3. Державний устрій держави поняття та форми

Форма державного устрою є складовою форми держави. Історія знає декілька форм державного устрою: федерація, конфедерація, імперія, унітарна держава тощо.

Федерація - це складна союзна держава, частинами якої є державні утворення, що мають певну юридичну і політичну самостійність. Федераціям властива певна система ознак, серед яких досить значущою є трирівнева система повноважень органів державної влади:

а) виключні повноваження федерації;

б) виключні повноваження суб'єктів федерації;

в) сумісна компетенція .

Конфедерація - це добровільний тимчасовий союз суверенних держав, створений для досягнення конкретної спільної мети (активізація економічної співпраці, оборона держави та ін.). Держави, які становлять конфедерацію, мають рівні права та обов'язки.

Імперія - це насильно створений складний союз держав, у якому одна держава - митрополія - є пануючою, а інші - колонії, що не мають ознак суверенітету. На геополітичній карті світу Імперій сьогодні немає.

Унітарна держава - це проста єдина держава, в якій відсутні територіальні одиниці, наділені політичним суверенітетом. Унітарні держави поділяються на прості і складні.

Складна унітарна держава поряд з адміністративно-територіальними одиницями може мати одну чи дві територіальні автономії, які наділені певними суверенними правами.

Проста унітарна держава складається тільки з адміністративно-територіальних одиниць.

Унітарними державами є республіки і монархії:

* республіки - Франція, Болгарія, Єгипет, Італія та ін.

o монархії - Японія, Великобританія, Данія, Іспанія, Саудівська Аравія.

Ознаки унітарної держави:

1) єдина система органів державної влади (законодавчих, виконавчих, судових, правоохоронних, контрольно-наглядових та ін.), які поширюють свої державно-владні повноваження на всю територію держави і на всіх індивідів, що проживають у державі;

2) єдина система законодавства, де конституція перебуває на вершині ієрархічної системи нормативно-правових актів і поширюється на всю територію держави;

3) єдине громадянство;

4) держава складається з адміністративно-територіальних одиниць, що не мають суверенних прав;

5) виступає єдиним цілим у міжнародних відносинах;

6) цілісність і недоторканність території держави в межах державного кордону;

7) єдина національна валюта;

8) єдина податкова, фінансова, банківська системи тощо. Конституція України у ст. 2 регламентує, що за формою територіального устрою Україна є унітарною державою. Аналіз теоретичних засад побудови територіального устрою держави дає підстави стверджувати, що Україна с складною унітарною державою, оскільки в її складі є Автономна Республіка Крим. Загалом територія України у межах існуючих кордонів є цілісною і недоторканною, а її територіальні складові частини відзначаються внутрішньою єдністю. Систему адміністративно-територіального устрою України становлять: АРК, області, райони, міста, райони у містах, села та селища (ч. 1 ст. 133 Конституції України).

4. Державний політичний режим

Форму державного режиму можна трактувати у вузькому та широкому значеннях:

1) як порядок здійснення державної влади певними способами, методами та засобами (вузьке значення);

2) як сукупність характерних для певного типу держави політичних відносин, засобів і методів реалізації влади, наявних відносин між державною владою та суспільством, панівних форм ідеології, соціальних і класових взаємовідносин, стану політичної культури суспільства (широке значення).

Термін "форма державного режиму" утвердився в науковій юридичній літературі не одразу. Тривалий час правники ототожнювали такі поняття, як "державний режим" і "політичний режим". Політичний режим визначали як форми і методи здійснення державної влади . Проте політичний режим за своїм змістом не обмежується державною владою. Наприклад, політичні партії, які не перемогли на виборчих перегонах, позбавлені права здійснювати державне управління, оскільки не наділені державно-владними повноваженнями. Разом із тим, вони впливають на суспільство і державу в інший спосіб - через організацію мітингів, демонстрацій, проведення агітаційних заходів тощо.

Таким чином, політичний режим є ширшим поняттям, ніж державний. Політичний режим характеризує форми, методи і засоби діяльності як органів державної влади, так і громадських організацій, політичних партій, рухів тощо. Тому державний режим співвідноситься із політичним режимом як частина і ціле.

