Глава 4. Рубки і поновлення лісу - синоніми

Реалії сьогодення вимагають від лісівників впровадження нової концепції багатоцільового використання лісів. Проблема багатоцільового використання лісів розглядалась на Світовому Лісовому Конгресі ще в 1979 році. Тоді було відзначено, що "збалансоване розуміння всіх цінностей, які відтворюються в лісах для блага людей, для покращення якості їх життя, є провідною вимогою до лісівників при розробці стратегії використання лісів і прийнятті конкретних господарських рішень на перспективу". При організації багатоцільового користування лісами лісові ресурси не повинні протиставлятись один одному: кожен з них є життє необхідним для людства! У процесі проведення головних рубань лісівник повинен думати, в першу чергу, не про деревину, яку заготовляє, а про збереження даною лісовою ділянкою захисних і водоохоронних функцій, і, по-друге, про відновлення лісу.

4.1. Проблема відновлення лісів в Україні

Найважливіша проблема лісівничої науки та практики -визначення найбільш економічних та екологічно обґрунтованих способів відновлення високопродуктивних лісостанів. Вона надзвичайно тісно пов'язана з лісокористуванням, способами головного рубання деревостанів. В Україні при виборі методів відновлення лісостанів велика увага приділяється природному поновленню цільових деревних порід. Воно забезпечує вирощування найбільш стійких і продуктивних насаджень. Збереження підросту в процесі рубання лісосіки -найважливіша умова формування високопродуктивних лісостанів.

Рубка стиглих деревостанів - активна форма впливу на ліс, яка помітно змінює його природу, що, насамперед, порушує нормальний хід поновлювальних процесів. На вирубці різко змінюється природне середовище внаслідок зміни світлового і теплового режимів, режиму зволоження грунту тощо. У свою чергу все це впливає на надґрунтове покриття, гідрологічні умови, водоохоронні ґрунтозахисні та інші екологічні функції лісу. Особливо глибокі негативні зміни відбуваються при суцільному вирубуванні дерев на лісовій ділянці. Тому головна екологічна вимога до рубання будь-якої ділянки лісу -забезпечення одночасного відновлення на ній лісостану і лісового середовища. Г.Ф.Морозов цю вимогу підкреслив у своєму крилатому виразі: "Рубки і поновлення - синоніми'. Іншими словами, після вирубування дерев повинна

забезпечуватись поява під їх наметом підросту - стійкого і надійного молодого покоління. А це вимагає від лісівників і лісозаготівельників розробляти певну систему рубок, яка б зменшувала руйнівний вплив на ліс суцільних рубань і забезпечувала відновлення високопродуктивного лісу.

Рубання головного користування відрізняються від інших найвищим ступенем впливу на ліс, його природу та екологічний стан. У зв'язку з цим вони вимагають суворого дотримання лісівничих правил та певної системи проведення, які впродовж століть розроблені інженерами-лісівниками і вдосконалені лісівничою наукою та лісогосподарським виробництвом.

Від природного зародження лісостану чи його штучного створення до настання стиглості, „рубання і наступного відновлення проходить тривалий час. Його тривалість залежить від природних та економічних умов, зокрема типу лісу, екологічної ролі лісових масивів, групи лісів І прийнятого віку рубання деревостанів, потреб народного господарства в деревині тощо.

На відведених під рубку ділянках у процесі рубання дерева спилюють або зрубують і трелюють до транспортних шляхів. Будь-яке рубання дерев, а тим більше головне, яке часто називають ' жнивами лісу", пов'язане із заготівлею деревини як одного із продуктів лісу для використання її в різних галузях народного господарства та руйнуванням середовища.

Рубання головного користування проводять в стиглих або перестійних деревостанах (інколи в пристигаючих), а також на ділянках лісу Інших вікових груп, якщо необхідно замінити розладнані, низькоповнотні, пошкоджені або низькопродуктивні насадження продуктивними, високоякісними, екологічно ефективними.

Обсяг щорічної заготівлі деревини визначається розрахунковою лісосікою, прийнятою і затвердженою Кабінетом Міністрів на 10-річнии період. Наприкінці 8Т)-х років минулого століття Україна одержувала від головних рубань лише 40% потрібної державі деревини, а решту завдяки завезенню з Росії та заготівлі в процесі проміжного користування.

Тривалий час попит на деревину у світі задовольнявся підневільно-вибірковими рубками, але вже в другій половині XIX ст. цієї кількості деревини не вистачало. Вимоги промисловості зростали і потрібна була деревина не тільки великих розмірів, але й дрібна. За таких умов почали вирубувати на певній площі усі дерева підряд, що дозволило одержувати необхідну деревину просто і швидко. Таку рубку проводили у короткий строк, як правило, упродовж одного

89

року. На лісосіці не вирубувався тільки підріст. Суцільні рубки виявилися більш раціональною і закінченою формою експлуатації лісів порівняно з підневільно-вибірковими. Вони краще підходять до одновікових насаджень, а після їх проведення знову ж формується одновіковий, чи умовно-одновіковий лісостан.

Забезпечити поновлення лісу на вирубці після суцільних рубок дуже складно через різкі зміни у лісовому середовищі: під впливом повного освітлення і під дією вітру на площі, де були вирубані дерева, швидко розкладається лісова підстилка. При цьому вимиваються й поживні речовини, а поверхня ґрунту ущільнюється в процесі заготівлі і трелювання деревини. Все це різко змінює властивості ґрунту і гідрологічні умови, що, в свою чергу, веде до зміни рослинності. Типові лісові рослини поступаються місцем бур'янам, злакам, а при такому рослинному покриві ускладнюється процес поновлення лісу. Подальша зміна бур'янів лучними травами призводить до появи дернини, яка ускладнює попадання насіння на поверхню ґрунту і перешкоджає укоріненню сходів. Незважаючи на всі вади, спосіб суцільних рубок швидко поширювався. У Росії суцільні рубки вели ще в середніх віках, але не для заготівлі деревини, а щоб розчистити землі під поле.

Поступово технологія суцільних рубок і методи поновлення лісу на вирубках вдосконалювалися. У наш час в зоні інтенсивного ведення лісового господарства на суцільних вирубках поновлення лісу, як правило, здійснюється або штучним, або комбінованим шляхом, проте штучні ліси ялини менш продуктивні і не досить стійкі у порівнянні з природними, бо вони створюються, здебільшого, посадкою сіянців. А будь-яке пересаджування рослин є процесом підневільним. Лісові культури зі значним запізненням в часі (5 - ЗО років) починають виконувати важливі екологічні функції. Ось чому пошуки раціональних способів рубання лісу, які б забезпечували природне відновлення лісостанів головних деревних порід ведуться лісівниками впродовж кількох століть. За тривікову історію лісозаготівель поступово склалось поняття "спосіб рубання". У лісівництві під способом рубання розуміють певний порядок вирубування деревостанів або їх частин у лісовому масиві за певний час, який нерозривно пов'язаний з поновленням лісу. Частину лісостану на певній площі, визначену для рубання і відмежовану візирами, називають лісосікою. Площу, яка утворилась після зрубування усіх дерев на лісосіці, називають зрубом або вирубкою. Якщо 90

на лісосіці зрубані не всі дерева, а лише певна їх частина, то після проведення рубання кажуть: насадження пройдене рубкою. Неправильно називати вирубку лісосікою.