2.2. Типи лісу України
Ліси нашої держави, що ростуть у лісовій, лісостеповій і степовій зонах рівнини, в горах Криму та Карпат, характеризуються великим типологічним різноманіттям. У рівнинних умовах, за дослідженнями Б.Ф.Остапенка, І.П.Федця, М.С.Улановського, формується 90 типів лісу (додаток 3), в Карпатах, за З.Ю.Герушинським - 78 (додаток 4), в Криму, за даними П.П.Посохова - 97 (додаток 5). їх екологічне лісівниче та економічне значення обумовлюється: складом лісостанів, лісовідновлювальною здатністю, напрямком зміни лісотвірних порід, стійкістю проти несприятливих чинників середовища і антропогенних навантажень.
Лісівничо-типологічне районування гірського Криму розробив П.П.Посохов.Рослинне районування гірського Криму ще в 1952 р. запропонував також ГҐ.І.Іваненко. Одиницями лісотипологічного районування П.П.Посохов прийняв: провінцію, округ, лісотипологічну зону, лісотипологічний пояс і висотно-екологічну смугу типів лісу (рис. 9).
Провінція - гірська територія з особливими рядами рослинних і кліматичних зон, які вертикально змінюються. Виділяється Кримська гірська провінція.
Округ - це частина провінції з властивим їй комплексом геоморфологічних умов, особливим вертикальним рядом екологічних чинників і лісорослинних поясів або висотних комплексів типів лісу: округ Південно-Східного гірського Криму з підокругами.
Лісотипологічна зона поєднує типи лісу основної лісотипоутворюючої породи в межах її фітоценотичного
38
формуються: у соснових лісах з сосни кримської, піцундської та крючкуватої - 33 зональних типів лісу; у ялівцевих лісах з ялівцю високого, вонючого, прижатого та козачого - 9 типів (зональні); у гірсько-долинних лісах з вільхи чорної, верб і тамариксу 6 типів (інтразональні); з дуба пухнастого 13 (зональних 7, реліктових l , рецептних 4); з дуба скельного 18 (зональних 14, рецептних 4); з бука східного 18 (зональних 5, рецептних 4, інтразональних 1) (див. додаток 13).
Характерною особливістю гірських лісів Криму є середземноморський характер їх складу.
'«^^S^S&^S^S,^^ ^·»
2.3. Визначення типів лісу та їх комплексів
neBHtri0j^vrr?a«r-sr Щгж5гі
особливостями едафічних , кліматичних удав якГв ппонесі
їїсГи^еЯ^^ ^ЧНоМГГ=Р„сГМ ДОЛ=„ЛЙ0Г»ЕІ
r^cS2Z=Kf^^^^^^^^
Таблиця 8
Макрокомплекси типів лісу рівнинної України
Лісотипологічна
|
Комплекси типів лісу
|
|
область
|
Номер
|
Складові комплексу
|
ОБЛАСТЬ СИРОГО ГРУДУ 4d
|
1
|
Вологі та свіжі грабово-соснові судіброви, грабові бучини та дубово-соснові субори, свіжі грабово-соснові субучини
|
|
2
|
Вологі та свіжі грабові бучини, зрідка свіжі сосново-грабові субучини та сирі чорновільховіі груди
|
ОБЛАСТЬ ВОЛОГОГО ГРУДУ 3d
|
3
|
Вологі, мокрі та свіжіє дубово-соснові субори та дубово-ялиново-соснові субори, зрідка бори; вологі та сирі ялиново-соснові сугруди; сирі та мокрі чорновільхові сугруди
|
|
4
|
Вологі, сирі, мокрі та свіжі дубово-соснові субори; бори всіх груп вологості. У вигляді островів - типи лесу з ялиною, вказані в районі 3
|
|
5
|
Вологі та сирі дубово-соснові субори з азалією, грабово-соснові судіброви з азалією^ бори^свіжі субори
|
|
6
|
Свіжі та вологі дубово-соснові субори, місцями бори та вологі грабово-соснові судіброви
|
|
7
|
Свіжі та вологі дубово-соснові субори, бори та грабово-соснові судіброви. У вигляді островів на півночі — ялиново-соснові сугруди та дубово-ялиново-соснові субори
|
|
8
|
Вологі та свіжі грабово-соснові судіброви, грабові діброви, свіжі субори
|
|
9
|
Свіжі и вологі дубово-соснові субори та липово-соснові судіброви, місцями клсново-липові діброви і бори
|
|
10
|
