
- •Капітальний ремонт спортивного комплексу миргородського художньо – промислового коледжу ім. М.В. Гоголя ПолтНту ім. Ю. Кондратюка
- •1 Архітектурно-конструктивна частина
- •1.1 Характеристика місця розташування лабораторного корпусу
- •1.1.1 Географічне положення лабораторного корпусу
- •1.1.2 Характеристика кліматичних та природних умов
- •1.1.3 Інженерно-геологічні умови
- •1.2 Генеральний план
- •1.2.1 Розміщення будівлі на ситуаційному плані
- •1.2.2 Розміщення та орієнтація будівель на ділянці, їх горизонтальна прив’язка
- •1.2.3 Благоустрій ділянки
- •1.2.4 Техніко-конструктивні показники генплану
- •1.3 Об’ємно-планувальне вирішення будівлі
- •1.3.1 Опис функціонального процесу
- •1.3.2 Опис і обґрунтування об’ємно-планувального вирішення
- •1.3.3 Техніко-конструктивні показники по будівлі
- •1.4 Розрахунки до архітектурно-будівельної частини
- •1.4.1 Теплотехнічний розрахунок стінового огородження
- •1.4.2 Теплотехнічний розрахунок покриття
- •2 Результати обстеження лабораторного корпусу
- •2.1 Склад дефектів
- •2.1.1 Дефекти вимощень
- •2.1.3 Залізобетонні конструкції
- •2.3 Заходи щодо усунення виявлених дефектів та пошкоджень
- •2.4 Систематизація дефектів та пошкоджень з метою виконання ремонту
- •3. Конструктивний розрахунок міцності пошкоджених елементів лабораторії
- •3.1 Розрахунок плити перекриття
- •3.2 Розрахунок кроквяної балки
- •3.2.1 Підсилення кроквяної балки
- •4 Розрахунок фундаментів
- •4.1 Методика та об’єм дослідження інженерно-геологічних умов
- •Методи інженерно-геологічних досліджень
- •4.2 Оцінка інженерно-геологічних умов ділянки
- •Підрахунок тиску від власної ваги природного та замоклого ґрунту
- •Нормативні значення фізико-механічних властивостей ґрунтів
- •4.3 Визначення осідань та просідання основи
- •Визначення осідання у перерізі 1-1
- •Визначення осідання у перерізі 2-2
- •Визначення осідання у перерізі 3-3
- •4.4 Розрахунок підсилення основ фундаментів
- •5 Організація і технологія проведення робіт
- •5.1 Улаштування покрівлі
- •5.2 Улаштування утеплення фасаду
- •1. Плити утеплювача; 2. Шар клею; 3. Цокольний профіль; 4. Дюбель-анкер
- •1. Плити утеплювача; 2. Протипожежний пояс
- •5.3 Визначення обсягів та трудомісткості будівельно-монтажних робіт
- •5.4 Розробка календарного графіку виконання робіт
- •Аналітична частина календарного графіка
- •7 Заходи з охорони праці
- •7.1 Аналіз шкідливих і небезпечних факторів, які діють на працюючих при експлуатації даного об’єкту
- •7.2 Технічні засоби і організаційні заходи передбачені у проекті із усунення небезпечних виробничих факторів
- •7.3 Заходи пожежної безпеки
- •7.4 Інженерні рішення з охорони праці та техніки безпеки
- •8 Цивільний захист
- •8.1 Організація і проведення спеціальної обробки на випадок надзвичайних ситуацій
- •Додаток а. Вихідні дані до завдання на дипломне проектування
- •Додаток б. Фотографії дефектів та пошкоджень
- •Список використаної літератури
5.2 Улаштування утеплення фасаду
При утепленні старих будівель головну роль виконує механічне кріплення плит, яке доповнюються приклеюванням. Однак із погляду однорідності теплоізоляційного шару, приклеювання є більш оптимальним рішенням, тому що не створює «містків холоду», якими є дюбель-анкери.
Умови проведення робіт:
– не слід приклеювати теплоізоляцію при температурі навколишнього середовища нижче від +5°С;
– необхідно уникати зволоження утеплювача під час дощу (наприклад, захищати робочу зону поліетиленовою плівкою);
– не кріпити теплоізоляцію при сильному вітрі.
