2. Методи аналізу факторів виробництва та сфери їх застосування в діагностиці

Аналіз (від грецьк.) буквально означає розчленування, розкладання досліджуваного об'єкта на частини, елементи, на внут­рішньо властиві цьому об'єкту складові (уявні або реальні). Аналіз виступає в діалектичній, суперечливій єдності з поняттям «синтез» (від грецьк.) - об'єднання раніше розчленованих елементів досліджуваного об'єкта в єдине ціле.

Аналіз без синтезу неможливий. Висновок є індуктивно-дедуктивним, містить щось нове, що відрізняється від колишніх по­нять і уявлень.

Процес мислення - це процес аналітично-синтетичної діяльності людського мозку, який проходить через три взаємозалежні стадії: споглядання, наукову абстракцію, формування нових практичних пропозицій і висновків. Споглядання, або спостереження, фактофіксація - початковий період пізнання, аналізу. Споглядання - це від­дання честі «його величності панові факту». Факти - це повітря ана­літика - особи, яка приймає рішення. Множинність фактів - основа всіх наступних етапів аналізу - мислення. Споглядання, збір необхідних фактів, певних цеглинок сущого є базою для абстрактного уза­гальнення на більш високому рівні.

На стадії абстрактних узагальнень можлива багатоваріантність те­оретичних суджень і висновків. Чим більше таких суджень, тим бі­льша імовірність вибору оптимального рішення (тут цілком прийнят­ний спосіб ітерацій і метод «Дельфі»). Абстрактне мислення, засно­ване на об'єктивних даних, що пройшли логічне опрацювання пер­винного матеріалу, розкриває глибинний зміст досліджуваних явищ, виявляє певні закономірності в їх розвитку.

Формування нових практичних пропозицій і висновків здійсню­ється на основі результатів абстрактних узагальнень шляхом схо­дження від абстрактного до конкретного, прив'язки теоретичних ре­зультатів до конкретної ситуації, розробки й обґрунтування конкрет­них організаційно-технічних заходів.

До основних принципів діалектики, на яких базується аналіз, мо­жна віднести: системний підхід; динамічний підхід; принцип прояву необхідності і випадковості; принцип єдності і боротьби протилежно­стей; принцип переходу кількості в якість і якості в нову кількість; принцип «заперечення заперечення », безперервного відмирання сис­тем (компонентів систем) і появи нових, більш якісних.

Крім перерахованих принципів діалектики, які є основою аналізу, слід дотримуватися специфічних принципів:

1. принцип єдності аналізу і синтезу передбачає розкладання на складові аналізованих складних явищ, предметів з метою глибокого вивчення їхніх властивостей і в наступному аналізуванні їх в цілому у взаємозв'язку і взаємозалежності;

2. принцип виділення провідної ланки (ранжування факторів) передбачає постановку цілей і визначення способів досягнення цієї мети. При цьому, застосовуючи методи факторного аналізу і структуризації проблеми, завжди виділяється основна (провідна) ланка;

3. принцип забезпечення порівнянності варіантів аналізу за обсягом, якістю, термінами, методами отримання інформації та умовами застосування об'єктів аналізу;

4. принцип оперативності і своєчасності аналізу спрямований на скорочення тривалості виконання робіт за рахунок реалізації принципів раціональної організації окремих процесів (пропорційності, паралельності, прямоточності, безперервності, ритмічності та ін.), кодування й автоматизації інформаційного забезпечення, підвищення якості інформації та методів аналізу;

5) принцип кількісної визначеності передбачає кількісне відобра­ження: а) параметрів і умов забезпечення порівнянності й оптимізації альтернативних варіантів управлінського рішення; б) зв'язків між компонентами системи менеджменту; в) ступеня невизначеності і ри­зику при ухваленні рішення.

Сутність і принципи аналізу — найважливіші умови використання на практиці різних методів діагностики.

У табл. 2.1 наведена класифікація основних методів і прийомів аналізу та сфери їх застосування. Розглянемо зміст методів аналізу.

Метод порівняння дозволяє оцінити роботу системи, визначити відхилення від планових показників, виявити їх причини і резерви.

Основні види порівнянь, які застосовуються при аналізі:

• звітні показники з плановими показниками;

• планові показники з показниками попереднього періоду;

• звітні показники з показниками попередніх періодів;

• показники роботи за кожний день;

• порівняння з середньогалузевими даними;

• показники якості продукції даного підприємства з показниками аналогічних підприємств-конкурентів та ін.

Порівняння потребує забезпечення порівнянності порівнюваних показників (єдність оцінки, порівнянність календарних термінів, усу­нення впливу розходжень в обсязі й асортименті, якості, сезонних особливостей і територіальних розходжень, географічних умов і т.ін.).

