3. Види кримінальних покарань.

Розповідь учителя

Покарання є заходом примусу, який застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Метою покарання, згідно з загальнотеоретичними цілями юридичної від­повідальності, є не лише кара, а й виправлення засуджених, а також запо­бігання подальшому вчиненню злочинів ними та іншими особами.

Кримінальним кодексом України передбачено такі види покарань:

• штраф;

• позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфіка­ційного класу;

• позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

• громадські роботи;

• виправні роботи;

• службові обмеження для військовослужбовців;

• конфіскація майна;

• арешт;

• обмеження волі;

• тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;\

• позбавлення волі на певний строк;

• довічне позбавлення волі.

Покарання поділяються на основні та додаткові. До основних покарань належать громадські роботи; виправні роботи; службові обмеження для вій­ськовослужбовців; арешт; обмеження волі; тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; позбавлення волі на певний строк; довічне позбавлення волі.

Додатковими покараннями є позбавлення військового, спеціального зван­ня, рангу, чину або кваліфікаційного класу і конфіскація майна. Штраф і по­збавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю мо­жуть застосовуватись як основні покарання, так і як додаткові.

4. Кримінальна відповідальність неповнолітніх.

Розповідь учителя

За загальним правилом кримінальна відповідальність настає при досяг­ненні особою 16 років. Стаття 22 Кримінального кодексу України передбачає, що за певні види злочинів (умисне вбивство, посягання на життя державного або громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громад­ського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи пред­ставника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допо­моги, представника іноземної держави, умисне тяжке тілесне ушкодження, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, диверсію, бандитизм, теро­ристичний акт, захоплення заручників, зґвалтування, насильницьке задо­волення статевої пристрасті неприродним способом, крадіжка грабіж, роз­бій, вимагання, умисне знищення або пошкодження майна, пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна, незаконне за- володіння транспортним засобом, хуліганство тощо) кримінальна відпові­дальність настає з 14 років.

Зниження віку кримінальної відповідальності законодавець обумовив, перш за все, тим, що особа вже в 14-річному віці усвідомлює суспільну не­безпечність і протиправність названих злочинів. Перелік цих злочинів є ви­черпним. Це лише умисні злочини.

Кримінальний кодекс України виключає можливість притягнення до кримінальної відповідальності, починаючи від 14 років, за злочини, вчинені з необережності.

Розділ XV Загальної частини Кримінального кодексу України розглядає особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.

Неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності за умови його виправлення без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповноліт­нього примусові заходи виховного характеру, а саме:

• застереження;

• обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки непо­внолітнього;

• передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;

• покладення на неповнолітнього, який досяг 15-річного віку і має май­но, кошти або заробіток, обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків;

• направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної устано­ви для дітей і підлітків із метою його виправлення, але на строк, що не пе­ревищує трьох років.

Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому ви­хователя в порядку, передбаченому законом.

У разі ухилення неповнолітнього, що вчинив злочин, від застосування до нього примусових заходів виховного характеру, ці заходи скасовуються і він притягується до кримінальної відповідальності.

До неповнолітніх можуть бути застосовані такі основні види покарань:

• штраф;

• громадські роботи;

• виправні роботи;

• арешт;

• позбавлення волі на певний строк.

При призначенні покарання неповнолітньому за сукупністю злочинів або вироків остаточне покарання у вигляді позбавлення волі не може перевищу­вати 15 років.

Кримінальний кодекс України визначає також додаткові покарання, які можуть бути застосовані до неповнолітніх: штраф, позбавлення права обі­ймати певні посади або займатись певною діяльністю.

Для тих, хто вперше вчинив нетяжкий злочин, може бути застосовано звіль­нення від відбування покарання з випробуванням. Призначене покарання відкладається на певний (іспитовий) визначений судом строк, тривалістю від одного до двох років. Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов’язки та не вчинив нового злочину, звільняєть­ся судом від призначеного йому покарання. В іншому випадку неповнолітній, що вчинив злочин, направляється для відбування призначеного покарання.

Учинення злочину неповнолітнім визнається обставиною, яка пом’якшує покарання.