4.8. Суцільнолісосічні рубки

Суцільнолісосічні рубання - "жнива" лісу. Це -найстаріший спосіб суцільних рубок, вирубка деревостанів невеликими ділянками - лісосіками. При їх зародженні і запровадженні малось на увазі, що будуть суворо дотримуватись прийнятих правил, які забезпечували б природне поновлення на вирубках. Згідно з правилами лісосіки у незайманому рубками таксаційному кварталі розміщують уздовж однієї з просік у вигляді смуги, довжина якої часто дорівнює довжині кварталу. На практиці застосовували також лісосіки квадратної форми, які нарізали у шаховому порядку, лісосіки клиновидної форми, бухтоподібні та інших видів, а також лісосіки, що повністю охоплюють невеликі за площею таксаційні виділи. Найбільше поширення набули Суцільнолісосічні рубки вузькими смугами.

Найголовнішим питанням, що постало перед лісівниками при впровадженні у практику суцільно-лісосічних рубок, було поновлення лісу на вирубках. Спочатку зусилля зводилися до забезпечення природного поновлення і лише набагато пізніше почали застосовувати штучне і комбіноване поновлення Це було пов'язано з тим, що, незважаючи на обґрунтовані правила, природне поновлення на суцільних вирубках було гарним не завжди і не в усіх типах лісу. Процес природного поновлення лісостанів складається з кількох етапів, що включають плодоношення, засів площі насінням, появу сходів та їх

128

виживання, перетворення у підріст і формування молодняку. Джерелом насіння при сущльнолісосічних рубаннях є переважно стіни лісу, які межують з вирубкою. Наліт насіння не завжди буває своєчасним. Це залежить від багатьох причин, а саме: наявності насіння в певний період, деревної породи, напрямку вітру. Багато насіння буває тільки у насіннєвий рік, тому в проміжках між такими роками, коли насіння засіває площу недостатньо, можливе заростання вирубки небажаною рослинністю або вона починає заболочуватися у вологих і сирих типах лісу. Це ускладнює поновлення. Засівання вирубок насінням дерев, що їх оточують, вивчали багато провідних вчених-лісівників професори О. Г. Марченко, А.П. Тольський, О. В. Тюрін та ін.

Для поновлення лісу на вирубках насіння, насамперед, повинно успішно прорости. Для цього потрібна волога, певна кількість тепла і вільний доступ повітря. Ці умови на суцільних зрубах, як правило, існують. Однак для зростання сходів вони, на жаль, не завжди сприятливі. На відміну від площі, яка покрита лісом, на суцільній вирубці режим освітлення інший, відкрита Сонцю поверхня ґрунту влітку іноді нагрівається до 60°С, а це призводить до масової загибелі сходів. У нічні часи навесні та восени сходи можуть побиватися заморозками. Під впливом Сонця і вітру верхній шар ґрунту на вирубці дуже висушується, що призводить до загибелі недостатньо укорінених сходів молодого підросту. Часто для сходів виявляється згубною конкуренція з боку трав'яної та іншої рослинності. Особливо велика конкуренція трав на відносно багатих і багатих ґрунтах.

Отже, процес поновлення лісу на суцільних вирубках пов'язаний з великими труднощами і потребує від лісівника продуманих дій, які враховують цілий ряд екологічних змін, більшість з яких відбувається не на користь поновлення лісу.

Для сприяння успішному процесу відновлення лісівники почали залишати на вирубці природні насінники - кращі за формою стовбура, здорові дерева головної породи з добре розвиненою кроною. Після адаптації до умов відкритого простору через кілька років такі дерева починали рясно плодоносити і краще засівати ділянку. Кількість насінників змінюється від 10 до 30-40 шт/га залежно від зони. Вітровальні породи, наприклад ялину, слід залишати не поодинокими деревами, а куртинами з кількох десятків дерев кожна; модрину - групами з кількох дерев. У цьому випадку запилення модрини поліпшується, насіння визріває більш доброякісним.

Були запропоновані й інші заходи сприяння природному поновленню лісу: спеціальне поранення поверхні ґрунту, догляд за підростом головних порід І т.ін.