Індексний метод застосовується при вивченні складних явищ, окремі елементи яких є невимірними. В якості відносних показників індекси необхідні для оцінки виконання планових завдань, визначен­ня динаміки явищ і процесів.

Цей метод дозволяє провести розкладання за факторами відносних і абсолютних відхилень узагальнюючого показника, в останньому ви­падку кількість факторів повинна дорівнювати двом, а аналізований показник має бути представлений їх добутком.

Балансовий метод передбачає зіставлення взаємозалежних пока­зників господарської діяльності з метою з'ясування і виміру їх взаєм­ного впливу, а також підрахунку резервів підвищення ефективності виробництва. При застосуванні балансового методу аналізу зв'язок між окремими показниками відображається у формі рівності підсум­ків, отриманих у результаті різних зіставлень.

Метод ланцюгових підстановок полягає в одержанні низки кори­гованих значевь узагальнюючого показника шляхом послідовної за­міни базисних; значень факторів - співмножників фактичними. Порі­вняння значень двох показників, які знаходяться поряд у ланцюзі під­становок, дас можливість обчислити вплив на узагальнюючий показ­ник того фактора, базисне значення якого замінюється на фактичне.

Метод елімінувавання дозволяє виділити дію одного фактора на узагальнюючі показники виробничо-господарської діяльності, уне­можливлює дію інших факторів.

Графічний метод є засобом ілюстрації господарських процесів і обчислення деяких показників та оформлення результатів аналізу. Графічне зображення економічних показників розрізняють за призна­ченням (діаграми порівняння, хронологічні і контрольно-планові графіки), а також за способом побудови (лінійні, стовпчикові, круго­ві, об'ємні, координатні та ін.).

Функціонально-вартісний аналіз (ФВА) - це метод системного дослідження, який застосовується за призначенням об'єкта (вироби, процеси, структури) з метою підвищення корисного ефекту (віддачі) на одиницю сукупних витрат за життєвий цикл об'єкта. Особливість проведення ФВА полягає у встановленні доцільності набору функцій, які має виконувати проектований об'єкт у конкретних умовах, або не­обхідності функцій існуючого об'єкта.

Далі розглянемо прийоми аналізу.

Прийом зведення й групування. Зведення (синтез) передбачає загальний підсумок дії різних факторів на узагальнюючий показник виробничо-господарської діяльності підприємства.

Групування (кластерний метод) полягає у виділенні серед дослі­джуваних явищ характерних груп за тими чи іншими ознаками. Згру­повані дані оформляються у вигляді таблиць. Така таблиця є формою раціонального викладення цифрових характеристик, досліджуваних явищ і процесів.

Прийом абсолютних і відносних величин. Абсолютні величини характеризують розміри (величини, обсяги) економічних явищ.

Таблиця 2.1

Класифікація основних методів і прийомів аналізу ті сфери їх застосування

Методи (прийоми) аналізу	Напрями аналізу
	Виконання плану виробництва і реалізації		Рівень якості товару, параметри ринку	Забезпеченість ресурсами	Використання ресурсів	Організаційно технічний рівень	Рівень соціального розвитку	Охорона навколишнього середовища	Рівень масивно-методичного забеспечення
1	2		3	4	5	6	7	8	9
Методи: о – основний, в - допоміжний
1.Порівняння		о	о	о	о	о	о	о	о
2.Індексний		о	в	-	в	в	в	-	-
3.Балансовий		в	в	о	о	-	-	-	-
4.Ланцюгових підстановок		в	-	-	-	-	-	-	-
5.Елімінування		в	-	-	в	в	-	-	-
6.Графічний		в	в	в	в	в	в	в	в
7.Функціональновартісний аналіз		-	о	-	о	в	-	-	-
8.Факторний аналіз		в	в	в	о	в	в	в	в-
9.Економічноматематичний метод		о	в	в	о	в	-	-	-
Прийоми
1.Зведення й групування		в	в	в	в	в	в	в	в
2.Абсолютних і відносних величин		в	в	в	в	в	в	в	в
3.Середніх величин		в	в	в	в	в	в	в	в
4.динімічних рядів		в	в	в	в	в	в	в	в
5.Суцільних і вибіркових спостережень		-	в	в	в	в	в	в	-
6. Деталізація й узагальнення		в	в	в	в	в	в	в	в

Відносні величини характеризують рівень виконання планових за­вдань, дотримання норм, темпи росту і приросту, структуру, питому вагу або показники інтенсивності.

Прийом середніх величин застосовується для узагальнюючої ха­рактеристики масових, якісно однорідних економічних явищ. Є від­мінною рисою даної сукупності явищ, визначає її найбільш типові риси.

Таблиця 2.2