3.10. Лісохімічне користування у лісах

Лісохімічне користування лісами здійснюється в процесі отримання живиці, деревного вугілля, дьогтю, деревної зелені. Для отримання живиці проводиться підсочування хвойних дерев: сосни, модрини, ялини, сосни кедрової за спеціально розробленою технологією. За визначенням В.П. Рябчука (1996), технологія підсочування - це сукупність видів, різновидів, способів підсочування, операцій і прийомів, їх послідовність при отриманні живиці, пов'язана з біологічними, кліматичними та технічними факторами. Техніка підсочування - це елемент технології, який визначає способи виконання окремих підсочувальних операцій.

Лісохімічна продукція має велике значення в народному господарстві України, її номенклатура зростає: скипидар,

77

каніфоль, деревне вугілля, оцет, смоли тощо. Із зелені дерев отримують: вітамінне борошно, ялицеву олію, хлорофшо-каротинову пасту, інші продукти.

Сировина для смолоскипидарного та каніфольне-екстраційного виробництва - смолиста деревина, яку одержують при штучному прижиттєвому просмоленні заболон­ної частини дерев під дією різних смолостимуляторів, а також обсмол - збагачена смолистими речовинами деревина сосни.

Дьоготь дістають із берести (зовнішньої тканини кори берези, яка складається з тонких, напівпрозорих, гладеньких шарів білого, світло-жовтого, рожевого, червону-ватого, сірувато-бурого кольо-рів). Бересту заготовляють: сокову - з ростучих дерев і ошкуровочну - з березових колод, дров і повалених дерев. Бересту з ростучих дерев заготовляють у весняно-літніи і осінній періоди не більше ніж до половини висоти дерева без пошкодження лубу та деревини. Ошкуровану бересту заготовляють протягом усього року. Основою дьогтекурінного виробництва є процес сухої перегонки берести або іншої сировини, що використовується для цього.

Деревна зелень складається з хвої, листя, бруньок і нездерев'янілих пагонів. У ній міститься каротин, хлорофіл, вітаміни, фітонциди, ефірні масла, антимікробні та смолисті речовини, протеїн, полісахариди, жири, макро- та мікроелементи. В 1кг хвої міститься 0,3 кг кормових одиниць, а за кількістю протеїну вона не поступається сіну з конюшини. Саме тому зелень служить сировиною для виготовлення вітамінного борошна, продуктів лісобіохімічного виробництва, а також використовується у свіжо-заготовленому вигляді.

Для отримання березового і кленового соку як сировини для виробництва їстівних продуктів проводять підсочування берези та гостролистого клена і явора.

Підсочування впливає на життєдіяльність дерев і розвиток лісових біогеоценозів:

• знижується приріст деревини в порівнянні з доексплуатаційним періодом лісостанів на 50-80 %. При цьому підсочування з використанням хімічних стимуляторів впливає на приріст більш істотно, ніж звичайне підсочування. Інтенсивно знижується приріст деревини по діаметру у дерев середньої товщини з високою смолопродуктивністю;

• при підсочуванні у дерев виникають фізіологічні зміни, які відчутно проявляються при довготривалому режимі добування живиці: а) у дерев, які вийшли з підсочування, повністю відмирає заболонь і висихає деревина в зоні кар, що призводить до появи тріщин; б) крона дерев, які мають дуже вузькі міжкарові ділянки кори, а тому не отримують достатньої

78

кількості води, відмирає і дерева гинуть; в лісостані накопичується сухостій і відмираючі дерева, які заселяються короїдами, особливо в нижній частині стовбура, а відтак -стають вогнищами біологічної пожежі;

• підсочування приводить також до появи дефектів де­ревини, що спричинює її втрату, зокрема пошкодження за­болонними грибами, забарвлення, тріщини, овальність стовбура, місцева крень, сухобокість, прорість, нарости тощо;

• підсочування зумовлює зменшення кількості насіння в шишках на 18 - 40 %;

• при заготівлі 1 τ живиці втрачається в середньому 0,73 м приросту деревини.

Отже, ця складова лісокористування вимагає подальшого вдосконалення на базі новітніх технологій з метою її інтенсифікації і забезпечення раціонального використання лісових ресурсів.