Виховання, школа і зародження педагогічної думки в дохристиянський період

§ 1. Виховання і навчання в країнах Стародавнього Сходу

В результаті розвитку матеріального виробництва продуктивні сили прийшли у суперечність із первіснообщинними виробничими відносинами. Ріст продуктивності праці сприяв індивідуалізації виробництва і появі додаткового продукту, що давало можливість присвоєння однією людиною надлишків, вироблених іншою людиною. Починає зароджуватися приватна власність, яка відрізнялася від особистої власності епохи класичного родового ладу насамперед тим, що відкривала дорогу відносинам експлуатації. Початок приватної власності було покладено нагромадженням окремими сім'ями надлишків продукції у вигляді багатств. Ними ставали деякі харчові продукти і ремісничі вироби, метали, виробничий інвентар, зброя і худоба. Природно, що ті, хто мав надлишки, прагнули нагромаджувати їх не тільки в натуральній формі, але й у формі скарбів, загальноприйнятих еквівалентів, предметних грошей. Всезростаюча роль належить додатковій робочій силі. Виникає рабство. З'являється племінна аристократія.

Неминучим наслідком появи регулярного додаткового продукту і приватної власності було виникнення соціально-економічної диференціації. З ростом соціально-економічної нерівності і розвитком форм експлуатації в суспільстві почалась поляризація груп, що розрізнялись за своїм місцем в системі виробництва і відношенням до засобів виробництва. Соціальне розшарування породжувало соціальні протиріччя. Багатства і привілеї знаті вимагали охорони від зазіхання з боку бідних і рабів — виникає держава.

Перші держави виникли на Стародавньому Сході (рабовласницькі деспотії) в басейнах великих рік: Шумерія, Вавілонія, Асірія — в долині Тігра і Єфрата, Єгипет — на берегах Нілу, Індія — в басейні Інда і Ганга, Китай — на ріках Янцзи і Хуанхе. Створена першими рабовласницькими державами цивілізація справила великий вплив на весь культурний розвиток людства.

Основними функціями держав були:

• збирання податків;

• створення постійного війська;

• організація суспільних робіт: будівництво храмів, пірамід, каналів;

• підготовка чиновників і жерців тощо.

Поява класового суспільства неминуче приводить до зміни мети і змісту виховання підростаючого покоління. Відбувається розрив не тільки між виробництвом і споживанням, але й між духовною і матеріальною діяльністю. Виховання підростаючого покоління набуває класового характеру. Продуктивна праця стає обов'язком експлуатованих мас. Ставлення особистості до праці поступово виключається з числа моральних цінностей вільної людини.

В ряді країн існувало землеробство, пов'язане із штучним зрошенням, з використанням таких природних явищ, як періодичні розливи рік, з будівництвом каналів. Люди спостерігали за природними явищами, вчилися будувати храми і дамби, передбачали повені. Практичний досвід первісних людей (властивості речовин, їстівні ,і неїстівні речі, звички тварин, ознаки погоди, основи лікування, знання рік і гір), що нагромаджувався у пам'яті поколінь, озброюючи людину засобами в боротьбі з природою, ставав джерелом наукових знань. З'являються зачатки наук: астрономії, геометрії, арифметики, медицини; винаходяться найпростіші машини.

Усі ці зачаткові наукові знання зберігались жерцями у великій таємниці від народних мас і передавалися обмеженому колу осіб, призначених для майбутньої духовної діяльності. Засновуються жрецькі школи при храмах. Школа і зародки науки, що подавалися жерцями в їх кастових цілях нерідко в релігійній формі, ставали не лише знаряддям задоволення суспільних потреб, але й засобом створення привілейованого, панівного становища в суспільстві. В усіх перших цивілізаціях існувала своя система письма, лічби, обчислення розмірів, часу, свій календар.

Виховання в державі Шумерів

(шумери з V тисячоліття до н.е. жили в південній Месопотамії, в кінці II тисячоліття до н.е. вони злились з вавілонянами і асірійцями і припинили своє самостійне існування).

Це була примітивно рабовласницька держава з монархічною деспотичною владою. Вчені встановили, що шумери створили найстародавнішу цивілізацію людства.

У своїй країні вони заклали основи державності, видали найдревніший у світі збірник законів, виявили наукові і технічні пізнання, створили епічну поезію та інші жанри літератури.