Вологі та свіжі сосново-грабові судіброви та субори, сирі чорновільхові сугруди
|
|
11
|
Вологі, свіжі й сирі сосново-грабові судіброви та субори; грабові діброви та ольси
|
|
12
|
Свіжі і вологі грабові діброви3 грабово-соснові судіброви
|
|
13
|
Вологі та свіжі грабово-соснові судіброви, свіжі та вологі субори, зрідка бори; сирі та мокрі сугруди, ольси
|
|
14
|
Вологі та свіжі грабово-соснові судіброви, свіжі субори, зрідка бори та сирі сугруди
|
|
15
|
Вологі та сирі грабові діброви, свіжі субори, зрідка бори та сирі сугруди
|
|
16
|
Свіжі та вологі грабові діброви та букові діброви; уздовж Дністра та Пруту — свіжі та сухі грабові судіброви и діброви з дубом скельним
|
|
17
|
Свіжі та вологі грабові та букові діброви; рідко грабові бучини, свіжі грабові судіброви; сосново-грабові судіброви (на півночі)
|
|
18
|
Свіжі та вологі грабові діброви, рідко сосново-грабові судіброви (на північному сході)
|
ОБЛАСТЬ СВІЖОГО ГРУДУ 2d
|
19
|
Свіжі дубово-соснові субори, бори, сирі чорновільхові сугруди
|
|
20
|
Свіжі та вологі грабово-соснові судіброви и грабові діброви, свіжі субори, чорновільхові сугруди та ольси; вологі та свіжі липово-соснові судіброви та свіжі кленово-липові діброви (на сході)
|
|
21
|
Свіжі та вологі кленово-липові діброви, місцями судіброви, свіжі дубово-соснові субори
|
|
22
|
Свіжі та вологі дубово-соснові субори і грабово-соснові судіброви, зрідка свіжі бори
|
|
23
|
Свіжі грабові діброви та грабово-соснові судіброви
|
|
||
|
24
|
Свіжі та вологі грабово-соснові судіброви; субори, бори (на
|
|
25
|
Свіжі та вологі грабові діброви, зрідка судіброви, сирі та мокрі
|
|
26
|
Свіжі та вологі кленово-липові діброви, місцями субори та
|
27
|
Свіжі кленово-липові діброви, свіжі субори та судіброви (на
|
|
ZS
|
Свіжі та сухі кленово-липові діброви, зрідка свіжі субори та
|
|
|
29 ЗО
|
Свіжі дубово-соснові субори та сосново-липові (пристепові)
|
|
|
|
|
31
|
|
|
32
|
Свіжі грабово-соснові судіброви, дубово-соснові субори,
|
|
33
|
Свіжі та сухі грабові діброви, сухі та свіжі бори, субори та
|
|
34
|
Свіжі та сухі кленово-липові діброви, зрідка сухі та свіжі бори
|
|
35
|
Свіжі та сухі кленово-липові діброви (нагірні та байрачні), зрідка субори та бори на пісках; на крайньому північному сході
|
|
36
|
Свіжі та сухі грабові діброви з дубом скельним, сухі
|
ОБДАСТЬ СУХОГО ГРУДУ Id
|
37
|
Сухі та свіжі грабові діброви з дубом скельним, сухі
|
|
38
|
Сухі та свіжі бєрестово-пакленові (по байраках) свіжі грабові
|
ΒΑ ОБЛАСТЬ 1 е
|
39 40
|
Сухі байрачні чорнокленові та берестово-пакленові діброви, на крайньому заході - з дубом пухнатим
|
|
41 42
|
Сухі та свіжі бори та дубово-соснові субори, а у заплаві - свіжі та вологі берестово-пакленові діброви
|
|
43
|
Сухі та свіжі дубово-соснові субори, соснові бори, судіброви, а
|
|
44
|
Сухі та свіжі берестово-пакленові діброви (байрачні, іноді вододільні), зрідка свіжі кленово-липові діброви (район Слав'янська), сухі та свіжі скумлієві судіброви з крейдяною
|
|
45
|
Сухі байрачні берестово-пакленові дубрави, зрідка сухі
|
|
46
|
Сухі та свіжі берестово-пакленові діброви (байрачні та
|
|
47
|
Сухі байрачні діброви фрагментарного розповсюдження та
|
ОБЛАСТЬ ДУЖЕ СУХОГО ГРУДУ Ое
|
48
|
Сухі та дуже сухі бори, у заплаві Дніпра - сирі та мокрі вербові груди. Місцями колки -вологі березові бори та дубові субори
|
Примітка: жир
|
ним шрифтом виділені переважаючі типи лісу
|
|
Провідна роль у лісотипоутворенні в кожній лісотипологічній області належить екологічним особливостям деревних порід та географічному середовищу, яке формується
Λ"!