Поступово ліс на суцільнолісосічних вирубках почали поновлювати штучно, або комбіновано, тобто висаджували головну породу і використовували природне поновлення супутніх порід та чагарників. Такий метод лісопоновлення поступово витіснив природне поновлення, особливо в умовах, де воно ускладнюється. В районах інтенсивного ведення лісового господарства штучне поновлення на суцільних лісосіках стало основним.

Організаційно-технічні показники суцільнолісосічних рубок. Труднощі природного поновлення лісу на суцільних вирубках обумовили необхідність дотримання певних правил проведення суцільнолісосічних рубок. За Г.Ф. Морозовим, раніше ці правила називали елементами, а зараз їх називають основними організаційно-технічними показниками суцільно­лісосічних рубок. Крім джерел засівання, які залишають на вирубках, до основних показників відносять: напрямок лісосіки, напрямок рубки; ширину і розмір лісосіки, строк примикання; спосіб примикання; довжину лісосічного ряду.

Під напрямком лісосіки розуміють напрямок довшої сторони стосовно сторін світу. Напрямок лісосіки впливає на засівання вирубки, стійкість стіни лісу до вітровалу, а на ви­ражених формах рельєфу - на розвиток процесів ерозії ґрунту, тому до цього показника не можна ставитись байдуже. За даними В.Д. Огієвського, напрямок лісосіки створює різні умови освітлення вирубок, що впливає на хід природного поновлення лісу на них. Наприклад, якщо лісосіка витягнута із заходу на схід, то вирубка примикатиме до стіни незрубаного лісу так, що буде захищена від сонця опівдні. Навпаки, якщо вирубка буде спрямована з півночі на південь, то в полудневі години на неї надходитиме найбільша кількість сонячної радіації. Ці особливості враховуються при розміщенні лісосік у різних регіонах. Так, на півночі, де відчувається дефіцит тепла, лісосіку доцільно^юзміщувати в напрямку з півночі на південь. У південних районах, навпаки, її доцільніше розміщувати довгою стороною із заходу на схід. Врахування конкретних умов і відповідне розміщення лісосік дозволяє створити на вирубці сприятливий мікроклімат, а значить і забезпечити краще лісопоновлення. Із загальної схеми можуть бути винятки, наприклад, у гірських лісах, де ще практикуються сущльнолісосічні рубки, доцільніше розміщувати лісосіку довгою стороною впоперек схилу.

Встановлено, що екологічний вплив стіни не зрубаного лісостану на вирубку посилиться, якщо її довша сторона буде розміщена перпендикулярно до напрямку переважаючих вітрів. Оскільки в більшості випадків таксаційні квартали створені просіками, які тягнуться з півночі на південь та із заходу на схід, то, звичайно, лісосіки розміщують паралельно до якоїсь із просік. При цьому південно-західні, західні і північно-західні вітри вважаються домінуючими вітрами західного напрямку, і тому лісосіки спрямовують з півночі на південь. Стіна лісу сильніше захищатиме вирубку від несприятливих факторів, якщо вона буде розташована з підвітряного боку. Сама вона у даному випадку буде захищена від дії вітру і можливого вітровалу. У зв язку з цим не байдуже, з якого боку вирубки буде розташована наступна лісосіка.

Напрямок рубки у лісівництві відрізняється від цього поняття в лісоексплуатації. У лісівництві - це напрямок, в якому розміщується чергова лісосіка стосовно попередньої. В лісівництві завжди існувало золоте правило, згідно з яким напрямок рубки повинен бути протилежним напрямку переважаючих вітрів. Воно було основане на припущенні, що в цьому випадку вирубка буде краще засіватись насінням дерев, які створюють стіну лісу. Однак таке припущення не зовсім правильне тому, що в момент випадання насіння більшості порід дмуть вітри непереважаючого напрямку. Наприклад, при випаданні насіння сосни у лісах України, Білорусі спостерігаються південно-східні вітри, а не переважаючі західні. Сухий вітер цього напрямку сприяє швидшому розкриванню шишок І випаданню насіння.