У середині III тисячоліття до н.е. у шумерів образне чи піктографічне письмо перетворюється в клинопис, комбінації клиноподібних рисочок — вертикальні, горизонтальні і похилі клинці і поєднання двох клинців в гострий кут. В результаті комбінацій цих знаків і застосування клинців різної величини виникла система письма (декілька сотень знаків). Спочатку писали (рис.6) вертикальними стовбцями зверху вниз і справа наліво, а трохи пізніше строками і зліва направо. Дещо пізніше клинописне письмо замінюється ієрогліфічним (від грецьк. — священний і — вирізаю, вирізаний на камені священний знак), у якому фіксовані знаки означали окремі слова (рис.7). Таким письмом користувались шумери, єгиптяни, китайці та інші народи. Пізніше з ідеографічного листа виникли більш розвинуті складальні і буквенно-звукові (алфавітні) системи писемності, що майже повністю позбавились малюнкового характеру первісної писемності. ідеографія, до речі, утрималась лише в Китаї. В інших країнах Стародавнього Сходу вона поступилась місцем ієратичному письму (Єгипет, Шумерія, Вавілон, Ассірія, Аккадія, Індія тощо). Воно нагадує нинішнє арабське письмо.

З появою письма з метою підготовки писців виникають школи. Писці поділялись на молодших і старших; були писці царські і храмові, писці з вузькою спеціалізацією і писці високої кваліфікації, які займали важливі державні посади. Це дає підстави припустити, що для підготовки писців різного призначення були і школи з різними навчальними програмами.

Завданням першої в історії людства школи стала передача учням того рівня наукових знань, якого зміг досягти народ на перших ступенях розвитку цивілізації (з ботаніки, зоології, географії і мінералогії, математики, граматики, літератури), і не лише передача, а й прагнення навчити і виховати покоління, яке в майбутньому вдосконалить ці знання і буде сприяти їх засвоєнню наступними поколіннями. Такі ж школи були в Аккадській, Вавілонській і Ассірійській державах.

До речі, терміну «школа» ще не існує. Школа називається э-дуб-ба — «будинок табличок», вчитель — «батько будинку», його помічник — «старший брат», учень — «син будинку табличок». В шкільному приміщенні були довгі глиняні лави для учнів, поруч з ними невеликі ванночки, в яких учні змочували куски глини, щоб зробити з них таблички - «зошити».

В результаті розкопок були виявлені численні таблички явно шкільного характеру. На одних табличках — прописи, уривки з «підручників», інші таблички написані рукою учнів. В окремих «підручниках», складених учителями, тексти яких учні повинні були переписувати і заучувати напам'ять, містились списки слів, що позначали назви дерев, тварин і птахів, каменів і мінералів, В цих «підручниках» містились і математичні тексти, завдання і їх розв'язання, а також граматичні вправи, літературні твори різних жанрів.

Писали тригранними паличками на м'яких глиняних табличках, після чого їх сушили на сонці, або випалювали в печах, що надавало їм твердості.

Фізична праця повністю виключалась з занять і життя учнів. Так як навчання тривало багато років, коштувало дорого, тому в школах навчалися лише діти знаті. Про соціальний стан учнів можна судити з табличок, на яких позначалося прізвище учня, а також професія батька, Батьками учнів були особи, що займали високі духовні і адміністративні посади: посли, капітани кораблів, жерці, наглядачі, чиновники, тобто імущі. В спеціальних школах для жриць – дівчат навчали письма, читання, танців і музики. Діти рабів, ремісників і дрібних землевласників, запишаються без будь-якого організованого навчання і виховання.

Програма навчання поділялась на дві частини. Перша — запам'ятовування знаків і вправи в їх написанні. Учні заучували зображення слів, потім писали їх. Друга частина програми включала вправи літературного характеру — списували і заучували поетичні і релігійні тексти, міфи і казки, гімни царям і богам, прислів'я і повчання морально-етичного характеру.

Знайдені археологами численні шкільні «зошити»-таблички з помітками учителя дозволяють судити про рівень науки. В математиці була шестидесяткова система числення. Ця система досі збереглась у нас при вимірюванні часу, кола. Були відомі теорема, яку пізніше назвуть Піфагоровою, основи алгебри, вміли рахувати проценти, значного розвитку досягли астрономія і медицина.

Діти проводили у школі цілий день, режим був досить суворий, основним заходом впливу служили фізичні покарання.

Пізніше, з кінця III тисячоліття до н.е., при утворенні Аккадської, а потім Вавілонської держави, в них також організовувались школи при храмах і палацах. Були школи для жерців і суддів, де, крім загальних предметів, викладали право, навчали астрономії, астрології, гаданню на печінці тварин. З кінця III тисячоліття до н.е. під час Аккадського царства шумерська мова поступово витісняється аккадською. Цей процес завершується у Вавілонському царстві в 19-16 ст, до н.е.; шумерська мова залишається лише в обрядових релігійних текстах, аккадська (семітська) мова стає панівною.