2. Конституція України як основне джерело права соціального захисту.

Основним джерелом права соціального забезпечення України, як і будь-якої іншої галузі права, є Конституція України. Статтею 46 Конституції гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальник, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших ви­падках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основ­ним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Важливим є проголошення у Конституції України положення, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом засобів до існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом – ст.46.

У статті 48 Конституції України зазначено, що кожен має право на достатній життєвий рівень, для себе і свої сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Прваво на охорону здоров’я, закріплене статтею 49 Конституції України органічно пов’язане з право на безпечне для життя і здоров’я довкілля – стаття 50. право на охорону здоров’я держава забезпечує створенням мережі ліккувальних закладів, вжиттям заходів щодо запобігання захворюванням.

У статті 52 Конституції України проголошуються права дитини. Її положення зводяться до закріплення рівноправності дітей незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом. Держава піклується про дітей – сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.

Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на захист своїх порушених прав чи інтересів, зокрема, через судовий захист.

Статтею 92 Конституції встановлено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються ви­ключно законами України.

Реалізація прав людини і громадянина, закріплених на конституційному рівні, здійснюється на підставі законів, які врегульовують інститути права соціального захисту, та законів, які стосуються інших галузей права, однак містять норми щодо соціального захисту. Вони поділяються на конституційні та звичайні. До перших належать закони, ухвалені насамперед на виконання положень ст..46 Конституції: Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» 1998 року; «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р.; «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» 1991, «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» 1999 року; «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 19 грудня 1991 р тощо.

Звичайні закони можуть стосуватись лише сфери соціального забезпечення або містити норрми інших галузей («Про судоустрій і статус суддів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про державну службу».

Серед конституційних законів найбільш важливе значення мають:

Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року, який спрямований врегулювання порядку здійснення соціального страхування. Він є первинним щодо інших законів – ««Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зу­мовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 р., «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» 1999 року, «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов’язаними з народженням і похованням» 2000 року., «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності» 199 року.

Основним законом у сфері пенсійного забезпечення є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р., який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджет­них та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахова­ним особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

У частині пільгового пенсійного забезпечення зберігає свою чинність Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р.

Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 9 липня 2003 р. визначає правові, економічні та організаційні засади не­державного пенсійного забезпечення в Україні та регулює пра­вовідносини, пов'язані з цим видом діяльності.

Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 р. визначає умови, норми і порядок пенсійного за­безпечення громадян України і військовослужбовців Збройних Сил України, Прикордонних військ України, Служби безпеки України, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, осіб началь­ницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, осіб начальницького складу податкової міліції, осіб начальницького і рядового складу кримінально-виконавчої системи України та членів їх сімей, військовослужбовців колишніх Збройних Сил СРСР, органів державної безпеки і внутрішніх справ СРСР, Національної гвардії України та членів їх сімей, а також громадян інших держав з числа військовослужбовців збройних сил і інших військових формувань, утворених відповідно до чинного законо­давства цих держав, та членів їх сімей, які постійно проживають в Україні, і відповідно до міжнародних договорів, укладених Ук­раїною з іншими країнами про пенсійне забезпечення таких грома­дян, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою Ук­раїни, передбачено їх пенсійне забезпечення згідно із законодавством держави, на території якої вони проживають;

Закон України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» від 1 червня 2000 р. - визначає основні засади державної політики щодо громадян, які мають значні заслуги у сфері державної, гро­мадської або господарської діяльності, досягнення у галузі на­уки, культури, освіти, охорони здоров'я, фізичної культури і спорту тощо. Закон передбачає встановлення таким особам пенсій за особливі заслуги перед Україною, а в разі смерті цих осіб — членам їх сімей;

Серед законів, які є джерелами права соціального забезпечен­ня, значне місце посідають спеціальні закони, що регулюють про­фесійну діяльність та соціальний захист, в тому числі пенсійне за­безпечення, окремих категорій осіб: державних службовців, прокурорських працівників, суддів, наукових працівників, народ­них депутатів, журналістів тощо. Сьогодні законодавчу базу пенсійного забезпечення в Україні складають близько двадцяти та­ких законів ( «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», «Про прокуратуру», Митний кодекс України тощо.