Роботи з утеплення розпочинають із установлення першого ряду цокольних плит на проектній позначці за допомогою спеціального профілю із неіржавіючої сталі (рис. 5.1). Ширина опорної частини цокольного профілю дорівнює товщині теплоізоляційної плити. Цокольний профіль має на нижній грані крапельник. Профіль кріплять до стіни горизонтально за допомогою дюбелів.
Рис. 5.1. Монтаж теплоізоляційних плит із використанням цокольного профілю
1. Плити утеплювача; 2. Шар клею; 3. Цокольний профіль; 4. Дюбель-анкер
До встановлення плити в проектне положення на її внутрішню поверхню наносять розчин клею по всьому периметру смугою завширшки 50-80 мм і завтовшки 5-10 мм. Додатково розчин наносять у середній частині плити.
Розчин клею не повинен потрапляти на бокові грані плит, а також накопичуватися в швах плит, бо це створює «містки холоду». На плити із мінерального волокна з поперечно орієнтованими волокнами розчин клею наносять за допомогою шпателя шаром завтовшки 8-10 мм на всю поверхню приклеювання.
Плити теплоізоляції щільно притискують одна до другої зі зміщенням вертикальних швів (з перев’язкою), без утворення хрестоподібних стиків швів. Біля кутів віконних і дверних прорізів установлюють плити утеплювача з кутовим вирізом таким чином, щоб стики швів двох сусідніх плит були на відстані не менше ніж 100 мм від кута прорізу.
Рис. 5.2. Улаштування теплоізоляційних плит біля віконних прорізів
1. Плити утеплювача; 2. Протипожежний пояс
Обов’язково потрібно встановлювати теплоізоляцію на віконні і дверні укоси. При цьому стики між елементами вікна (дверей) та теплоізоляцією на укосах повинні бути герметичними, для чого використовуються герметики або спеціальні пластмасові профілі. Для механічного кріплення плит, крім клею, використовують дюбель-анкери. Кількість дюбель-анкерів визначають статичним розрахунком, але не менше ніж за конструктивними вимогами (4 шт/м2). Дюбелі розташовують по периметру і на середині плити. Як правило, їх установлюють перед улаштуванням армованого шару, через 2-3 дні після приклеювання плит.
Рис. 5.3. Розташування дюбель-анкерів для механічного кріплення плит
Улаштування армованого шару
1. Кліматичні умови проведення робіт:
– при виготовленні, нанесенні й у процесі твердіння розчину шпаклівки температура повітря повинна бути не нижче ніж +5 °С;
– армований шар потрібно перші дні захищати від дії прямих променів сонця, сильного вітру, дощу, а температура повітря не повинна перевищувати +30 °С.
2. Розчин шпаклівки наносять на плити в напрямку «зверху-вниз».
У цьому ж напрямкові на розчин укладається арматурна сітка зі скловолокна, яка вдавлюється прямою кельмою в шпаклівку на всій поверхні. Ширина напуску суцільних полотен сіток повинна бути не меншою, ніж 100 мм.
Шпаклівка, яка проступила через арматурну сітку, вирівнюється прямою кельмою, таким чином, щоб утворити необхідну товщину армованого шару:
2-3 мм при використанні полімерної шпаклівки;
2-4 мм при використанні полімерцементної шпаклівки;
3-6 мм при використанні шпаклівки на основі цементу (тонкошарова система);
6-10 мм при використанні шпаклівки на основі цементу (товстошарова система);
3. Перед нанесенням основного армованого шару із сіток необхідно провести підсилення армування дверних і віконних прорізів, кутів будівлі за допомогою додаткових смужок та кутових профілів.
Улаштування зовнішнього оздоблювального (декоративного) шару із штукатурки
На підготовлену поверхню армованого шару валиком наносять проміжний шар ґрунтування, а після його висихання — наклеюють малярну стрічку.
Штукатурку наносять у напрямкові «зверху-вниз» ручним способом за допомогою прямої кельми. Товщина шару штукатурки залежить від максимального розміру зерна наповнювача. Штукатурку можна фарбувати, щоб досягти відповідного кольорового вирішення фасадної поверхні. Тип фарби є складовою частиною системи утеплення й указується виробником системи.
Кліматичні вимоги щодо проведення штукатурних робіт такі ж, як і для влаштування армованого шару.