
- •Капітальний ремонт спортивного комплексу миргородського художньо – промислового коледжу ім. М.В. Гоголя ПолтНту ім. Ю. Кондратюка
- •1 Архітектурно-конструктивна частина
- •1.1 Характеристика місця розташування лабораторного корпусу
- •1.1.1 Географічне положення лабораторного корпусу
- •1.1.2 Характеристика кліматичних та природних умов
- •1.1.3 Інженерно-геологічні умови
- •1.2 Генеральний план
- •1.2.1 Розміщення будівлі на ситуаційному плані
- •1.2.2 Розміщення та орієнтація будівель на ділянці, їх горизонтальна прив’язка
- •1.2.3 Благоустрій ділянки
- •1.2.4 Техніко-конструктивні показники генплану
- •1.3 Об’ємно-планувальне вирішення будівлі
- •1.3.1 Опис функціонального процесу
- •1.3.2 Опис і обґрунтування об’ємно-планувального вирішення
- •1.3.3 Техніко-конструктивні показники по будівлі
- •1.4 Розрахунки до архітектурно-будівельної частини
- •1.4.1 Теплотехнічний розрахунок стінового огородження
- •1.4.2 Теплотехнічний розрахунок покриття
- •2 Результати обстеження лабораторного корпусу
- •2.1 Склад дефектів
- •2.1.1 Дефекти вимощень
- •2.1.3 Залізобетонні конструкції
- •2.3 Заходи щодо усунення виявлених дефектів та пошкоджень
- •2.4 Систематизація дефектів та пошкоджень з метою виконання ремонту
- •3. Конструктивний розрахунок міцності пошкоджених елементів лабораторії
- •3.1 Розрахунок плити перекриття
- •3.2 Розрахунок кроквяної балки
- •3.2.1 Підсилення кроквяної балки
- •4 Розрахунок фундаментів
- •4.1 Методика та об’єм дослідження інженерно-геологічних умов
- •Методи інженерно-геологічних досліджень
- •4.2 Оцінка інженерно-геологічних умов ділянки
- •Підрахунок тиску від власної ваги природного та замоклого ґрунту
- •Нормативні значення фізико-механічних властивостей ґрунтів
- •4.3 Визначення осідань та просідання основи
- •Визначення осідання у перерізі 1-1
- •Визначення осідання у перерізі 2-2
- •Визначення осідання у перерізі 3-3
- •4.4 Розрахунок підсилення основ фундаментів
- •5 Організація і технологія проведення робіт
- •5.1 Улаштування покрівлі
- •5.2 Улаштування утеплення фасаду
- •1. Плити утеплювача; 2. Шар клею; 3. Цокольний профіль; 4. Дюбель-анкер
- •1. Плити утеплювача; 2. Протипожежний пояс
- •5.3 Визначення обсягів та трудомісткості будівельно-монтажних робіт
- •5.4 Розробка календарного графіку виконання робіт
- •Аналітична частина календарного графіка
- •7 Заходи з охорони праці
- •7.1 Аналіз шкідливих і небезпечних факторів, які діють на працюючих при експлуатації даного об’єкту
- •7.2 Технічні засоби і організаційні заходи передбачені у проекті із усунення небезпечних виробничих факторів
- •7.3 Заходи пожежної безпеки
- •7.4 Інженерні рішення з охорони праці та техніки безпеки
- •8 Цивільний захист
- •8.1 Організація і проведення спеціальної обробки на випадок надзвичайних ситуацій
- •Додаток а. Вихідні дані до завдання на дипломне проектування
- •Додаток б. Фотографії дефектів та пошкоджень
- •Список використаної літератури
4.4 Розрахунок підсилення основ фундаментів
Підсилення фундаменту
виконуємо за допомогою бетонних
мікропаль, які влаштовуються за допомогою
пневмопробійника. Діаметр палі приймаємо
260 мм, довжиною 8 м. Палі розташовуємо по
всьому периметру будівлі по обидва боки
зовнішніх стін у шаховому порядку з
кроком
,
однак, враховуючи конструктивні
особливості будівлі приймаємо крок
паль в осях А і Б 750 мм, в осях 1, 9 – 800 мм.
Палі по осях 1, 9 виконуємо під кутом 5°
до вертикалі, палі під стрічкові
фундаменти по осях А і Б виконуємо під
кутом 7°, а для підсилення основ фундаментів
під пілястрами влаштовуємо палі під
кутом 11° до вертикалі.
Внаслідок підсилення основи при влаштуванні мікропаль за допомогою пневмопробійника ми отримали значно покращену основу із збільшеними деформаційними характеристиками. Визначимо характеристики підсиленої основи:
Після влаштування
елементів підсилення щільність ґрунту
в сухому стані становитиме
,
тоді коефіцієнт пористості ґрунту:
.
Згідно дод. 1 табл. 1 [10]:
,
,
.
