3.2. Види користування

У лісівництві з давніх-давен виникло три види користування лісом: головне, проміжне і побічні. Головне користування передбачає використання стиглих лісостанів та їх відновлення, тобто "життя" лісу; проміжне - використання ліквідної деревини (тобто деревинної маси, яка має споживчі якості) від рубок догляду за лісом і санітарних рубань. Це свого роду використання відходів лісогосподарського виробництва, які виникають у процесі догляду за лісом або його вирощування; побічні користування - використання різноманітних недеревних ресурсів лісу. Кількість видів побічних користувань у зв'язку зі зростанням потреби людського суспільства протягом минулого століття значно збільшилась. Вони набувають усе більшого значення в житті людини, тому в деяких країнах і районах нашої держави за сумарною вартістю товарної продукції й економічним ефектом переважають головне користування.

Організація багатоцільового господарювання в лісах сприятиме сталості галузі, подальшому зростанню ефективності побічних користувань. Дари лісу необхідно використовувати максимально ефективно.

Деякі побічні користування в окремих підприємствах з часом перетворились у відокремлені галузі лісового

58

господарства (підсочування лісу, бджільництво, рибальство, грибоваріння тощо). Швидкими темпами розвиваються такі види користування лісом, як рекреаційне, курортно-санітарне, бальнеологічне, середовищезахисне тощо.

3.3.Складові невагомих корисностей лісу

'.'' . ,>

Найперше, ліси - це величезна фабрика кисню, життєво необхідного ресурсу для безпосереднього користування люд­ства. Зелені рослини земної кулі у процесі фотосинтезу виділяють 430 млрд, т кисню на рік. До середини XX ст. в атмосфері зберігалась відносно динамічна рівновага між надходженням і витрачанням кисню. Однак з часом витрати кисню різко збільшились. Наприклад, літак у трансатлантичному рейсі спалює 50-100 т кисню, велику кількість його поглинають автомобілі, промисловість. На початку XXI ст. виявлені симптоми зменшення частки кисню в атмосфері. Водночас площа суші, зайнята рослинністю, також зменшується. За останні 10 тисяч років площа лісів планети зменшилась на третину внаслідок розчистки і випалювання їх для отримання земельних сільськогосподарських угідь, випасання худоби, вирубки для заготівлі деревини і палива. Із площі лісів, яка складала 6,2 млрд. га, залишилось лиш 4,2 млрд, га [16]. Особливо швидкими темпами знищуються тропічні ліси. За оцінками на 1989 рік, ареал вологих тропічних лісів уже зменшився приблизно наполовину. Серед основних причин цього явища - попит на цінну деревину промислово розвинутих країн.

Лісові масиви тропічних лісів вирубуються значно швидше, ніж відбувається їх штучне чи природне відновлення. У 80-х роках минулого століття щорічно вирубувалось 11,3 млн га тропічних лісів, а відновлювалося лише 1,1 млн га, тобто з кожних 10 га вирубаних лісів відновлювався лише 1 га. Співвідношення темпів знелісення і лісовідновлення в Африці складає лише 29:1, в Азії - 5:1. Така тенденція набуває прискорення.

Прогресуюче знищення лісів викликає збіднення ґрунтів, посилює на планеті посухи, повені, значно погіршує умови водозабезпечення і знижує продуктивність земельних угідь. А головне - сприяє посиленню парникового ефекту на планеті.

Еколого-функціональне лісове природокористування полягає в незримому використанні людиною в повсякденному житті захисної, водоохоронної, меліоративної, санітарно-гігієнічної, бальнеологічної ролі лісів.

Деревна рослинність захищає ріки від замулювання та обміління, закріплює сипучі піски і круті схили, відвертає їх ерозію; зменшує повені, селеві потоки І снігові лавини. Зелені масиви і лісові смуги, що збирають, накопичують та зберігають вологу, пом'якшують клімат І захищають сільськогосподарські угіддя від нищівних посух.

Ліси мають санітарно-гігієнічне та курортно- бальнеологічне значення. Вони - іонізатори повітря, джерело фітонцидів, озону. Насиченість легкими іонами лісового повітря у 2-3 рази вище від морського і в 5-Ю разів - від міського. Ліс - стерилізатор повітря: 1 га соснового лісу за вегетаційний період виділяє до 500 кг фітонцидів. Лісові насадження захищають міста від забруднення, поглинаючи шкідливі емісії з приземних шарів атмосфери: 1 га хвойного лісу затримує щорічно 40 т пилу, листяного - 100 тонн. Тому можна сказати_г що вони поліпшують здоров'я людей.

Ліс уповільнює повеневий весняний стік частковим переведення талих вод у внутрішньоґрунтовий стік і ви­паровування їх в атмосферу. Таке явище покращує водний режим річок. У нормальному лісі, що не втратив своєї цілісності, поверхневого стоку немає. Підстилка і мохове покриття відіграють роль величезної губки, яка всмоктує частину опадів. Грунт, накритий хвойною підстилкою, вбирає у 4 рази більше води, ніж оголений. Тільки лісова підстилка без пологу лісу, завдяки високій вологоємності, може зменшити швидкість стоку води у 40 разів. При цьому розкладена підстилка має найбільші вологозатримуючі властивості.

Лісові ґрунти відзначаються підвищеною водопро­никністю, тому що мають кращу структуру й особливу архітектоніку. Вони пронизані розгалуженою мережею природного вертикального дренажу, який утворився внаслідок перегнивання коріння дерев І чагарників, появи ходів фауни, а це забезпечує швидке проникнення води в ґрунт і переведення поверхневого стоку у внутрішньо-ґрунтовий.

Отже, ліс виконує роль накопичувача вологи і захисника ґрунту. Водоохоронне і водорегулююче значення лісів полягає в накопиченні и регулюванні витрачання води на стік, у збільшенні внутрішнього і підґрунтового (глибинного) стоку за рахунок зменшення поверхневого внаслідок високої Інфільтраційної здатності лісових ґрунтів. Захисна роль лісів виявляється в запобіганні ерозії ґрунтів, а також у збереженні річок і водоймищ від замулювання. Збереження та насадження лісів підвищує їх водоохоронну, водорегулюючу й захисну роль.

Сучасні ліси надзвичайно змінені людиною і в 3-10 разів меншої продуктивності, ніж були незаймані одвічні ліси, праліси, корінні лісостани. В умовах інтенсивного зростання в Україні антропогенного навантаження на природу значення лісів вийшло за звичні середовищетвірні й економічні рамки, набуло масштабів одного з найголовніших компонентів біосфери.

Проблеми лісів стали глобальною турботою, посіли чільне місце на конференції ООН з довкілля та розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992). Розгляд лісових проблем внесено уже до "Порядку денного XXI століття". Конференція ООН розробила положення про принципи глобального узгодження управління, збереження та збалансованого використання лісів усіх типів. У зв'язку з екологічною кризою підтримання усіх біосферних функцій лісу в багатьох країнах уже сьогодні набуло величезного практичного розуміння.

Для збереження рівноваги кисню в атмосфері насаджують нові ліси, заліснюють непридатні для сільськогосподарського використання землі, створюють системи зелених насаджень у містах і населених пунктах, навколо водоймищ, удосконалюють полезахисне лісорозведення, створюють зелені захисні смуги вздовж залізниць і шосейних шляхів, розробляють екологічно чисті двигуни для автотранспорту, вживають інші заходи для захисту біосфери.