під впливом атмосферних, літосферних та орографічних чинників (клімат, грунт, рельєф). Визначення, оцінка і врахування явищ середовища вкрай необхідне при переході від локальної типології окремих насаджень до типології лісів, районів і областей. Лісотипоутворення — тривалий історичний процес.
На першому етапі розвитку лісівничо-екологічної типології дослідницькою партією Всеукраїнського Управління лісами, яку організували Г.М.Висоцький і Є.В.Алексєєв, була розроблена тепер відома всім лісівникам координатна класифікаційна схема, яка одержала назву едафічної сітки Алексєєва-Погребняка. Тоді ж були встановлені Д.В.Воробйовим три основні класифікаційні одиниці - тип лісової ділянки (едатоп), тип лісу та тип деревостану.
Едафічна сітка є необхідною науковою й організуючою основою проектування та ведення лісового господарства в Україні, особливо при лісовідновленні та лісокультурній справі. При розробці типологічної класифікації лісів Д.В.Воробйов виявив тісні зв'язки між класифікаційно-типологічними одиницями та кліматом, а саме:
- формування типів лісової ділянки (едатопу) при однорідних ґрунтоутворюючих породах і формах рельєфу визначається дією вологи і тепла;
- у межах одного типу лісової ділянки утворення типів лісу пов'язано з континентальністю клімату;
- у межах одного типу лісу продуктивність різних типів деревостану пов'язана безпосередньо з кількістю тепла.
Аналіз цих зв'язків дозволив Д.В.Воробйову розробити класифікацію кліматів як складову лісотипологічної класифікації. При цьому аналіз впливу найважливіших чинників клімату - тепла і вологи - на видове різноманіття лісів стосується одночасно ґрунтової родючості (утворення едатопів), складу корінних лісостанів (типів лісу) та їх продуктивності. В результаті кожний едатоп отримує кількісну оцінку тепла (Т - показник тепла), (W - показник вологості клімату) та його континент-альності (А - показник континентальності клімату). Показники клімату T,W,A обчислюються за даними найближчих метеостанцій: Τ - сума позитивних місячних температур; W - показник вологості
Ж = — -0.0286- Τ клімату (обчислюються за формулою ^ , де Ρ -
J
|
^
|
Трофотояи
|
W
|
|||||
|
А
|
8
|
с
|
D
|
||||
і £.
|
1
|
А, U
|
В, Ik
|
с, u
|
0| Id
|
«,· 1.D »,« •Μ Μ
|
1 а 9 4
|
І І
|
2
|
*7 2»
|
в» 2Ъ
|
с, 2с
|
Ε» 2d
|
||||
3
|
*. S·
|
В, »Ь
|
с, Іе
|
в» Id
|
||||
4
|
*ч <·
|
в« *ь
|
с. <е
|
D, ill
|
||||
t
|
*, (t
|
в. а>
|
с, Sc
|
D. 5d
|
t
|
|||
Т
|
ы tf w ы" їм
|
|
/
|
|||||
• 1 ь
|
[ ° \ *
|
|
||||||
Tmnow «жи
|
|
|||||||
сума опадів за теплий період року); А - показник континентальності - різниця між температурою найбільш теплого і найхолоднішого місяців. Величина ступенів, за якими розділяються клімати, отже, трофотопи і гігротопи, прийнята за показниками Т=20° і W=l,4. Ці показники клімату виражають зв'язки між ними і едатопом.
