3.7. Класифікація рубок

за видами лісокористування

Лісові рубання поділяються на рубання головного і проміжного лісокористування. Головне користування - рубання стиглого деревостану з метою використання деревини, її заготівлі і відновлення молодого лісостану. До проміжного лісокористування належать декілька видів рубань, а саме: рубки догляду за лісом, санітарні рубання пошкодженого деревостану, реконструктивні - рубання з метою заміни розладнаного деревостану новим високопродуктивним;

72

комплексні рубання, коли на ділянці деревостану проводиться одночасно кілька видів рубань.

Доглядові рубання за лісом забезпечують підтримання в лісостанах лісового середовища, сприятливого для успішного росту цільових деревних порід, а серед них - кращих дерев майбутнього; підвищення екологічних функцій лісу та своєчасне використання дерев, які в процесі росту, диференціації дерев і природного добору перетворюються у відпад. Доглядові рубання проводяться з віку змикання деревостану для запобігання небажаної зміни цільових дерев і закінчуються за 5-10 років до початку віку головного лісокористування.

Санітарні рубки проводяться в лісостанах незадовільного санітарного стану з метою вилучення дерев, пошкоджених буреломом, вітровалом, снігрломом, хворобами, шкідниками та під впливом інших екологічних чинників. У залежності від кількості пошкоджених дерев і загального стану деревостану санітарні рубання можуть бути суцільними і вибірковими.

Реконструктивні рубки проводяться в лісостанах віку доглядових рубань з метою заміни малоцінних, розладнаних насаджень найбільш продуктивними. Мета їх - досягти найефективнішого використання лісових земель. Вони можуть бути суцільними, вибірковими і коридорними.

3.8. Формування та вирощування високопродуктивних лісостанів

Формування і вирощування якісних високопродуктивних лісостанів забезпечується за рахунок зімкнутих лісових культур і молодняків природного походження. Воно здійснюється за три прийоми в часі: формування складу насаджень, формування форми стовбурів дерев і лісостанів, формування приросту деревини і накопичення її маси. Ця складова лісового природокористування охоплює період у 30-80 років у залежності від цільового призначення насаджень.

У процесі рубок догляду, які є методом формування лісостанів, отримують деревину і деревну масу як відходи виробництва І додаткові місцеві лісові ресурси. При цьому необхідно пам'ятати, що в лісовому фонді України немає малоцінних деревних порід. Кожна з них відрізняється своїм специфічним значенням і призначенням, продуктивністю і цінністю, неповторністю корисностей, економічним, еко­логічним . і соціальним значенням. У лісовому фонді зустрічаються тільки малоцінні лісостани як результат впливу

екологічних, здебільшого антропогенних, чинників. Завдання лісоводів реконструювати їх.

Концепції сучасного лісокористування в Україні на цьому етапі передбачають необхідність не тільки інтенсивного вирощування лісових ресурсів, а й забезпечення підвищення біосферних, водоохоронних і захисних функцій лісів, а також поліпшення середовища життя мисливської та іншої фауни, збереження і збільшення потенціалу побічних користувань.

Основні концепції цієї складової лісокористування:

1.Формування складних високоповнотних лісостанів у грудах і сугрудах як найбільш стійких лісових екосистем з широким використанням цільових головних світлолюбних порід (модрина, сосна Веймутова, дуб, явір, ясен тощо) і тіневитривалих порід для другого ярусу (ялини, ялиці, бука, вільхи чорної тощо);

2.Переформування в грудах і сугрудах частини молодняків ялини, ялиці, бука, Інших едифікаторів з 10-50 % домішкою насіннєвого явора у яворові лісостани як найбільш цінні для створення сировинної бази меблевої промисловості;

3.Формування лісостанів з домішкою вільхи чорної як породи, що поліпшує ґрунт;

4.Підвищення продуктивності і стану вільхових лісостанів як надзвичайно важливого екологічного чинника водних екосистем з використанням лісівничих методів.

5.Забезпечення збереження генетичного фонду лісів у процесі їх вирощування, а також організацією и утворенням природних національних парків з особливо заповідними ділянками. Ця концепція пов'язана з тим, що досвід антропогенного створення і формування лісостанів, накопичений за останні 300-400 років у Європі, свідчить про те, що людство навіть не спромоглося поки що призупинити подальше зменшення біоресурсного потенціалу лісів: запасів деревини, складових недеревної продукції, мисливської фауни, родючості лісових ґрунтів, водозахисних, водорегулюючих, ґрунтозахисних функцій тощо. Лісові ресурси в процесі нераціонального лісокористування втрачають генетичну інформацію. З українських лісів зникає берека, ялиця, ільм гірський, явір та деякі інші види. Втрачаючи генетичну інформацію, природну родючість і захисні функції, ліси деградують. За останні 50 років продуктивність лісів у Карпатському регіоні зменшилась удвічі. Формування складних лісостанів у відповідності з викладеною концепцією можливе за рахунок штучних і природних насаджень. Для відтворення стійких лісів, особливо в гірських районах

74

України, велике значення має раціональне використання природного поновлення.

6.На етапі лісовирощування доцільно збільшити в Україні розміри рубок догляду за площею. Скеровуючим правилом повинно стати: У лісодефіцитних районах рубками догляду протягом ревізійного періоду охоплюються всі високоповнотні насадження (від молодняків до пристигаючих включно), незалежно від їх стану в період польової таксації.

7.Наявність у лісах Карпат, Прикарпаття, Поділля та інших регіонів значної площі лісостанів із цінним, високоякісним підростом головних деревних порід дає змогу формувати природні деревостани зі скороченим оборотом користування. Такий підхід забезпечує раціональне використання лісових земель і природного поновлення; підвищення продуктивності лісів, їх біосферних і захисних функцій і, водночас, заготівлю цінної деревини для народного господарства та населення.

8.150-річний досвід степового лісорозведення в Україні довів можливість успішного створення І вирощування лісів у Степу. Вирощені тут ліси виконують екологічну роль, проте їх народногосподарська віддача дуже низька. Отже, настав час усебічного використання таких лісів. У степу необхідно перейти від вирощування лісу взагалі до вирощування деревини. Для цього доцільно здійснювати роботи щодо догляду за якістю стовбурів дерев, формувати високоякісні безсучкові стовбури за розробленими методами (обрізування нижніх гілок, общипування бічних бруньок тощо). Без таких заходів виростити якісну деревину в степових умовах неможливо. Нині потрібно перейти від спостереження за ростом степових лісів до активних дій щодо їх вирощування. Такі методи вирощування значно підвищують пожежостійкість степових лісів.