Тема 3: Функціональні складові ебп

1. Фінансова складова

Фінансова безпека підприємства – стан підтримання стійкого фінансового стану підприємства з одночасною захищеністю від можливих фінансових загроз.

До основних показників діагностики фінансової складової ЕБП належать:

1. коефіцієнт концентрації власного капіталу (коефіцієнт автономії)

, де К-власний капітал, АК – авансований капітал

Значення К_а має бути не менше 0,6.

2. коефіцієнт фінансової залежності:

ZK – залучений капітал

має бути менше 0,4

3. коефіцієнт маневрування власного капіталу:

OK-кошти

Показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності (0,4-0,6)

4. коефіцієнт фінансового ризику (плече фінансового важеля) – характеризує кількість залученого (позичкового) капіталу в розрахунку на 1 грн власного капіталу:

Критичне значення 1, нормативне значення 0,3.

5. коефіцієнт довгостроковості залучення позичкових коштів:

довгострокові зобов’язання.

Негативною тенденцією є зростання цього показника протягом певного терміну.

Другим блоком показників є показники ділової активності.

1. коефіцієнт обігу матеріальних засобів:

VRP – виручка від реалізації продукції, ZV – середньорічні залишки запасів і витрат, K – середньорічні залишки коштів, розрахунків та інших активів.

2. коефіцієнт оборотності матеріальних оборотних коштів:

середньорічні залишки готової продукції.

Наступна група показників – показники рентабельності, які характеризують ефективність використання окремих видів ресурсів.

1. рентабельність окремих виробів (одиниці продукції):

2. рентабельність реалізованої продукції:

, СР – чистий прибуток

3. рентабельність виробництва:

MOK- середньорічні залишки матеріальних оборотних коштів, OF – середньорічна вартість ОВФ.

З метою швидкої ідентифікації фінансової кризи на підприємстві доцільно створити систему раннього попередження та реагування, за допомогою якої керівництво підприємства отримує інформацію про потенційну загрозу діяльності як з зовнішнього, так і з внутрішнього середовища. Для цього доцільно використовувати дискримінаційний аналіз - комплекс методів математичної статистики, які дозволяють об’єднати сукупність певних показників, зокрема одно факторний та багатофакторний аналіз.

Однофакторними моделями, які використовують статистичні методи, є модель Бівера, модель Вайбеля.

До багатофакторного дискримінаційного аналізу належать моделі: Альтмана, Бермана, Бетче-Хус-Ніхаус, Краузе, Спрінгейта, модель Іркутської державної економічної академії, тест Тамарі.

В якості механізму прогнозування банкрутства підприємства можна використати визначення вартості підприємства методом капіталізації:

D – доходи (грошові потоки), що підлягають капіталізації, K – коефіцієнт капіталізації.

Іншим підходом є оцінювання достатності оборотних коштів для покриття поточних витрат закупівлі запасів, сировини і матеріалів. Це розраховується за допомогою таких показників:

Е_е – власні оборотні кошти;

К – короткострокові кредити та позики;

К_т – середньо та довгострокові кредити та позики;

Z – сума поточних запасів і поточних витрат.

Відповідно до цих показників можна виділити такі рівні фінансової безпеки:

• абсолютна фінансова безпека:

• нормальна фінансова стійкість:

• хитка фінансова безпека:

• критичний фінансовий стан:

• кризовий фінансовий стан:

Взагалі можна виділити такі рівні ризикованості підприємницької діяльності:

• без ризикова зона – підприємство функціонує стабільно, існують резерви для динамічного розвитку в майбутньому;

• зона припустимого ризику – підприємство може втратити балансовий прибуток;

• зона критичного ризику – підприємство ризикує втратити більшу частину виручки від реалізації продукції;

• зона катастрофічного ризику – підприємство ризикує втратити все своє майно.