Клімати гігротопів, які утворюють зони вологості: О — клімати дуже сухих типів, або дуже сухі клімати: W коливається від -2,2 до -0,8;
1 — клімати сухих типів, або сухі: W від -0,8 до +0,6;
2 — клімати свіжих типів, або свіжі: W від 0,6 до 2,0;
3 — клімати вологих типів, або вологі: W від 2,0 до 3,4;
4 — клімати сирих типів, або сирі: W від 3,4 до 4,8;
5 — клімати мокрих типів, або мокрі: W від 4,8 до 6,2;
Клімати трофотопів, які утворюють зони тепла:
λ — клімати дуже холодні, або клімати тундри:
Τ менше 24° С;
а — клімати борів, або холодні: Τ від 24 до 44° С;
в — клімати суборів, або відносно холодні: Τ від 44 до 64°
— клімати сугрудів, або відносно помірні: Τ від 64 до 84°d — клімати грудів, або помірні: Τ від 84 до 104° С.
Переренесені на координати едафічної сітки показники клімату Τ і W утворюють класифікаційну сітку, в якій місце кожного едатопу займає його зональний клімат.
Лісотипологічна класифікація кліматів дає змогу за середньомісячними даними опадів і температури прогнозувати типи лісової ділянки і грунтово-топографічні умови їх можливого формування. Наприклад, якщо в умовах клімату свіжого груду едатоп формується на сірих лісових суглинистих грунтах рівних ділянок місцевості, то сухий груд можливий тут на суглинистих грунтах схилів, де в умовах більшого стоку створюються менш вологі місцезростання, а вологий груд займає понижені місцерселення. На менш родючих грунтах (змиті, піщані грунти цієї ж місцевості) можливе формування сугрудів і суборів.
Отже, для кожного зонального клімату можна попередньо визначити макрокомплекс місцезростань.
Методом накладання (поєднання) едафічної та кліматичної сітки ґрунтових і кліматичних умов одержана класифікаційна едафокліматична сітка, яка виражає сумісний вплив на поширення і формування типів лісорослинних умов трьох найважливіших чинників лісоутворення: кліматичних — тепла і вологи, і едафічних - родючості і вологості грунту (рис.11). 44
Рис.11.
Едафо-кліматична
сітка
Погребняка-Воробйова:
Т-сума
тепла,
W
-
вологість клімату
Для лісотипологічних областей, районів і секторів характерні певні комплекси лісорослинних умов. Макрокомплекси оаєднюють усе різноманіття умов місцезростання території (адміністративної, геоморфологічної, лісоекономічної), яка охоплює кілька зон районування.
За лісотипологічними областями і районами розробляються регіональні - районні й обласні типологічні класифікації з властивими для визначених типів лісу місцевими діагностичними ознаками та лісівничими особливостями. Отже,
Наведена в таблиці 9 класифікаційна система дозволяє легко орієнтуватися в різноманітті лісорослинних умов і типів лісу будь-яких географічних регіонів холодних і помірних зон, що є особливо важливим, бо дає можливість визначити лісотипоутворюючу роль кожного провідного чинника окремо і відповідно визначити головні напрямки в проектуванні найважливіших лісогосподарських заходів.
Користування схемою лісокліматичного районування та географічною поширеністю типів лісу відкриває реальні можливості ведення лісового господарства на типологічній основі, а лісова типологія стає, за словами Д.В. Воробйова, служницею лісового господарства.
Аналіз подібності і відмінності типологічних комплексів кліматичних областей України забезпечує вибір господарських угрупувань. Так, в межах лісокліматичних областей 4d і 3d всі 18 комплексів типів лісу за аналогічністю ведення лісового господарства можна згрупувати в шість господарських груп:
- бори всіх гігротопів — комплекси 3,4,7;
- вологі і свіжі дубово-соснові субори — комплекси 3-6,7,9; "
- свіжі та вологі дубово-соснові сугруди — комплекси 3-7,9;
- свіжі та вологі сосново-грабові судіброви - комплекси 1,8,9,13,14;
- свіжі і вологі грабові діброви - комплекси 15-18;
- вологі грабові бучини — комплекс 1 .
