3. Поняття і умови дійсності правочинів. Цивільні договори.

Бесіда на повторення

Які договори є цивільно-правовими?

Розповідь учителя

Поняття «правочин» походить від слів «право» і «чинити». Тим самим у ньому відображено правомірність юридичного факту, а також передбачена можливість вчинення цього юридичного факту не лише двома або більше осо­бами, але й однією. Саме в правочинах проявляється така характерна риса цивільних правовідносин і метод цивільного права, як ініціативність. Адже, щоб укласти правочин, необхідна ініціатива (бажання, вияв волі) учасників правовідносин.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Усно можуть вчинятися правочйни, які повністю виконуються сторонами в момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріально­му посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

У письмовій формі належить вчиняти:

• правочини між юридичними особами;

• правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, перед­бачених Цивільним кодексом України;

• правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених Цивільним кодексом України;

• інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин за її участю може бути нотаріально посвідчений.

Якщо сторони при вчиненні правочину порушують будь-яку з умов його дійсності, то такий правочин є недійсним уже з моменту його укладення (нікчемні правочини), або може бути визнаний недійсним у результаті його оспорювання в суді (заперечні правочини). Недійсність правочину означає, що він не породжує тих юридичних наслідків, які повинні наставати внаслі­док укладення правочину цього виду. Нікчемність або заперечуваність пра­вочинів залежить від того, яка саме умова дійсності порушена сторонами. Так, нікчемними є правочини: вчинені без нотаріального посвідчення, якщо така вимога встановлена законом; укладені малолітніми поза межами їх дієз­датності, якщо ці правочини не схвалені їхніми законними представниками протягом одного місяця; удавані та фіктивні тощо.

До заперечних належать правочини: укладені неповнолітніми віком від 14 до 18 років, якщо вони виходять за межі дрібних побутових та викликають заперечення з боку законних представників; укладені під впливом помилки, обману, насильства, під впливом тяжкої обставини тощо.

Сторони, що уклали правочин, який є недійсним або який визнано таким, зобов’язані повернути одна одній все одержане за таким правочином. На сто­рону, яка діяла недобросовісно, покладається обов’язок компенсувати іншій стороні такого правочину моральну шкоду та заподіяні збитки.

Правочини класифікують за різними підставами. Залежно від підстави класифікації виокремлюють різні їхні види.

(Учитель ілюструє свою розповідь за допомогою схеми.

Прикладами одностороннього правочину є складання заповіту, прийняття спадщини, відмова від спадщини, видача довіреності, оголошення конкурсу. До безоплатних правочинів слід віднести дарування, до казуальних — міну, комісію, схов, видачу розписки.