Екологічний вплив стіни лісу на вирубку буде сильнішим, якщо вирубку спрямувати назустріч переважаючим вітрам. Та ж стіна лісу буде менше пошкоджуватись вітром. Але із загального правила є винятки:

• якщо рубка ведеться вузькими лісосіками - до 50 м і встановлено, що затінюючий вплив стіни лісу буде корисним для лісовідновлення, то напрям рубки краще обирати з півночі на південь;

• у районах із шкідливими вітрами (наприклад південно-східними сухими), напрям рубки може бути прийнятий їм

назустріч;

• для збереження лісом захисних функцій у гірських умовах напрям рубки встановлюється вздовж схилу зверху

вниз;

• напрям рубки у заплаві річки визначається проти її течії. Як довго треба чекати з нарізкою наступної лісосіки після проведення рубки на попередній? Доведено, що для

131

гарантування лісопоновлення на вирубці наступну лісосіку не можна рубати до того часу, поки на попередній вирубці не поновиться ліс. Так був установлений строк примикання лісосік, який не може бути меншим за період поновлення лісу. Строк примикання лісосік - це інтервал часу, після якого рубалась лісосіка, що примикає до вирубки, не враховуючи року рубки на попередній лісосіці. Зрозуміло, що строк примикання різний для різних порід, бо у них неоднакова частота врожайних років. Так, сосна рясно плодоносить через 4, ялина через 4-5 років, а береза і осика - щорічно. Але це правило дуже часто порушується, тому що вирубка може поновитись через 8-10 років, а це не лише гальмує темпи заготівлі деревини, але й негативно впливає на стан стиглих насаджень, які плануються до рубки. У них розвивалися процеси старіння, відбувалось знецінювання лісостанів.

З розширенням методу штучного подовлення лісу на вирубках переглянуто і правило про строк примикання лісосік. Тепер дозволяється чергову лісосіку розміщувати через половину строку повного поновлення лісу на попередній вирубці. Вважається, що коли молоде покоління лісу на вирубці увійшло у стадію часткового змикання намету, можна рубати чергову лісосіку. При цьому ширина лісосіки зменшується проти розрахункової вдвічі. У такому випадку під захистом стіни лісу буде не одна, а дві вирубки, на першій з яких молоде покоління лісу вже зімкнулося, а на другій - ще не перейшло у стадію змикання. Регіональні правила головних рубок встановлюють строк примикання лісосік відповідно до породного складу лісу, а також групи лісів. У рівнинних умовах України для хвойних лісів першої групи встановлений строк примикання лісосік 4 роки, для дубових - 3, в інших насадженнях - 2 роки. У лісах другої групи строк примикання для дубових і хвойних насаджень - 3 роки, інших порід - 2 роки. При поновленні лісу на вирубках закладкою лісових культур необхідно дотримуватися строків примикання, виходячи з екологічних міркувань: молоде покоління лісу краще буде приживатися, рости і формувати свій намет під позитивним впливом стіни незрубаного лісу.

Теорією і практикою вироблений певний порядок розміщення наступної лісосіки стосовно попередньої. Лісосіку можна розмістити безпосередньо поряд з попередньою або на певній відстані від неї. Порядок розміщення чергових лісосік у межах таксаційного кварталу називають способом примикання лісосік. Поступово склалися три основні способи примикання

132

нісосік: безпосередній, черезсмужний і куліс η и й. При безпосередньому способі чергова лісосіка розміщується поряд з попередньою, а наступна, третя, поряд з другою і ін. через

певний строк примикання (рис.З8). Таке примикання лісосік забезпечує планомірний рух з рубкою стиглого деревостану в таксаційному кварталі і найчастіше застосовується на практиці. У цьому випадку рубки називають суцільно- лісосічними з безпосереднім примиканням. Однак такі рубки при врахуванні строку примикання гальмували експлуатаційне освоєння лісового масиву. У зв'язку з цим виникла пропозиція чергову лісосіку в таксаційному кварталі розміщувати не поряд з попередньою, а через смугу лісу такої ж ширини. Причому чергову лісосіку рубати на наступний рік після закінчення рубки на попередній. Цей спосіб примикання лісосік називають черезсмужним. У цьому разі лісосіку в таксаційному кварталі можна рубати щорічно. Нарізані лісосіки і залишені смуги лісу вирубують за 10-річний ревізійний період. Здійснюючи такі рубки, вважали, що вони не тільки забезпечують вирубування спілих насаджень, а й прискорюють поновлення на вирубках, бо кожна з них засівалася насінням дерев з двох стін лісу. Часто