В області свіжого груду, де також формується 18 лісотипологічних комплексів, господарське угрупування типів може бути таким:
- свіжі дубово-соснові субори та сугруди - комплекси 19,22,29;
- свіжі грабово-соснові судіброви - комплекси 20,22-24,29,32;
- свіжі кленово-липрві діброви - комплекси 21,26,34,35;
- свіжі грабові діброви і судіброви - комплекси 23-25,30,31,33;
- свіжі грабові діброви з дубом скельним - комплекс 36. Менше господарських груп формується в сухих областях:
-сухі діброви з дуба скельного;
-сухі бересто-кленові діброви байрачні та плакорні;
-свіжі грабові діброви.
Подібні за лісогосподарськими заходами комплекси лісової та лісостепової зон:
- свіжі дубово-соснові субори — комплекси 19,22,29 і 6,7,9;
- свіжі сосново-грабові судіброви — комплекси 20,22-24,29,32 і 1,8,9,13,14;
- свіжі грабові діброви — комплекси 2d -24,23,25,30,31,33 і комплекси 3d-8,15,16,17.
Так велике типологічне різноманіття зводиться в чітку лісогосподарську систему. Найбільше типологічне різноманіття лісів зафіксоване в Чернігівській, Сумській та Житомирській областях.
Плани типів лісу лісництв, а також плани ґрунтового покриву, лісотипологічні карти створені не для всіх земель лісового фонду й оцінка їх у типологічному і ґрунтовому відношенні не завжди достовірна. Поки що часто конкретні ділянки лісу оцінюють тільки за типом умов місцезростання -едатопом, тоді як основною господарською одиницею є тип лісу. Але розроблена лісівничо-екологічна класифікація типів лісу (додатки 3-5).
Визначені за лісокліматичними областями і районами типологічні комплекси віддзеркалюють особливості лісорослинних умов їх території та об'єднують усе різноманіття типів лісу, що формуються на них. За своїм значенням для лісового господарства типи лісу оцінюються по-різному, виходячи з займаної ними площі та стану їх деревостанів. Серед них формуються та виділяються домінуючі, переважаючі по площі та фрагментарні, що займають невеликі ділянки.
Першу класифікацію типів лісу розробив для Полісся і Лісостепу України П.С. Погребняк. Оскільки цей регіон охоплював лісорослинні умови невеликого географічного району — Полісся і Лісостеп України в межах 1939 року з порівняно одноманітними грунтово-гідрологічними умова ми і кліматом, то академік майстерно виразив у єдиній класифікаційній схемі типи умов місцевиростання і типи лісу. На основі едафічної сітки він відобразив класифікацію соснових, дубових і вільхових лісів. Винятково вдало цю єдність П.С. Погребняк показав на своїй сітці ізобонітетів дуба, сосни та вільхи чорної (рис. 12).
Після возз'єднання українських земель в єдиній Україні, діапазон кліматичних умов, у зв'язку з вертикальною зональністю лісів у Карпатах та Прикарпатті, значно розширився. На теренах возз'єднаної держави збереглися природні букові, ялицеві та ялинові ліси,, які формуються, на відміну від дубових і соснових, в інших кліматичних поясах.
Якщо перетнути територію України і пройти по профілю зі сходу від річки Оскол на захід, у напрямку Харків ~ Полтава - Вінниця - Хотин (Чернівецька область, де у складі лісостанів з'являється домішка бука) - гора Говерла - державний кордон України з Угорщиною та Словаччиною, то ми побачимо велике різноманіття української природи: Полтавську рівнину, Придніпровську низовину. Придніпровську і Подільську височини, де формуються дубові, соснові та чорновільхові ліси. При цьому, дубові ліси не ідентичні за складом. Якщо на Лівобережній Україні в їх складі домінують липа, клен гостролистий і дуже рідко - граб, то на Правобережжі в межах Придніпровської і Подільської височин формуються грабові
49
діброви
(рідко судіброви). Коли ж досягнем
Хотинської височини,
побачимо букові діброви, а на її заході
- дубові бучини
(рис. 13).
