Крім наук, в школі вчили гімнастичним вправам і плаванню, велика увага приділялася вихованню хороших манер.

В школах при храмах, крім загальних предметів, давали релігійну освіту, а крім того навчали астрономії і медицині.

В Єгипті встановився поділ часу на роки, пори року, місяці і доби, тобто був покладений початок календарю. Єгиптяни вміли вже передбачати затемнення, для чого потрібні досить високі знання з астрономії. Поряд з цим, складалися астрологічні таблиці Для провіщання майбутнього.

Медицина в Єгипті досягла високого рівня розвитку: жреці знали внутрішні органи тіла, оскільки для бальзамування необхідно було розрізати його, знали кровообіг, рахували пульс, спостерігали «жар крові» при захворюванні тощо.

Діти вищої єгипетської знаті навчалися "у військових школах, звідки виходили воєначальники: Престижною була школа колісничих, куди потрапити було дуже важко.

Виховання в Стародавній Індії (III тис. До н.Е.)

В Індії, з її кастовою системою та культурою і сильним впливом релігії, виховання носило кастовий характер. Індійську культуру оформили брахмани — найвища священна каста; тільки вони могли мати відповідне виховання; і як свята каста, що служить богу, мали магічне, таємне життя. Вони присвячували своє життя вивченню святих книг — «Вєди», які є джерелом індійської культури, Це привело до раннього розвитку мовних та літературних студій, бо мова цих книг (санскрит) та їх алегоричний зміст вимагали значних коментарів. На основі студіювання Вєдів та інших святих книг розвинулася граматика. З аналізом святих гімнів виросла наука поетики і риторики; стилістики й метрики, логіки. Діти повторювали за вчителем і вивчали уривки з святих книг та, вчилися писати на пальмових листах; Навчання тривало доволі довго й, звичайно, не всі учні проходили повний курс навчання (вивчення однієї Веди вимагало 12 років (в цілому ж — 48 років). Навчання дітей вищої касти відбувалося у школі брахманів (жреців). З приходом до школи відбувався акт прийняття дитини до релігійної спільноти і відбувався акт опоясування святим шнуром.

Виховання нижчих каст — шляхетської, військової — здійснювалося в школах кшатріїв і охоплювало науку володіння зброєю, їзду верхи, гімнастичні вправи, а також математику, поезію, музику, етику і танці.

Плати за навчання не було. Батьки дарували вчителю подарунки.

Найнижчі касти не одержували подібного виховання.

Виховання в Стародавньому Китаї (II тис. До н.Е.).

Писемність, а разом з нею писці і навчання грамоти з'являються в Китаї в ІІ тисячолітті до н.е. При дворі були «ліві» (записували промови ораторів) і «праві» (записували справи, вели хронологію) писці, які особливими почестями в суспільстві не користувалися.

Мета виховання полягала у правильному й точному передаванні раз і назавжди прийнятого. Будь-яке відхилення від встановленого вважалося знеславленням старого, будь-яке нововведення — божевіллям, будь-яке використання наслідків чужої культури — варварством, що веде до загибелі.

В Стародавньому Китаї існувала система ідеалів у галузі культури, що знайшла відображення в принципі «сань мей» («сань» — внутрішня, «мей» — зовнішня досконалість), в принципі, що веде до досягнення гармонії духу і тіла.

До. появи загальноосвітніх шкіл у Китаї існували так звані общинні школи, в яких безплатно навчали юнаків стрільби з лука, пісень і обрядів. В середині 1-го тисячоліття до н.е. до цих трьох предметів додавалися ще три: їзда верхи, письмо, лічба, причому двом останнім не надавали великого значення.

Навчання в китайській школі починалося з 6 років. Діти в школі завчали напам'ять «Книгу трьох слів», в якій містилася тисяча речень, кожне з трьох римованих слів. Потім переходили до «Книги чотирьох слів» і, нарешті, завчали напам'ять головний збірник китайських церемоній, який називався «Кінг» («Книга»). Навчання грамоти ускладнювалось ієрогліфічним письмом (існувало кілька тисяч ієрогліфів). При навчанні письма учні одержували прописи, які підкладали під тонкий папір, і обмальовували знаки пензликом. Це грубе обмальовування знаків забирало кілька років, і стільки ж років витрачалося на вправи в більш тонкому наслідуванні. У той час, як наші діти за півроку навчаються читати й писати, китайський хлопчик, почавши навчатися з 6 років, лише в 14-16 років міг вільно читати і писати.