Механізм підвищення фінансової стійкості підприємства відрізнятиметься в умовах стабільного та нестабільного функціонування підприємства. Зокрема в умовах стабільного функціонування ця система включатиме такі кроки:

• формування ефективних інформаційних систем, які дозволяють прийняти обґрунтовані управлінські рішення;

• здійснення аналізу стану фінансової безпеки підприємства;

• розробка системи планування фінансової безпеки підприємства;

• створення системи внутрішнього контролю за фінансовою безпекою підприємства.

В умовах нестабільної фінансової ситуації стратегія управління фінансовою безпекою включатиме:

• діагностика кризових ситуацій;

• визначення об’єктивних і суб’єктивних факторів ризику;

• визначення переліку заходів з попередження ризикових ситуацій;

• оцінка ефективності планових заходів з підвищення безпеки;

• оцінка вартості заходів з усунення загроз фінансовій безпеці.

2. Ринкова складова ЕБП

Ринок – сукупність соціально-економічних відносин, що виникають між продавцем та покупцем в процесі купівлі-продажу товарів.

Про ослаблення ринкової безпеки підприємства свідчать:

• скорочення частки ринку, яку контролює підприємство;

• ослаблення конкурентних позицій підприємства і його здатності пристосовуватись до змін кон’юнктури;

• зниження можливості адаптації підприємства до змін на цільових ринках;

• технологічне відставання і т.п.

Загалом для підвищення рівня ринкової безпеки бажано дотримуватись

правил:

• сформувати збалансований набір асортиментних позицій підприємства;

• даний набір асортиментних позицій повинен бути збалансований :

• за ознакою ЖЦТ;

• за рентабельністю за маржинальним доходом (визначається відповідно до АВС-аналізу);

• за структурою споживачів (споживач має бути диверсифікований);

• за рівнем доході та соціальним статусом споживачів;

• оптимізація і вибір постачальників – втрата найбільшого постачальника не має призводити до зупинки виробничого процесу;

• підтримання конкурентоспроможності продукції – інноваційний шлях розвитку підприємства є одним з основних пріоритетів економічної стабілізації.

Основні коефіцієнти ринкової складової ЕБП:

• загальне зростання товарного ринку :

, де О_з і О_пп – обсяги продажу продукції у звітному та попередньому роках;

• ефективність маркетингу підприємства:

, де О_в – валовий товарооборот,

Ч_п – чисельність працівників служби маркетингу;

• динаміка замовлень на продукцію підприємства:

, де О_з – обсяг замовлень поточного і звітного періоду відповідно;

• якість обслуговування споживачів:

, К_р – кількість рекламації на продукцію підприємства,

О – обсяг реалізації продукції;

• цінова перевага продукції:

, де Ц_сп – середня ціна одиниці продукції підприємства,

Ц_ск – середня ціна одиниці продукції конкурента;

• швидкість обороту товарних запасів:

, де О – обсяг реалізації продукції,

В_тз – середні залишки товарних запасів;

• коефіцієнт продажу нових товарів:

де О_н – обсяг продажу нових товарів.

Оцінка ринкової ЕБП може бути здійснена за такою методикою – фактори зовнішнього середовища і внутрішні можливості підприємства поділяються на 2 групи (можливості розвитку і загрози для розвитку – для зовнішнього середовища, для підприємства – сильні і слабкі сторони його діяльності). Вплив кожного з цих факторів оцінюється коефіцієнтами від -1 до 1. При цьому можливості і сильні сторони підприємства – від 0 до 1, а загрози – від 0 до -1.

Значення цих коефіцієнтів визначається на підставі минулого досвіду чи експериментальним методом. Отримана підсумкова оцінка показує рівень безпеки (якщо > 0 і далі) або рівнем небезпеки (< 0 і нижче) і дозволяє вказати на сильні сторони і можливості, які треба розвивати та на слабкі сторони та ризики, яких треба уникати.

Оцінка привабливості виробництва окремих видів продукції за показником маржинального прибутку дозволяє оцінити переваги кожного з видів продукції та прийняти обґрунтоване рішення стосовно продовження чи згортання його виробництва. Ця методика напряму пов’язана з розрахунками показника точки беззбитковості або точки рентабельності продукції.