Для соціального захисту окремих категорій громадян прийнято окремі закони, якими виділено відповідні додаткові гарантії:

- Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 19 грудня 1991 р. - виз­начає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визна­чення категорій зон радіоактивне забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту по­терпілого населення. Законом передбачені компенсації та пільги, для всіх громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської ка­тастрофи, відповідно до встановлених категорій. Серед встановле­них пільг значне місце займають пільги в сфері соціального забез­печення, в тому числі пенсійного забезпечення;

- Закон України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» від 18 травня 2004 року;

- Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 р. (В редакції Закону від 22.03.2001 р.) - відповідно до Кон­ституції України встановлює гарантований державою рівень ма­теріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомо­ги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населен­ня. Відповідно до цього Закону призначаються такі види держав­ної допомоги сім'ям з дітьми: 1) допомога у зв'язку з вагітністю та пологами; 2) одноразова допомога при народженні дитини; 3) допо­мога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; 4) допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням; 5) допомога малозабезпеченим сім'ям з дітьми;

- Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захис­ту» від 22 жовтня 1993 р. — визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпе­чення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них. Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом:

- Закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16 грудня 1993 р. визначає основні засади державної політики щодо ветеранів праці, інших громадян похилого віку і спрямований на формування в суспільстві гуманного, шанобливого ставлення до них і забезпе­чення їх активного довголіття. Закон гарантує ветеранам праці та громадянам похилого віку рівні з іншими громадянами можли­вості в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для повноцінного способу життя.

- Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 1 червня 2000 р. - спрямований на реалізацію консти­туційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпе­чення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціальне захищеним сім'ям;

– Закон України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» від 16 листопада 2000 р. - відповідно до Консти­туції України гарантує інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджет України та їх соціальну захищеність шляхом встановлен­ня державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мініму­му.

Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року закріпив наступні нововведення у сфері соціального забезпечення:

- запроваджено справляння збору на обов’язкове державне пенсійне страхування за ставкою 0,5% при здійсненні операцій з купівлі юридичними та фізичними особами іноземної валюти в безготівковій та/або готівковій формі;

- до стабілізації економічної ситуації в країні зупинено дію норм Закону України «Про державну службу» стосовно виплати державним службовцям, працівникам органів місцевого самоврядування грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в державних органах, зразкове виконання трудових обов’язків та грошової допомоги в розмірі 10 посадових окладів у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше 10 років, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат судді, який вийшов у відставку, та Закону України «Про прокуратуру» стосовно виплати прокурорам і слідчим при виході на пенсію грошової допомоги у розмірі місячного заробітку за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.

- Законом уніфіковано підходи під час призначення допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку шляхом їх об’єднання та збільшення розміру допомоги при народженні першої дитини та її виплати протягом 36 місяців. передбачено, що допомога при народженні дитини призначається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України";

- Законом змінено пропорції розподілу єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування зменшивши частки єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття і у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, спрямувавши їх на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (до солідарної системи) та на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві.

У середньому розміри єдиного внеску змінились таким чином:

• на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття зменшиться на 1,0 відсоток;

• на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням зменшиться на 0,2 відсотка;

• на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування збільшиться на 1,1 відсотка;

• на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, збільшиться на 0,1 відсотка.

При цьому, загальний розмір єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування не зміниться.

- установлено, що громадянам, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, соціальні послуги та виплати здійснюються за рахунок коштів, які надходять від платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, розташованих на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. У разі виникнення дефіциту коштів для фінансування цих виплат такий дефіцит покривається за рахунок коштів бюджету Автономної Республіки Крим та бюджету м. Севастополя.

- Законом встановлено призначення пенсії в розмірі 70 відсотків від суми місячної чинної заробітної плати (заробітку), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, для окремих категорій осіб (державних службовців; суддів, працівників прокуратури, наукових працівників)

15 січня 2015 року Верховна Рада прийняла Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення окремих положень соціальної політики)” №120-VIII.

Закон розроблено з метою поліпшення соціального захисту родин, до складу яких входять діти-інваліди підгрупи А та інваліди І групи підгрупи А, шляхом врегулювання питання надання одному з працюючих батьків або законному представнику:

– щорічної додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 10 календарних днів для догляду за інвалідом з дитинства І групи підгрупи А;

– відпустки без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною-інвалідом підгрупи А, якій виповнилося шість та більше років, вісімнадцятирічного віку.

Пунктом третім Закону врегульоване питання продовження виплати допомоги на дитину до досягнення нею трирічного віку особам, яким призначена допомога при народженні першої дитини та виплата її проводиться протягом 24 місяців.

У березні 2015 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». Прийняття зазначеного Закону було обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей дії положень окремих Законів України.

З метою створення умов для стабілізації фінансового стану бюджету Пенсійного фонду України та удосконалення окремих положень стосовно пенсійного забезпечення Законом передбачається:

- поетапне підвищення на 5 років пільгового пенсійного віку для жінок та з0більшення страхового стажу для осіб, які мають право на пільгову пенсію;

- поетапне підвищення на 5 років страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років;

- для обчислення пенсії застосовувати середню заробітну плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2012, 2013, 2014 роки;

- пенсії працюючим пенсіонерам виплачувати у розмірі 85 відсотків, але не менше розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність;

- особам у період роботи на посадах, які дають право на призначення спеціальних пенсій (народні депутати, державні службовці та прирівняні до них особи, судді, прокурори та інші), пенсії, призначені відповідно до чинного законодавства України, не виплачувати.