Формі державного правління і формі державного устрою, порівняно з державним режимом, властива підвищена стабільність. Якщо зміна двох перших складових форми держави (правління та устрою) відбувається на основі об'єктивних чинників за умови нормативної регламентації, то зміна державного режиму почасти залежить від особистих якостей осіб, які обіймають високі державні посади. Наприклад, зміна режиму може відбуватися через узурпацію влади високопосадовцем. У XX столітті це було характерно для країн Латинської Америки,

Традиційно державний режим поділяють на певні види.

Державний режим поділяється на такі види: антидемократичний і демократичний. Демократичний режим утвердився в тих державах, де є реальна законодавчо закріплена можливість громадян контролювати дії влади. У тих державах, в яких відсутній контроль за державними органами, посадовими особами з боку суспільства, окремих громадян або такий контроль є мінімальним, превалює авторитарний, тоталітарний або адміністративно-командний державний режим.

Демократичний режим - це вид державного режиму, якому властива децентралізація публічної влади; громадяни держави мають законодавчо визначену можливість здійснювати контроль за органами державної влади і посадовими особами, брати безпосередню участь у державному управлінні; суспільно-політичне життя ґрунтується на демократичних нормах конституції і законів, людині і громадянину гарантуються конституційні права і свободи. Розрізняють три види демократичного режиму:

а) консервативно-демократичний режим - це вид демократичного режиму, за якого реалізується принцип поділу влади, забезпечуються права і свободи людини і громадянина, державне і суспільне життя ґрунтується на демократичних юридичних принципах і правових традиціях, визначених і гарантованих державою. Держави з таким режимом свято бережуть правові традиції своєї держави і народу, зміни до конституційного законодавства вносяться вкрай рідко. Класичним прикладом держави з консервативно-демократичним режимом є Великобританія;

б) ліберально-демократичний режим - це вид державного режиму, якому властиві ознаки консервативно-демократичного режиму, проте зміни до конституційного законодавства приймаються мобільніше, відповідно до вимог суспільного і державного життя. Ліберально-демократичний режим властивий країнам Латинської Америки;

в) радикально-демократичний режим - це вид державного режиму, за якого існує поділ влади, народ визнається єдиним джерелом влади, гарантуються права і свободи людини та громадянина, існує політичний плюралізм і економічна багатоманітність, проте держава перебуває у пошуку оптимального варіанта державотворення і правотворення, тому спостерігаються відносно часті зміни конституційного законодавства.

Антидемократичний режим - це вид державного режиму, який характеризується майже повним контролем держави над усіма сферами суспільного життя, влада концентрується в руках однієї особи чи невеликої групи осіб, порушуються права і свободи людини, забороняється множинність політичних партій тощо. Розрізняють такі види антидемократичного режиму:

а) авторитарний режим - це вид державного режиму, за якою влада зосереджена в руках однієї особи чи невеликої групи осіб, має безстроковий характер влада глави держави, командно-адміністративний метод і метод примусу є основними у діяльності органів державної влади, суттєво звужуються політичні права та свободи громадян, спостерігається відчуження народу від влади, вибори перетворюються на фікцію, зростає активність каральних органів держави. Авторитарний режим державного управління сьогодні діє у Венесуелі;

б) тоталітарний режим - це вид державного режиму, який характеризується централізацією влади, всеохоплюючим контролем суспільного життя з боку держави. За тоталітарного режиму влади відсутній принцип поділу державної влади, суспільству активно насаджується державна ідеологія, не визнається місцеве самоврядування, спостерігаються злиття державних органів і однієї партії, нетерпимість до політичного плюралізму, ігнорування будь-яких прав і свобод людини та громадянина, державна влада утримується силою каральних органів тощо.

За формою державно-правового режиму Україна с радикально-демократичною державою, що підтверджується конституційними перетвореннями, які спрямовані на удосконалення організації та діяльності публічної влади у державі:

а) держава визнає право українського народу визначати і змінювати конституційний лад в Україні;

б) влада у державі не може бути узурпована органами державної влади або посадовими особами;

в) держава відповідає перед людиною за свою діяльність;

г) юридично закріплене і гарантоване народовладдя;

ґ) визнання державою прав і свобод людини та громадянина;

д) висока активність органів державної влади, окремих посадовців, державних установ, громадських організацій, науковців щодо розробки як нових проектів Конституції України, так і внесення змін до Основного Закону держави та ін.