В деяких джерелах точка беззбитковості використовується у розрахунках коефіцієнта ЕБ:

(варт. показники),

(нат. показники).

3. Правова складова ЕБП

Недостатня правова захищеність інтересів підприємства знаходить

відображення в оцінюванні правової складової ЕБП.

Загрози, що стосуються цієї складової, наведені в переліку:

• порушення юридичних прав підприємства та його працівників;

• навмисне чи ненавмисне розголошення комерційно важливих відомостей;

• порушення норм патентного права;

• необґрунтовані претензії з боку контролюючих державних установ.

Протидією цим загрозам повинна займатись юридична і патентно-

ліцензійна служба підприємства, яка має забезпечити:

• правову підтримку діяльності підприємства на ринку;

• юридичний супровід договірної документації;

• ведення судових і арбітражних позовів;

• правове навчання персоналу;

• ведення патентного фонду підприємства;

• перегляд матеріалів для публікації в ЗМІ і т.п..

Загальний процес забезпечення правової складової ЕБП може

здійснюватись за схемою, що охоплює такі елементи:

• аналіз загроз негативних впливів на підприємство;

• оцінка рівня правового забезпечення;

• планування комплексу заходів, спрямованих на підвищення правового забезпечення;

• здійснення ресурсного планування;

• планування роботи структурних підрозділів;

• реалізація комплексу правових заходів щодо організації належного рівня БП.

Основні причини виникнення внутрішніх негативних впливів:

А) низька кваліфікація працівників юридичної служби відповідного суб’єкта господарювання та помилки у підборі персоналу;

Б) недостатнє фінансування юридичного забезпечення підприємницької діяльності;

В) небажання чи нездатність підприємства активно впливати на зовнішнє політико – правове середовище.

Причинами виникнення зовнішніх загроз можуть бути політичні і

законодавчо – правові фактори. До першої групи відносяться:

• зіткнення інтересів суспільних груп населення з економічними, соціальними та ін.. мотивами;

• військові конфлікти;

• економічна та політична блокада, торгівельне ембарго;

• фінансова і політична кризи регіонального, міжнародного та глобального характеру.

Рівень правової безпеки може бути визначений залежно від

співвідношення втрат, понесених підприємством внаслідок порушення правових норм, і загального розміру відвернених юридичною службою прав.

Можна запропонувати таку оціночну шкалу:

• абсолютна правова безпека – втрати відсутні;

• нормальна ПБ – частка правових втрат 0-25%;

• нестабільний стан – 25-50%;

• критичний стан – 50-75%;

• кризовий стан – 75-100%.

4. Кадрова складова ЕБ

Персонал підприємства є найголовнішим елементом досягнення ефективності роботи підприємства. Він впливає на всі аспекти життєдіяльності і невід’ємно пов’язаний з ЕБ.

Кадрова безпека – стан економічної системи підприємства, який забезпечує захищеність персоналу, а також аналіз, діагностику та прогнозування впливу діяльності персоналу на внутрішні та зовнішні показники діяльності підприємства.

Кадрова безпека є поєднанням таких категорій:

1. Безпека життєдіяльності та охорона праці;

2. Фізична безпека;

3. Соціально-мотиваційна безпека та фінансова безпека (достатня платоспроможність працівників, впевненість у збереженні робочого місця, врахування кваліфікації в оплаті праці);

4. Кар’єрна безпека – забезпечення виробничого зростання професійно-кваліфікаційного розвитку та посадового просування працівників;

5. Естетична безпека – проведення освітніх семінарів, групових дискусій, поліпшення іміджу кожного працівника;

6. Адміністративна безпека – унеможливлення призначення непідготовлених некомпетентних кадрів, людей, що знаходяться у родинних стосунках з посадовими особами або засновниками підприємства, або призначенні на посаду за неофіційне відшкодування (хабар);

7. Кадрово-інформаційна безпека – обґрунтоване прогнозування структури персоналу, визначення потреби в кадрах, оцінювання результатів діяльності кожного працівника;

8. Пенсійно-страхова безпека – соціальний захист та медичне страхування;

9. Безпека володіння сучасними знаннями (існування механізму впровадження новітніх технологій, міжнародних та міжрегіональних зв’язків);

10. Конфліктна безпека – створення психологічного клімату в колективі, об’єднаність працівників та безконфліктність спілкування;

11. Психолого-комунікаційна безпека – сприяння міжособистісним комунікаціям, створення сприятливого мікроклімату, врахування інтересів та побажань працівників.

