4.2. Класифікація головних рубок

Впродовж останніх трьох століть велись пошуки таких способів рубання деревостанів, які одночасно забезпечували їх природне поновлення. За цей час світовою лісівничою

М.О.Ткаченко М.С.Нестеров М.К.Турський

практикою було запропоновано понад 100 способів головного рубання лісу. Серед лісівників, які зробили вагомий внесок у

розробку і вдосконалення

доцільних, раціональних

способів головних рубань,

слід зазначити О.Ю.

Теплоухова, О.Ф. Рудзького,

М.К. Турського, В.Я. Добровлянського,

Д.М.Кравчинського, Г.Ф.

Морозова, Гартига, Гайєра,

Борггреве, Вагнера та ін. У

першій половині XX ст.

розробляли та вивчали ,_ , „

Г.Ф.Морозов

способи рубання лісу М.О. О.Ф.Рудзькии

Ткаченко, М.М. Орлов, Г.А.Корнаковський, Д.М. Кравчинський, Є.В. Алексеев, І.С. Мелехов, А.В. Побєдінський, Л.А. Кайрюкштіс, Бланкмейстер, Троуп та ін.

Велика кількість запропонованих способів вимагала їх систематизації. Слід зазначити, що до праць Г.Ф. Морозова у лісівничій літературі не було жодної класифікації способів головного рубання, за винятком систематизації КГайєра, в основі якої була залежність від джерела поновлення лісу після зрубування деревостану.

91

Г.Ф. Морозов, вважаючи головним завданням рубки поновлення лісу на вирубках, запропонував взяти за основу класифікації способів головного рубання час і особливості поновлення лісу. Усі способи головного рубання він поділив на рубання попереднього поновлення та рубання наступного поновлення. У першому випадку забезпечувалась поява необхідної кількості якісного підросту до вирубування дерев на лісосіці. У другому випадку - лісопоновлення забезпечувалось після зрубування і видалення частини дерев з лісосіки. Такий же підхід до класифікації способів головного рубання використав учень Г.Ф. Морозова професор В.В. Гуман, але його класифікація була більш повною. На початку 20-х років минулого століття класифікації способів головного рубання були запропоновані також Ебергардом, Троупом та ін.

особливостями способи головного рубання мочали об'єднувати у системи. Системи рубок відрізняються одна під одної строком проведення рубання та характером поновлення лісу. Тепер маємо 4 основні системи головного рубання: вибіркова, суцільна, комбінована та поступова (табл. 13). Така різноманітність способів головного рубання обумовлена широким діапазоном економічних умов, великою географічною мінливістю лісів, вузькогалузевими інтересами, нерозумінням екологічної ролі лісових екосистем або зневажливим ставленням до природи. Застосовувати той чи інший спосіб головного рубання необхідно з урахуванням екологічного значення лісових масивів та народногосподарської цінності лісу. Кожен спосіб головного рубання повинен відповідати екологічним та лісівничим вимогам, тобто забезпечувати кліматичну, водоохоронну, ґрунтозахисну та протиерозійну роль лісових екосистем і своєчасне успішне поновлення лісу. Але ще й нині в багатьох країнах світу застосовуються хижацькі концентровані й умовно-суцільні рубання, які недопустимі, оскільки істотно поглиблюють екологічну кризу на планеті.

В умовах України екологічно й економічно неприйнятні підневільно-вибіркові, промислово-вибіркові, концентровані та умовно-суцільні способи гуубання. Вони не повинні застосовуватись у лісостанах будь-якої групи лісів. Суцільно-лісосічні з різною шириною лісосік також приносять великі збитки, особливо в горах, де їх необхідно заборонити в усіх типах лісу, включаючи ялинові. Як виняток, допустимі вузьколісосічні у лісах рівнинної частини та в тих типах лісу і лісостанах, де неможливо досягти поновлення лісу природним шляхом (дуже сухі, сухі, а також мокрі едатопи). Способи рубання І поновлення на кожній лісосіці необхідно затверджувати на Радах головних лісничих, які доцільно створити в кожній області.