133

так воно і було при першій вирубці у кварталі. Коли ж виру­бувалась друга черга лісосік, на їх місці поновлення лісу часто зовсім не відбувалось, бо попереднє поновлення не з'являлось, і після вирубки площа виявлялась оточеною з обох боків молодняками. Крім цього, розрізані вирубками смуги лісу руй­нувалися вітром, під наметом смуг з'являлась злакова рослин­ність, на ліс нападали шкідники і т. д. Внаслідок черезсмужних рубок ліс втрачає звичне внутрішнє середовище, а, значить, і стійкість до впливу негативних факторів. У ялинових лісах черезсмужні рубки призводять до великомасштабного вітро­валу. У цілому черезсмужні рубки дуже рідко мають позитивні результати, тому й рідко застосовуються на практиці.

Якщо чергова суцільна лісосіка розміщується через смугу лісу, яка у 2-j рази ширша за неї, то такий спосіб примикання вважають кулісним. Передбачається, що залишені смуги лісу будуть зрубані протягом 20 років такими самими за шириною лісосіками, які примикатимуть одна до одної. Відмінність рубок з кулісним примиканням полягає в тому, що якщо при черезсмужних рубках після перших рубань залишається незрубаною половина лісового насадження у кварталі, то при кулісному примиканні на останню фазу рубки лишається І/З або 1/4 частина насадження. Недоліки кулісного примикання такі ж, як і черезсмужного.

Шириною лісосіки вважають протяжність найкоротшої її сторони. Від цього показника залежить розмір майбутньої вирубки, яка впливає не тільки на швидкість експлуатаційного освоєння таксаційного кварталу, а й на успішність поновлення лісу на вирубках. Чим ширша лісосіка, тим мікроклімат вируб­ки буде більше наближуватись до умов відкритого простору, тим меншим буде вплив стін лісу. Тобто для поновлення лісу на вирубках перевага надається вузьким лісосікам. При суціль-нолісосічних рубках вважали, що ширина вузьких лісосік повинна дорівнювати середній висоті деревостану, який виру­бується. Розміри середньої за шириною лісосіки дорівнювали подвійній висоті деревостану, а широкої - трьом і більше висотам. Оскільки для вітчизняних лісів із сосни, ялини за середню висоту деревостанів було прийнято 25 м, то середньою вважалась лісосіка шириною 40-60 м, а широкою - більше 60 м. Як показала практика, дуже вузькі вирубки в деяких типах лісу негативно впливають на хід поновлення лісостанів. А.П. Тольський для умов Бузулукського бору встановив, що ріст молодого покоління деревостану в сухих борах гальмується надто високою температурою повітря і ґрунту. Він відзначив, що за деяких умов на ріст молодого покоління може негативно впливати стіна материнського лісостану у зв'язку із 134

всмоктуванням вологи з ґрунту коренями дорослих дерев. В умовах Півночі вузькі вирубки дещо краще прогріваються вдень, але вночі на них може застоюватись холодне повітря. Крім цього, вузькі лісосіки ускладнюють лісосічні роботи, особливо при застосуванні механізмів і машин. Але, чим ширші вирубки, тим більше шкоди наноситься лісовому середовищу

Отже, можна зробити висновок, що ширина лісосіки — найважливіший показник суцільнолісосічних рубок. Але вона екологічно не обгрунтована. Раніше ширина лісосіки встано­влювалась залежно від дальності льоту насіння від стіни лісо­стану. Тепер ширина лісосіки повинна обґрунтовуватися екологічним впливом стіни лісу на вирубку, а останньої - на природне середовище взагалі. При цьому враховується зниження швидкості вітру, затінення вирубки у полуденні часи, збереження снігового покриву від видування вітром, зниження випаровування вологи з поверхні ґрунту та зменшення транспірації рослинами, ступінь ерозії ґрунту на вирубках, величина зменшення стоку тощо. Екологічний вплив стіни лісу проявляється, перш за все, у зниженні швидкості вітру, причому таке зниження спостерігається з підвітряного боку на відстані до 15 висот деревостану. Помітне зниження швидкості вітру (до 70%) стіна лісу забезпечує на відстані до 10 висот.