Розрахунок рівня безпеки кадрової складової можна здійснити за допомогою статистичного інтегрування наступної групи показників:

1. Показники економічної ефективності використання персоналу:

• співвідношення фактичних витрат на персонал до необхідних;

• витрати на діяльність кадрової служби в розрахунку на 1 працівника;

• визначення ефективності впливу кадрових програм на результати діяльності підприємства в цілому;

• співвідношення бюджету кадрової служби і кількості працівників підприємства.

2. Показники ступеня відповідності:

• кількісна укомплектованість кадрового складу;

• професійно-кваліфікаційні характеристики працівників;

• якісна укомплектованість;

3. Непрямі показники ефективності використання персоналу:

• плинність кадрів:

, де - кількість працівників, звільнених за період з причин плинності (скорочення посади, порушення трудової дисципліни, за власним бажанням);

середньоспискова чисельність працівників;

• рівень абсентиїзму:

, де -кількість робочих днів, пропущених середньостатистичним працівником за певний період;

-кількість робочих днів в цьому періоді;

• ефект впливу програми навчання працівників підприємства на зростання продуктивності праці:

, P – тривалість впливу процесу навчання на продуктивність праці;

N – кількість навчених працівників підприємства;

V – вартісна оцінка результативності праці кращих(навчених) і звичайних працівників, які виконують однакову роботу;

K- коефіцієнт ефективності навчених працівників;

Z- витрати на навчання одного працівника.

• показники якості праці (кількість браку, кількість рекламацій);

• кількість скарг на працівників;

• рівень професійних захворювань та виробничого травматизму.

Важливим аспектом кадрової безпеки є ступінь задоволеності працівників умовами праці, який оцінюється на підставі обстеження шляхом анкетування та інтерв’ювання персоналу. При оцінці кадрової безпеки беруться до уваги наступні непрямі критерії:

1. ступінь співробітництва різних структурних підрозділів з кадровою службою підприємства;

2. думка керівників структурних підрозділів щодо ефективності кадрової служби підприємства;

3. готовність кадрової служби до співробітництва з іншими підрозділами при вирішенні кадрової проблеми;

4. ступінь довірчих відносин з працівниками підприємства;

5. швидкість, якість та ефективність виконання запитів та послуг, наданих цією службою іншим підрозділам;

6. якість інформації і рекомендацій, наданих вищому керівництву.

5. Інтерфейсна складова

Інтерфейсна складова характеризує надійність взаємодії з економічними контрагентами:

• постачальниками;

• торговими і збутовими посередниками;

• інвесторами;

• споживачами;

• банківськими та страховими організаціями та ін..

Відповідальність за дотримання цієї складової безпеки має нести служба маркетингу підприємства і оцінюється за критеріями:

1. загальна характеристика підприємства;

2. рівень використання матеріальних ресурсів;

3. кадровий потенціал підприємства;

4. ділові відносини та репутація на ринку;

5. рівень конкуренції на ринку;

6. рівень ринкового позиціонування підприємства.

Рівень інтерфейсної складової ЕБ може бути розрахований за критеріями, наведеними в таблиці.

