умовах значною мірою залежить від наявності, параметрів і розподілу підросту по площі зрубів.

Поряд з пошкодженням підросту на лісосіках суцільних рубань істотних змін зазнає поверхня ґрунту. За дослідженнями О.Ф.Полякова (1962), лише внаслідок експлуатаційної ерозії з 1 га лісосіки механічно виноситься від 21 (застосування ПТУ) до 176 м найбільш родючого ґрунту. В перші чотири роки після лісозаготівель водною ерозією виноситься ще до 500 м ґрунту. Після таких втрат значно погіршуються фізико-механічні властивості верхніх шарів і погіршується його родючість, яка не відновлюється навіть через десятки років. Якщо прийняти поверхневий стік у буковому лісі за 1, то у ялиновому він дорівнює 2-3, на зрубі ж суцільного рубання - 6-9. Саме тому суцільні рубання приводили до збільшення максимальних рівнів води у гірських річках, до непостійності їх режиму, частих повеней і навіть до появи селевих потоків.

Поступові рубання можуть бути екологічно ефективними . лише за умови дотримання особливих вимог до технології лісосічних робіт, які мають за мету звести до мінімуму негативний вплив лісозаготівельних процесів на лісове середовище. До таких вимог належать:

• зменшення частки відкритих незаліснених ділянок на

зрубах;

• збереження підросту головних порід;

• збереження ґрунтового покриву від виносу й ерозії;

• недопустимість механічних ушкоджень дерев, на відведених для рубання ділянках;

• збереження всіх інших водоохоронних і водорегулюючих функцій лісів.

Щоб витримати ці вимоги, необхідно провести ряд додаткових заходів, серед яких: закріплення волоків; влаштування відбійних стінок; вибірка пошкоджених дерев; догляд за пошкодженим підростом; укладання порубкових залишків у волоки й ущільнення їх; влаштування валів з порубкових залишків для попередження виносу ґрунту; влаштування водовідводів і насипів тощо.

В цілому, перевагу в гірських умовах мають такі технологічні процеси поступових рубань, при яких загальні витрати праці й коштів на лісорозробки, лісовідновлення й лісовирощування будуть мінімальними, а лісорослинне середовище буде збережене якнайкраще. Екологічна ефективність поступових рубань, яка багато в дечому базується на лісівничій ефективності, має тут перевагу перед економічною ефективністю.