Через постійне порушення золотого правила лісівництва, яке регламентує строк примикання лісосік, і необхідність захи­сту стіною лісу не однієї, а двох вирубок, ширину лісосіки слід екологічно детально обґрунтувати. За діючими регіональними Правилами головних рубок ширина лісосік приймається залеж­но від групи лісів, рослинної зони і домінуючої деревної породи. Але цього недостатньо для наукового обґрунтування лісосік.

У тому випадку, коли таксаційний квартал повністю зайнятий стиглим лісом, який можна зрубати, застосовуючи спосіб суцільнолісосічних рубок, залежно від розмірів кварталу можливі один або два заруби. Зарубом, або інакше січею, називають першу лісосіку в кварталі. Відстань від першої лісосіки до кінця кварталу чи до другого зарубу називають лісосічним рядом. Існує правило: довжина лісосічного ряду повинна бути у 4-5 разів більшою за ширину лісосіки, тобто відношення ширини лісосіки до довжини лісосічного ряду повинно бути 1:4 або 1:5. Якщо рубка починається у таксаційному кварталі розміром 1000x500 або 1000x1000 м, а ширину лісосіки визначили в 100 м, то у цьому випадку можна робити два заруби. Якщо квартал має розміри 500x500 м, то при

135

100-метровій ширині лісосіки у ньому можна робити тільки один заруб.

Крім основних показників суцільнолісосічних рубок, Існують і додаткові, насамперед повнота деревостанів та сезон рубки. Він впливає на хід природного поновлення на вирубці, особливо якщо вирубувались листяні породи. Літня (з 15 травня) рубка ускладнює поновлення, а при зимовій рубці підріст, що був під пологом лісу, зберігається краще. Крім цього, звільнення підросту з-під намету взимку, тобто у стадії спокою, сприяє кращій його адаптації до відкритого місця. Літні рубки негативно впливають на вегетативне поновлення лісу. Це слід враховувати, наприклад, тоді, коли необхідно загальмувати процес вегетативного поновлення небажаних порід на користь поновлюваних головних.

Дослідження А.И.Швиденка (1966) процесів природного поновлення на суцільних вузьких 50-метрових вирубках ялице­вих лісостанів і під їх кулісами показали, що для них ефективна "вибіркова вузьколісосічна рубка". Цей спосіб головного ру­бання лісу дає можливість у значній мірі використати переваги суцільнолісосічних рубок і зберегти позитивні сторони вибір­кових. Природне поновлення після вузьколісосічних рубок ши­риною 50 м залежить від складу і повноти материнського деревостану, сезону рубання, напрямку лісосік тощо. Суцільні вузьколісосічні рубання можуть забезпечити природне

Пд

Іг ίο

«- І

ΙΟ Ο ΙΟ 20 to 40 50 ΙΟ

Рис. 39. Розміщення підросту на 50-метрових вирубках і під

кулісами:

1 - після рубки середньоповнотних деревостанів взимку; 2 - після

рубки високоповнотних влітку; 3 - після рубки середньоповнотних

восени; 4 - після рубки високоповнотних деревостанів восени [9]

136

поновлення ялиці і смереки після вирубки середньо-повнотних яниново-букових та буково-дубових яличників, під наметом яких сформувався зімкнутий підріст заввишки 0,5 м і більше, мри умові рубання дерев і трелювання деревини взимку. Після штнього рубання лісосік у змішаних яличниках підросту майже не буває (рис.39). Під кулісами завжди накопичується достатня кількість підросту. Найбільше йогр на вирубках і під кулісами середньоповнотних лісостанів (А.Й.Швиденко, 1980).

У зоні інтенсивного ведення лісового господарства, до якої відносяться ліси України, стиглі лісостани часто явля­ють собою невеликі ділянки, оточені молодими або серед-ньовіковими чи пристигаючими насадженнями. Такі ділянки лісу, як правило, рубають цілими виділами. Але скільки їх можна рубати в одному кварталі? Норми вирубування старих ділянок лісу встановлюються регіональними правилами, вони залежать від групи лісів І розмірів таксаційного кварталу. Так, правилами рубок для рівнинних лісів України дозволяється щорічно вирубувати у лісах першої групи не більше трьох ділянок стиглого лісу розміром до 3 га кожна у кварталі 1x1 км і до двох таких ділянок у кварталі 0,5x0,5 км. У лісах другої групи дозволяється одноразова вирубка трьох стиглих ділянок розміром до 5 га кожної у кварталі 1x1 км і не більше двох ділянок у кварталі 0,5x0,5 км.