Таблиця – Оцінка ситуаційної надійності економічних контрагентів

Критерії	Порядкова шкала
	відповідає	в основному відповідає	не відповідає	в основному не відповідає	не відповідає
1.репутація
2.досвід роботи
3.фінансовий стан
4.обов’зковість при виконанні договорів
5.тенденції економічного розвитку
6.економічний потенціал
7.загальна оцінка в балах

Перерахування оцінок за порядковою шкалою у відносні кількісні показники здійснюється за формулою:

, - відносна оцінка j-го контрагента по i-му критерію;

- бальна оцінка j-го контрагента по i-му критерію;

- максимальна можлива оцінка.

Сукупна надійність j-го контрагента обраховується за формулою:

, - вагомість і-го показника для j-го контрагента.

Оцінка надійності взаємодії з усієї сукупності контрагентів Н_заг розраховується як середнє арифметичне або якщо показники вагомості відрізняється як середньозважена і безпечна оцінка за наступною шкалою:

Н_заг = 1 – абсолютна безпека;

0,75-1,0 – нормальна безпека;

0,50-0,75 – нестабільний стан;

0,25-0,50 – критичний стан;

0-0,25 – кризовий стан.

6.Інтелектуальна складова ЕБП

Інтелектуальна складова ЕБП характеризує інтелектуальний потенціал персоналу підприємства. Негативні впливи на цю складову проявляються у вигляді таких аспектів:

• звільнення з підприємства провідних, висококваліфікованих працівників;

• зниження питомої ваги інженерно-технічних і наукових працівників у керівному складі підприємства;

• згортання винахідницької та раціоналізаторської активності на підприємстві;

• зниження освітнього рівня працівників, особливо адміністративного персоналу.

Для здійснення методики оцінки рівня інтелектуальної безпеки можна використовувати сукупність показників:

1. співвідношення фактичної чисельності персоналу до працівників;

2. півень відповідності працівників за кваліфікацією, статтю чи іншою ознакою;

3. коефіцієнт втрат робочого часу;

4. надмірна чисельність персоналу;

5. експертні оцінки ефективності використання персоналу;

6. співвідношення за категоріями персоналу, за основними працівниками і сумісниками, за управлінським і не управлінським персоналом, за участю в капіталі підприємства;

7. коефіцієнт обороту прийнятих та звільнених, ритмічність та напруженість праці, показники конфліктності та моральності, клімату;

8. рівень охорони праці.

Визначення рівня інтелектуальної складової економічної безпеки підприємства:

• розрахунки значень вищеназваних показників залежно від специфіки;

• інші економічні показники (коефіцієнти порівнюються з показниками підприємств-конкурентів);

• значення всіх показників зводять в інтегральний показник, відомий в математиці як «метод відстаней»

;

• аналог розрахунку проводиться для всіх порівнювальних періодів часу;

• для кожного підприємства виводиться середнє значення показника .

Про рівень інтелектуальної складової економічної безпеки можна судити за ступенем відхилення фактичних значень від середнього.

7. Інформаційна складова ЕБП.

Під інформаційною складовою економічної безпеки підприємства розуміють створення та підтримання на належному рівні життєдіяльності інформаційної системи суб’єкта господарської діяльності.

Інформаційна безпека проявляється в:

• придбанні та захисті патентів;

• захист авторського права на комп’ютерні програми, публікації, книги, музичні твори.

Протидією появі неякісної інформації та дезінформації повинна займатись інформаційно-аналітична служба підприємства, спільно із службою безпеки:

• аналіз вірогідності інформації;

• збір, збереження і нагромадження, систематизація інформації;

• захист інформації від несанкціонованого доступу.

До функцій персоналу, що причетний до процесу створення та захисту інформаційної безпеки належить:

1. Збирання всіх видів інформації, що має відношення до діяльності підприємства.

2. Аналіз одержаної інформації.

3. Прогноз тенденцій розвитку політичних, технічних, економічних, процесів.

4. Оцінка рівня економічної безпеки.

Виокремлюють вірогідну нетаємну інформацію та конфіденційну. Для оцінки рівня інформаційної безпеки можуть бути використані наступні коефіцієнти:

1. Коефіцієнт повноти інформації;

2. Коефіцієнт точності інформації (відношення обсягу релевантної інформації до загального її обсягу);

3. Коефіцієнт суперечності інформації (відношення кількості незалежних свідчень на користь ухвалення рішення до загальної кількості незалежних свідчень).