1 .Свіжі та вологі дубові субори, липово-соснові судіброви, кленово-липові діброви а також бори;
50
2.Свіжі та вологі кленово-липові діброви, судіброви, свіжі дубові субори;
3.Свіжі та вологі соснові судіброви, кленово-липові діброви, свіжі дубові субори, чорносувільшини та чорновільшини, вологі та свіжі липово-соснові судіброви і свіжі кленово-липові діброви;
4.Свіжі кленово-липові діброви, свіжі дубові субори та складні сосново-дубові судіброви;
5.Свіжі та вологі кленово-липові діброви, місцями судіброви;
о.Свіжі дубові субори та липові судіброви (пристепові);
7.Свіжі та сухі кленово-липові діброви;
8.Сухі байрачні бересто-пакленові діброви;
9.Сухі та свіжі бори, дубові субори, а у заплаві Дніпра -свіжі та вологі бересто-пакленові діброви;
10.Сухі байрачні діброви;
11 .Сухі та дуже сухі бори, у заплаві Дніпра - сирі та мокрі вербові груди;
12.Штучні насадження дуба та інших дерев.
Другий - від державного кордону з Білоруссю на Житомир - східніше Вінниці - Одесу, тобто через Полісся, Подільську височину. Причорноморську низовину - пересікає макрокомплекси типів лісу, серед яких:
1.Вологі, сирі, мокрі та свіжі дубові субори, а також бори всіх груп вологості;
2.Свіжі та вологі дубові субори, вологі грабово-соснові судіброви, вологі, свіжі і сирі грабово-соснові судіброви, дубові субори, грабові діброви та чорновільшини;
3.Свіжі та вологі дубові субори і грабово-соснові судіброви; *
4. Свіжі грабові діброви та грабово-соснові судіброви;
5.Свіжі грабові діброви та судіброви;
6.Сухі та свіжі грабові діброви дуба скельного та сухі бересто-пакленові діброви (по байракам), свіжі грабові діброви на вододілах;
7.Сухі байрачні чорнокленові та бересто-пакленові діброви;
8.Сухі байрачні бересто-пакленові та чорнокленові діброви (останні два є загрудові типи);
9.Сухі байрачні діброви;
10.Сухі та дуже сухі бори.
Отже, різноманітність сучасних дубових лісів, а також їх типів лісу значно більша і ширша, ніж це відобразив П.С. Цогребняк у своїй класифікації, яка стала історією розвитку лісової типології і залишається принциповим методом вивчення типів лісу (див рис. 12). Запропоновані фундаторами лісової
51
типології класифікаційні лісотипологічні одиниці й едафічна сітка типів умов місцевиростання використовуються для визначення типів типів лісу і типів умов місцевиростання в кожному окремому кліматичному поясі або зоні (рис. 14). У зв'язку з цим класифікація типів дубових лісів набула остаточного вираження, і вони змінюються зі сходу на захід і з
півночі на південь залежно від едафічних і кліматичних умов і специфічних індикаторів (рис 15).
При переході від дубових лісів до букових формуються букові діброви і судіброви. На відрізку Прикарпаття і Карпат виступають стиснуті в просторі букові, ялицеві І ялинові ліси, а на Говерлі - соснове рідколісся із жерепа (сосни гірської). Хоч ці ліси займають невелику площу, вони різко відрізняються від дубових. Використовуючи едафічну сітку в конкретних висотних кліматичних поясах, виділяємо букові, ялицеві і смерекові типи лісу (рис. 16).
В букових лісах формуються бучини і субучини - типи букових лісів, які також різноманітні за складом: на переході від дубових лісів до букових формуються дубові бучини і субучини, а на межі з ялицевими лісами - ялицеві бучини і субучини. За дослідженнями Б.Ф. Остапенка, З.Ю. ґерушинського, І.П. Федця, на Прикарпатті і в Карпатах виділяється вісім субучин і десять бучинг крім того бук виступає як індикатор у деяких типах суборів і восьми типах дібров, судібров, суяличин та яличин [3,1,5,6]. Вони формуються там, де накладаються ареали бука, дуба і ялиці.
