5.2 Улаштування утеплення фасаду

При утепленні старих будівель головну роль виконує механічне кріплення плит, яке доповнюються приклеюванням. Однак із погляду однорідності теплоізоляційного шару, приклеювання є більш оптимальним рішенням, тому що не створює «містків холоду», якими є дюбель-анкери.

Умови проведення робіт:

– не слід приклеювати теплоізоляцію при температурі навколишнього середовища нижче від +5°С;

– необхідно уникати зволоження утеплювача під час дощу (наприклад, захищати робочу зону поліетиленовою плівкою);

– не кріпити теплоізоляцію при сильному вітрі.

Роботи з утеплення розпочинають із установлення першого ряду цокольних плит на проектній позначці за допомогою спеціального профілю із неіржавіючої сталі (рис. 5.1). Ширина опорної частини цокольного профілю дорівнює товщині теплоізоляційної плити. Цокольний профіль має на нижній грані крапельник. Профіль кріплять до стіни горизонтально за допомогою дюбелів.

Рис. 5.1. Монтаж теплоізоляційних плит із використанням цокольного профілю

1. Плити утеплювача; 2. Шар клею; 3. Цокольний профіль; 4. Дюбель-анкер

До встановлення плити в проектне положення на її внутрішню поверхню наносять розчин клею по всьому периметру смугою завширшки 50-80 мм і завтовшки 5-10 мм. Додатково розчин наносять у середній частині плити.

Розчин клею не повинен потрапляти на бокові грані плит, а також накопичуватися в швах плит, бо це створює «містки холоду». На плити із мінерального волокна з поперечно орієнтованими волокнами розчин клею наносять за допомогою шпателя шаром завтовшки 8-10 мм на всю поверхню приклеювання.

Плити теплоізоляції щільно притискують одна до другої зі зміщенням вертикальних швів (з перев’язкою), без утворення хрестоподібних стиків швів. Біля кутів віконних і дверних прорізів установлюють плити утеплювача з кутовим вирізом таким чином, щоб стики швів двох сусідніх плит були на відстані не менше ніж 100 мм від кута прорізу.

Рис. 5.2. Улаштування теплоізоляційних плит біля віконних прорізів

1. Плити утеплювача; 2. Протипожежний пояс

Обов’язково потрібно встановлювати теплоізоляцію на віконні і дверні укоси. При цьому стики між елементами вікна (дверей) та теплоізоляцією на укосах повинні бути герметичними, для чого використовуються герметики або спеціальні пластмасові профілі. Для механічного кріплення плит, крім клею, використовують дюбель-анкери. Кількість дюбель-анкерів визначають статичним розрахунком, але не менше ніж за конструктивними вимогами (4 шт/м²). Дюбелі розташовують по периметру і на середині плити. Як правило, їх установлюють перед улаштуванням армованого шару, через 2-3 дні після приклеювання плит.

Рис. 5.3. Розташування дюбель-анкерів для механічного кріплення плит

Улаштування армованого шару

1. Кліматичні умови проведення робіт:

– при виготовленні, нанесенні й у процесі твердіння розчину шпаклівки температура повітря повинна бути не нижче ніж +5 °С;

– армований шар потрібно перші дні захищати від дії прямих променів сонця, сильного вітру, дощу, а температура повітря не повинна перевищувати +30 °С.

2. Розчин шпаклівки наносять на плити в напрямку «зверху-вниз».

У цьому ж напрямкові на розчин укладається арматурна сітка зі скловолокна, яка вдавлюється прямою кельмою в шпаклівку на всій поверхні. Ширина напуску суцільних полотен сіток повинна бути не меншою, ніж 100 мм.

Шпаклівка, яка проступила через арматурну сітку, вирівнюється прямою кельмою, таким чином, щоб утворити необхідну товщину армованого шару:

2-3 мм при використанні полімерної шпаклівки;

2-4 мм при використанні полімерцементної шпаклівки;

3-6 мм при використанні шпаклівки на основі цементу (тонкошарова система);

6-10 мм при використанні шпаклівки на основі цементу (товстошарова система);

3. Перед нанесенням основного армованого шару із сіток необхідно провести підсилення армування дверних і віконних прорізів, кутів будівлі за допомогою додаткових смужок та кутових профілів.

Улаштування зовнішнього оздоблювального (декоративного) шару із штукатурки

На підготовлену поверхню армованого шару валиком наносять проміжний шар ґрунтування, а після його висихання — наклеюють малярну стрічку.

Штукатурку наносять у напрямкові «зверху-вниз» ручним способом за допомогою прямої кельми. Товщина шару штукатурки залежить від максимального розміру зерна наповнювача. Штукатурку можна фарбувати, щоб досягти відповідного кольорового вирішення фасадної поверхні. Тип фарби є складовою частиною системи утеплення й указується виробником системи.

Кліматичні вимоги щодо проведення штукатурних робіт такі ж, як і для влаштування армованого шару.