Рівень інформаційної безпеки визначається за формулою:

,

де , , - вище названі коефіцієнти.

>0,7 - високий рівеь інформаційної безпеки;

<0,7 - середній рівень;

<0,3 - низький рівень.

Основні методи збору інформації промислового та комерційного характеру:

1. Закупка товарів-конкурентів з метою відтворення

2. Незмінна участь у ярмарках, виставках, конференціях

3. Відвідування «днів відкритих дверей» підприємства

4. Фінансування науково-дослідних робіт закордоном з метою проникнення в лабораторії

5. Навчання закордоном студентів-стажерів

6. Безрезультатні переговори, в підсумку яких постійно вимагається додаткова інформація

7. Крадіжки креслень і технічної інформації

8. Влаштування на роботу до фірми-конкурента свого шпигуна.

8. Технологічна складова ЕБП.

Відображає технологічний потенціал підприємства. Основними загрозами в ЕБП зі сфери техніки та технології є:

1. Підрив технологічного потенціалу підприємства.

2. Порушення технологічної дисципліни.

3. Моральне та фізичне старіння технологічного обладнання.

При оцінці технологічного потенціалу можна використовувати:

• рівень прогресивності технології співвідношення кількості сучасних технологічних процесів до загальної їх кількості;

• рівень прогресивності продукції (частка продукції, що виробляється на світовому рівні у загальному обсязі реалізації);

• рівень технологічного потенціалу (частка технології та технологічних рішень у вигляді винаходів та патентів у загальній кількості прийнятих рішень на підприємстві).

Оцінка рівня технологічної складової економічної безпеки здійснюється за допомогою наступного функціонального коефіцієнту:

= ,

де Звід. – відрядний збиток від реалізації комплексу заходів для охорони технологічної безпеки підприємства;

Врвк – загальна сума витрат на реалізацію комплексу заходів, грн;

Ззавд – сумарний збиток завданий підприємству за технологічною складовою.

9. Еколого – економічна безпека підприємства.

Екологічна складова ЕБП – це стан захищеності підприємств від екологічних загроз, а також стан захищеності від економічних втрат і витрат, що постають перед підприємствами внаслідок забруднення довкілля.

Класифікація ЕЕБП:

1. Природні катастрофи, ситуації (землетрус, гроза, повінь, цунамі, екстремальні морози, спека, шквальний вітер, смерчі). При розрахунку екологічних річних збитків від ймовірності надзвичайних ситуацій використовують поняття еклого – економічного ризику, який обчислюється за допомогою формули математичного сподівання.

2. Економічні платежі та збитки внаслідок забруднення підприємством НПС:

• Екологічний податок – платіж обґрунтований в ПКУ, що сплачується за викиди забруднюючих речовин в атмосферу% скиди забруднюючих речовин у воду і розміру відходів на земельних ділянках у межах обсягів, вказаних у виданих дозволах

• сплачуються підприємством у разі забруднення довкілля (атмосфери, води, ґрунту), у обсягах, що не перевищують вказані у дозволах. Такий платіж відштовхується від норм платежів, вказаних у ПКУ, але сплачується в десяти кратному розмірі;

• збір за використання природних ресурсів без їх забруднення;

• штрафи при несанкціонованому використанні природних ресурсів без забруднення – сплачуються при використанні природних ресурсів без дозволів, як правило у десяти кратному розмірі, якщо вода – сто кратному розмірі за весь обсяг використання природного ресурсу без дозволу;

• збитки від надзвичайних технологічних катастроф на підприємстві, завданий майну та працівникам підприємства: руйнування будівель та споруд, техніки, пошкодження ліній електропередач, трубопроводів;

• збитки, завдані надзвичайними технологічними ситуаціями на підприємстві (вибухи,пожежа, викиди забруднюючих речовин,викиди шкідливих газів), що завдають шкоду третім особам: пошкодження та руйнування майна, втрата життя чи здоров’я населення, пошкодження або знищення посівів с/г культур, поголів’я ВРХ та інших свійських тварин, знищення риб у ставках, знищення лісових насаджень.