Якщо стигле насадження займає частину таксаційного кварталу, його можна вирубати суцільними лісосіками, які розміщують відповідно до встановленого напрямку рубки, строку примикання та ін. У тому випадку, коли воно росте рівною смугою (кулісою), ширина якої не перевищує півтори ширини лісосіки, кулісу дозволяється зрубати без поділу на лісосіки. Це правило стосується і невеликих за розміром ділянок у рівнинних лісах "України. Так, не розбиваються на лісосіки, а вирубуються повністю ділянки лісу площею Д9 3 га у степовій, до 5 га у лісостеповій зонах та зоні мішаних лісів.

Рубки Корнаковського. Відновлення дубових лісів у широких масштабах здійснювалось у XIX і першій половині XX ст. так званою шпіговкою жолудя. Пізніше у зв'язку з інтенсифікацією лісокультурного напрямку, а також через випадки невдалого лісовідновлення, особливо у недостатньо зволожених едатопах, про цей чудовий спосіб практично забули і повністю перейшли на штучне відновлення лісу у дібровах. Однак багато лісничих-ентузіастів вели пошуки такого способу рубання дубняків, який би забезпечив найкраще природне поновлення дуба.

На початку XX ст. лісничий Теллерманівського лісництва Воронезької губернії Г.А. Корнаковський розробив і науково

137

обґрунтував оригінальний спосіб черезсмужних вузьколісосічних рубок і успішно його застосував. При обгрунтуванні способу лісничий виходив із аналізу умов освітлення під наметом деревостану на лісосіках, а також із уявлення про найбільше значення світла для росту і розвитку підросту.

Враховуючи те, що бокове освітлення, тобто освітлення з боку суцільної вирубки, яке проникає під намет, значно підвищує живучість підросту, лісничий довів, що в умовах Теллерманівського лісу підріст дуба при боковому освітленні нормально росте до 10 років і не перетворюється в сторчки. За його спостереженнями, періоди інтенсивного плодоношення дуба повторювались через кожні 7 років. Усе це стало основою для визначення строку примикання лісосік (5 років) і їх ширини.

У зв'язку з цим у процесі рубання о двокілометровий квартал стиглого дубового насадження ділили навпіл і кожну частину розмежовували на 20 лісосік шириною 25 м кожна (рис.40). Визначаючи ширину лісосіки в 25 м, враховували, що вплив бокового світла поширюється вглиб невирубаної смуги на 12 м. Напрямок лісосік приймали з північного сходу на

Рис.40. Схема черезсмужних рубок Корнаковського [5]

південний захід, а напрямок рубання - з північного заходу на південний схід, тобто проти південно-східних суховіїв. Рубання починали в насіннєвий рік, вирубаючи черезсмужне по 2 лісосіки зі строком примикання 5 років. В результаті на першій, другій і третій парах лісосік підріст дуба освітлювався своєчасно І виродження його у сторчки не спостерігалось.

На четвертій і п'ятій парах лісосік умови для збереження підросту дуба були дещо гіршими. Рослини частково перетворювались у сторчки і доводилося вдаватись до часткового застосування культур.

На шостій, сьомій і восьмій парах лісосік підріст дуба добре розвивався, бо знаходився під сприятливим впливом бічного освітлення.

На дев'ятій і десятій парах процес природного поновлення дуба забезпечувався за рахунок врожаю насіння чергового насіннєвого року.

Пізніші дослідження рубок Коршшрвського в Теллерманівському лісництві виявили деякі їх негативні сторони:

• у посушливі роки виникало явище засихання вершин дуба на узліссях та невирубаних смугах лісостанів;

• на таких вузьких вирубках в тих умовах відбувалось зниження приросту підросту дуба біля стін невирубаних смуг.

