При функ.розладах НЕ має бути:

-сталість і прогресування симптомів

-немотивоване схуднення

-дисфагія

-блювота з кров*ю

-анемія,лейкоцитоз,збільшення ШОЕ.

1)Регургітація(Зригування)

Діагностика:необдно виключити органічну аномалію,

ЗАК,ЗАС,Копрограма,Дослідження калу і дуоденального вмісту на яйця гельмінтів і цисти лямблій,гемограма,ендоскопічне дослідження(для дослідження стану стінки стравоходу чи є езофагіт),УЗД органів травлення і ренгенологічне дослідження(для виключення орг.патології),24-год Ph-метрія,визначення харч.толерантності(переважно на білок коров*ячого молока,),консультація невропатолога

Лікування:

Перший етап — роз’яснювальна робота з метою психологічної підтримки та заспокоєння батьків.

Другий етап — застосування пост­уральної терапії: годування дитини, тримаючи її у напіввертикальному положенні під кутом 45–60°, після годування протягом 20–30 хвилин продовжувати утримувати малюка в такому положенні або вертикально. Положення дитини в ліжку також повинно бути постійно із піднятим на 30° узголів’ям. Пост­уральна терапія повинна проводитись цілодобово.

Третій етап — нормалізація режиму вигодовування та проведення адекватної дієтотерапії. Рекомендується годувати дитину частіше, меншими порціями(1/2-1/3 вікового об*єму).при грудному вигодовуванні аналізується та коригується раціон харчування матері (із раціону виключаються продукти, що можуть викликати підвищене газоутворення та метеоризм у малюка), за необхідності призначається гіпоалергенна дієта.Можна використовувати суміші Nutrilon Антирефлюкс ,разовий об*єм згущеної суміші починати з 20-40мл перед основною їжею

Четвертий етап — використання медикаментозної терапії.Найчастіше використовують периферичний дофамінолітик — домперидон у вигляді суспензії чи таблеток у дозі 0,25 мг/кг

3–4 рази на добу за 20–30 хв до приймання їжі. Тривалість курсу визначається клінічною картиною й ефективністю лікування. У разі езофагіту доцільно призначати антациди -Гавіскон .Приймають по 10 мл після годування і на ніч якщо поєднується з прийманням домперидону.

2)Синдром румінації

Діагностика:необдно виключити органічну аномалію,

ЗАК,ЗАС,БАК,Копрограма,Дослідження калу і дуоденального вмісту на яйця гельмінтів і цисти лямблій,гемограма,ендоскопічне дослідження(для дослідження стану стінки стравоходу чи є езофагіт),УЗД органів травлення і ренгенологічне дослідження(для виключення орг.патології),24-год Ph-метрія,визначення харч.толерантності(переважно на білок коров*ячого молока,),консультація невропатолога

Лікування:У дітей старшого віку та підлітків застосовують психотерапію.Шляхом переконання, перевиховання та відволікання перебудовується ставлення особи до свого розладу й оточуючого середовища. Фармакотерапія (прокінетики, блокатори H2­гістамінових рецепторів, інгібітори протонної помпи, трициклічні антидепресанти) малоефективна

Застосування пост­уральної терапії: годування дитини, тримаючи її у напіввертикальному положенні під кутом 45–60°, після годування протягом 20–30 хвилин продовжувати утримувати малюка в такому положенні або вертикально. Положення дитини в ліжку також повинно бути постійно із піднятим на 30° узголів’ям.Проводиться цілодобово.Нормалізація режиму вигодовування та проведення адекватної дієтотерапії. Рекомендується годувати дитину частіше, меншими порціями(1/2-1/3 вікового об*єму)при грудному вигодовуванні аналізується та коригується раціон харчування матері (із раціону виключаються продукти, що можуть викликати підвищене газоутворення та метеоризм у малюка), за необхідності призначається гіпоалергенна дієта.

3)Синдром циклічної блювоти,період (початку нападу,приступний,відновлення,між нападами)

Діагностика: ЗАК,ЗАС, БАК-- (рівень електролітів, pH, глюкози, молочної кислоти, аміаку, амінокислот, гормонів (адренокортикотропного та антидіуретичного), кетонові тіла, органічні кислоти + визначенням рівня білків та їх фракцій, гострофазових показників, печінкових проб),Копрограма,визначення еластази калу,Дослідження калу і дуоденального вмісту на яйця гельмінтів і цисти лямблій,гемограма,ендоскопічне дослідження стравоходу(для дослідження стану стінки стравоходу чи є езофагіт),шлунка і кишечника,УЗД органів травлення і рентгенологічне дослідження(для виключення орг.патології),сцинтиграфія,24-год Ph-метрія,електрогастрографія; дихальні тести на визначення хелікобактеріозу,визначення харч.толерантності(переважно на білок коров*ячого молока,),консультація невропатолога .......

Лікування:1)індивідуальний підхід до хворого з виключенням стресових факторів (емоційних, фізичних, харчових).2) Дієта призначається всім хворим(особливо в випадках кетозу). легкодоступні вуглеводи, бути збагачена рідиною, обмежувати вживання жирів)Призначення прокінетиків (мотиліум-суспензії чи таблеток у дозі 0,25 мг/кг 3–4 рази на добу за 20–30 хв до приймання їжі. Тривалість курсу визначається клінічною картиною й ефективністю лікування, ферментів та кофакторів вуглеводного метаболізму кокарбоксилаза(Дітям до 3-го місяця життя – 25 мг (0,025 г) 1 раз на добу; від 4 місяців до 7 років – 0,025 – 0,05г 1 раз на добу; 8–18 років – 0,05 - 0,1 г 1 раз на добу,доза може бути поділена на 2 введення.) сприяє більш ранньому відновленню толерантності до їжі та нормалізації обміну вуглеводів та жирів.

Стратегія лікування заснована на уявленні про чотирьох послідовних фазах:початок нападу , пріступний період , період відновлення і період між нападами .

Початок нападу . Фаза аури все ще здатний приймати ліки через рот. Якщо на початку нападу превалює біль у животі , може бути рекомендовано призначення ібупрофену(Ібупрофен призначають дорослим і дітям після 12 років внутрішньо після вживання їжі по 0,2 г 3 - 4 рази на добу.У тому випадку , якщо початок захворювання супроводжується головним болем , ефективний антімігренозного препарат суматриптан(доза до 50 мг 1/3табл) .

Приступний період Наростаюче зневоднення вимагає призначення внутрішньовенного введення рідини і електролітів(5%р-ну глюкози в/в). На тлі інфузійної терапії призначають ондасетрон(призначити в дозі 0,1 мг/кг (максимально 4 мг) у вигляді повільної внутрішньо венної ін’єкції внутрішньовенно. Так як глибокий сон сприяє купіруванню нападів рекомендується призначати комбінацію хлорпромазину (по 0,5–1,0 мг/кг) і дифенілгідраміну (по 0,5–1,0 мг/кг).внутрішньовенно на весь період нападу кожні 3-4 години. У період відновлення рекомендується поступове відновлення водно -сольового балансу природним шляхом і обережне розширення дієти . У період між нападами при важкому перебігу може бути призначений один з препаратів, що запобігають повторні напади : амітриптилін(1-3 рази на добу по 12,5-25 мг) або пропранолом( всередину, початкова доза: 0,5-1 мг /кг /добу, підтримуюча - 2 -4 мг /кг /добу в 2 прийоми) . Після прийому препарату бажано , щоб дитина був ізольований в темному , тихому місці і ( при можливості) заснув.