Для розрахунку збитків внаслідок таких подій існують державні методики, які носять рекомендаційний характер. Вони можуть бути визначеними лише в судовому порядку, за позовом постраждалих сторін.

Сутність процесу забезпечення екологічної безпеки підприємства можна виразити у функції такого типу:

( z, q, m) min, де

z – витрати на заходи щодо дотримання екологічних норм;

q – збитки внаслідок створення ситуацій;

m – витрати недоотримання продукції, зменшення попиту та інше.

Для підвищення еколго – економічної безпеки слід здійснювати комплекс заходів, які можна поділити на дві групи:

• заходи при необхідному постійному регулювання забруднення довкілля: будівництво та експлуатація очисного обладнання, використання нових технологічних підходів, нових видів сировини та матеріалів, які дозволили б знизити обсяги забруднення, а також економили б використання природних ресурсів;

• при ймовірнісному характері еколого – економічних збитків слід прийняти заходи з мінімізації наслідків можливих надзвичайних ситуацій, здійснити всі можливі заходи із зменшення ймовірності настання аварійних подій.

Особливістю екологічної складової ЕБП є необхідність довгострокового планування заходів, що проявляються внаслідок існування значного часового лагу, можливих негативних впливів на довкілля і настання негативних економічних наслідків.

10. Силова складова ЕБП

Силова складова ЕБП зумовлена кількома причинами:

1. Нездатністю підприємств – конкурентів досягти переваг коректними довгостроковими методами ринкового характеру.

2. Кримінальними мотивами одержання зменшення юридичними та фізичними особами доходів через шантаж, шахрайство, здирництво або крадіжку і рейдерськими захопленнями підприємства за сфабрикованими рішеннями правосуддя.

3. Посягання на майно підприємства.

4. Фізичним чи моральним впливом на керівництво підприємства та членів їх сімей.

5. Несанкціонований доступ до конфіденційної інформації підприємства та її знищенні

6. Діями промислової розвідки, служб безпеки підприємства, контрагентами.

7. Дезінформацій ними компаніями проти підприємства з метою завдання шкоди його іміджу.

Заходи підприємства, спрямовані на організацію силового захисту:

• превентивні дії для запобігання економічних загроз;

• політика лобійованих інтересів підприємства;

• робота з громадськістю та мас-медіа;

• створення служби безпеки підприємства;

• розробка і реалізація програми захисту економічної безпеки;

• охорона керівників та провідних фахівців;

• збирання інформації та попередження дій з метою запобігання загрози персональної безпеки співробітників;

• захист від хакерського проникнення в інформаційну систему;

• збирання інформації про зовнішнє маркетингове середовище;

• розробка і реалізація програми інформаційного захисту підприємства;

• охорона перевезень;

• забезпечення безпеки інвестицій;

• захист банківських кредитів.

Оцінювання рівня силової складової економічної безпеки підприємства здійснюється:

Рівень безпеки	Умови безпеки
Високий	P ≤ 0,0001	P ≤ 0,0001	P ≤ 0,0001	P ≤ 0,01
	Mв ≈ Зв	ВД<Mв<B	Пч <Мв<ВД	Мв ≈ Пч
Середній	0,0001<P<0,001	0,0001<P≤0,01	0,01<P≤0,1	0,1<P≤2
	Mв ≈ Зв	ВД<Mв≤B	Пч<Mв≤B	Mв≤Пч
Низький	P>0,001	P>0,01	P>0,1	P>0,2
	Мв<Зв	ВД<Mв≤B	Пч<Mв≤ВД	ВMв≤Пч

Р – ймовірність;

Мв – можливі втрати (max);

В – виручка від реалізації;

ВД – валовий дохід;

Пч – чистий прибуток;

Зв – власні кошти.