В ялицевих лісах, за З.Ю. Герушинським, у сугрудах виявлено п'ять типів суяличин, а в грудах - три типи яличин. Крім того, ялиця виступає індикатором вологого ялицево-смерекового субору, свіжої і вологої ялицевих судібров, свіжої і вологої смереково-ялицевих субучин, свіжої і вологої буково-ялицевих сусмеречин, вологих грабово-ялицевої та ялицевої субучин, вологих буково- ялицевої та ялицевої сусмеречин, сирої буково-ялицевої сусмеречини, а також свіжої ялицевої бучини, вологих ялицевої, ялинової та смереково-ялицевої бучин.
τ г
|
Суяличини
|
Яличини
|
2
|
Свіжа прикарпатська дубово-букова
|
Свіжа прикарпатська дубово-букова
|
3
|
Волога прикарпатська дубово-букова
|
Волога прикарпатська дубово-букова
|
Волога карпатська букова
|
Волога карпатська букова
|
|
Волога карпатська ялиново-букова
|
Волога карпатська ялиново-букова
|
|
Волога карпатська ялинова
|
Волога карпатська ялинова
|
|
4
|
Сира карпатська сіровіль-хова
|
Сира карпатська чорно-вільхова
|
Рис. 17. Типи ялицевих лісів Буковини
За нашими дослідженнями, в Скибових Карпатах і передгір'ї Буковини формується 6 типів суяличин та 6 типів яличин (рис. 17).
У поясі ялинових лісів сформувалось сім сусмеречин і одна волога буково-ялицева смеречина і ялина виступає Індикатором двох типів борів, дев'яти типів суборів, чотирьох типів лісу в
сугрудах і двох у грудах. Кожний тип лісу має свій природний ареал, поза яким не формується.
Типи лісу склалися історично під впливом природного середовища, їх корінні лісостани відрізняються певним складом і продуктивністю. Фактична продуктивність корінних і похідних лісостанів у сучасних умовах не відповідає потенційним можливостям типів лісу.
Отже, лісівнику дуже важливо пізнати типи лісу лісництва, держлісгоспу, області, щоб раціонально на типологічній основі організувати багатоцільове високопродуктивне лісове господарство.
Як же доцільно називати макрокомплекси, які втілені П.П.Постовим і Б.Ф.Остапенко? На нашу думку найкращою назвою буде така, яка дасть повну уяву про склад типів лісу у межах лісництва, держлісгоспу, лісотипологічної області, району, адміністративної області, чи певної природної зони. Цей склад необхідно визначити за 10-ти бальною системою. Кожний бал відповідає 10% площі даного типу лісу; якщо площа складає менше 5%, то частка типу лісу у складі макрокомплексу позначається знаком "+", менше 2%, виразом "Зустріч" - зустрічається і "Рідко", коли тип лісу займає менше 0.5%. Наприклад , якщо лісова площа лісництва охоплює 73% свіжої букової діброви, 18% вологої букової діброви, 6% площі відноситься до вологої вологої бучини, а 3% до вологої дубової су бучини, то макрокомплекс має склад 7Д2Бк2ДзБк1ДзБк+СЗБк і називається свіжий вологуватий буково-дібровний.
Контрольні запитання та завдання
1. Суть і принципи лісотипологічного районування.
2. Назвіть 7 лісівничо-типологічних областей України.
3. За якими показниками визначаються лісівничо-типологічні області?
4. Розкрийте різноманіття типів лісу рівнинної України.
5. Які є типи лісу в Карпатах і Прикарпатті та чинники і умови їх формування?
6. Назвіть типи лісу гірського Криму та основні лісоформуючі породи.
7. Розкрийте зміст одиниць лісотипологічного районування: провінція, округ, лісотипологічна зона.
8. За якими принципами визначаються типи лісу та їх комплекси?
9. Які таксономічні одиниці лісівничо-екологічної типології та принципи їх визначення?
10. Дайте характеристику типів соснових лісів.
54
11. Наведіть характеристику типів ялицевих лісів.
12. Які є типи букових лісів та особливості їх формування?
13. Які зустрічаються типи ялинових лісів та їх визначення?
14. Які виділяють типи дубових лісів та особливості їх формування?
15. Розкрийте географію типів лісу України.
16. За якими принципами і ознаками визначають типи лісу?
17. За якими признаками називають макрокомплекси?