Рубки Корнаковського - приклад активного господарювання в лісі, аналізу процесів, що відбуваються внаслідок втручання людини в природу. З певною модифікацією ідеї цього славетного лісничого можна використати в умовах України.

Застосування суцільнолісосічних рубок та їх оцінка. Суцільнолісосічні рубки виявилися тим способом рубок, який найбільшою мірою враховує лісоексплуатаційні вимоги, тому вони набули широкого застосування. З удосконаленням технології штучного поновлення лісу на вирубках суцільнолісосічні рубки стали основним способом головних рубок для лісів другої групи, тобто для регіонів, де ведеться Інтенсивне лісове господарство.

Незважаючи на те, що у лісах першої групи використання деревини часто не є головною метою, своєчасне її вилучення і подальше використання доцільне і необхідне. У ряді випадків вкрай необхідна і заміна насаджень, які втратили водоохоронно-захисні функції, на молоді і перспективні з використанням екзотів. Не завжди вирішення таких питань можливе при застосуванні вибіркових і пошукових способів рубки, іноді доцільно провести суцільнолісосічну з штучним поновленням лісу.

Якщо припустити, що площа лісів першої групи дорівнює 100 %, то лісопарки, зони санітарної охорони курортів, джерел водопостачання і подібні їм ліси, де лісовідновні рубки заборонені, займають 16 % площі. У решти лісів периюї групи дозволяється проводити рубки, в тому числі і суцільнолісосічні.

Останні застосовують там, де інші способи рубки не забезпечують заміну насаджень, які втрачають захисні функції.

Позитивні властивості суцільнолісосічних рубок можна узагальнити в наступні положення:

• проведення рубання не має труднощів;

• найбільше відповідають штучному поновленню вирубок, особливо світлолюбними породами;

• забезпечують вплив незрубаної стіни лісу на вирубку, що покращує мікроклімат на ній;

• при суворому дотриманні основних організаційно-технічних показників зберігають водоохоронно-захисні власти­вості лісових насаджень;

• дозволяють досить ефективно використовувати механізми і машини на лісосічних роботах.

Основними недоліками суцільнолісосічних рубок є те, що вони:

• створюють у цілому найгірші умови для природного поновлення лісу порівняно з іншими розглянутими способами рубки, часто призводять до задерніння вирубок;

• викликають ерозію ґрунту (і, як наслідок, його деградацію та збіднення), паводковий стік, забруднення річок, загибель іхтіофауни, замулювання сіножатей та Інших сільськогосподарських земель, руйнування мостів та інші великі втрати;

• призводять до зміни порід, найчастіше хвойних на м'яколистяні;

• при проведенні рубки у різновікових насадженнях зрубуються як стиглі, так І молоді дерева.

Недоліки суцільнолісосічних рубок вказують на необхідність заборони їх в лісах України, поступового переходу до застосування вибіркових і поступових рубок.

Якщо ми, лісівники, намагаємося протидіяти опустелюванню території нашої держави, то повинні зберегти ліси України як чинник забезпечення життя, розумно користуватися їх ресурсами!

Контрольні запитання та завдання

1. Розкрийте основну проблему головних рубок.

2. Чи розроблена класифікація способів головних рубок?

3. Суть найбільш екологічно прийнятних в Україні вибіркових рубок.

4. Дайте оцінку вибіркових рубок.

5. Які особливості проведення поступових рубок та їх різновидності?

6. У яких насадженнях застосовуються рівномірно-поступові рубки та їх проведення в Україні?

7. Розкрийте особливості проведення спрощених 2-3 прийомних поступових рубок.

8. Дайте оцінку рівномірних поступових рубок.

9. Викладіть досвід поступових рубок в лісах України.

10.Які різновиди групово-вибіркових та групово-поступових рубок застосовуються в Україні?

11 .Назвіть позитивні і негативні сторони групово-вибіркових та групово-поступових рубок.

12.Які способи комбінованих рубок застосовуються на виробництві та їх недоліки і переваги?

13 .Які організаційно-технічні заходи суцільно-лісосічних рубок здійснюються при відводі лісосік?

14. Розкрийте вплив суцільнолісосічних рубок на лісове середовище і природу.

15. Дайте порівняльну екологічну оцінку вибірковим поступовим, комбінованим і суцільнолісосічним рубкам.