Визначимо розрахунковий опір підсиленого ґрунту:
;
де , – табл. 3 [10];
;
,
,
– табл. 4 [10];
оскільки ;
– ширина підошви фундаменту;
– висота фундаменту;
– середньоpозрахункове значення питомої ваги ґрунтів, що залягають нижче підошви фундаменту;
– середньоpозрахункове значення питомої ваги ґрунтів, що залягають вище підошви фундаменту;
Отже:
.
Оскільки
,
то підсилення основ фундаментів
задовольняє умови розрахунку за
деформаціями відповідно до [10].
Після підсилення основ
розрахунковий опір підстильного шару
ґрунту збільшився на
.
5 Організація і технологія проведення робіт
5.1 Улаштування покрівлі
На покрівлі спочатку потрібно видалити існуюче руберойдове покриття. Старе руберойдове покриття доцільно вирубувати квадратами, розміри яких визначаються головним чином їх масою. Такий квадрат потрібно підняти і перенести до місця збору сміття. Чим акуратніше відбуватиметься вирубка, тим, можливо, менше доведеться займатися ремонтом стяжки. Для ремонту цементно-піщаної стяжки використовується розчин марки не нижче 50. Через 8–10 діб після укладання стяжку ґрунтують. Потім приступають до укладання утеплювача з піно полістирольних плит товщиною 60 мм.
Після укладання утеплювача влаштовують цементно-піщану стяжку, ґрунтують її і приступають до наклеювання рулонних матеріалів.
Підготовка рулонних матеріалів здійснюється в централізованих умовах за допомогою машини СО-98А для очищення і перемотування рулонних матеріалів. На підготовку рулонних матеріалів звертається особлива увага, оскільки використання погано підготовлених і перевірених матеріалів приводить до браку кровель.
При виробництві підготовчих робіт підстави кровель очищають від пилу стислим повітрям, що поступає до місця робіт по рукаву від компресора. При цьому використовують щілиновидні насадки до рукава, які робочий, рухаючись по напряму вітру, тримає під кутом 30...450 до поверхні, що очищається, на відстані близько 40 см від підстави.
Ширина смуги, що очищається від пилу, 3...5 м. При сильній забрудненості підстави його очищають спеціальною машиною підмітально-пилососа «Циклон». Засмоктувані з поверхні пил і сміття потрапляють у фільтр-сміттєзбірник машини, який у міру заповнення очищають через люк.
Розчин по трубопроводах або за допомогою крана КС-3577 піднімають на дах і підвозять моторолерами до робочих місць покрівельників. При використанні крана гравій (розчин) подають в контейнерах. Рулонні матеріали подають краном також в контейнері або в пакетах по 8 шт.
Гарячу мастику транспортують до будівельного об’єкту гудронаторами, з яких її перекачують в казан-термос для підтримки робочої температури бітуму. Перемішування гарячого бітуму з мінеральними наповнювачами доцільно здійснювати в електроказанках, обладнаних мішалками, або в змішувачах з теплоізоляцією, що не дозволяє бітуму остигати при введенні наповнювача. Потім мастику заливають в переставні ємності (контейнери) моторолерів, які транспортують її до машини для наклеювання рулонних матеріалів.
При влаштуванні покрівельних робіт з наклейкою рулонних матеріалів на гарячій мастиці на скатних дахах матеріали по даху транспортують ручними машинами. Мастику наносять за допомогою вудок, покриваючи підставу перед розкочуваним рулоном смугою мастики, ширина якої рівна ширині полотнища. Рулони розкочують за допомогою, ручних диференціальних катків СО-108 перпендикулярно стоку води.
Влаштування примикань до вертикальних поверхонь. Розкроєні полотнища наклеюють гарячими бітумними мастиками на горизонтальній і вертикальній поверхнях, притискуючи полотнище до підстави від низу до верху. Рейки при необхідності укладають на висоті не менше 250 мм від поверхні даху. Додаткові шари після наклеювання також захищають фартухом з оцинкованої сталі: отвори закладають цементним розчином.
Захисний шар укладають уручну або механізовано. Кам’яну крихту (гравій, вапняк і інші мінерали світлих тонів, стійкі до атмосферних дій) з великою зерен 5...10 мм застосовують чистою, підігрітою до 90°С. Її сортують, подають в бункер, встановлений на даху, і розвозять до робочих місць моторолерами.
Для наклеювання крихти застосовують дегтевую або антисептимовану бітумну мастику. Мастики наносять з такою ж температурою і таким же способом, як при пристрої рулонного килима. Відразу ж після нанесення мастики розсипають гравій так, щоб утворився тонкий рівний, без пропусків шар. Крихта злегка утапливается в мастику (на 2...3 мм); Після охолодження мастики не приклеєну крихту змітають. Другий шар (за проектом) влаштовують аналогічно першому.
Захисний шар підвищеної довговічності з полімерних складів наносять уручну, кистями, або механізованим способом через форсунки за допомогою установки СО-145. Захисний шар з бітумно-полімерних складів наносять за три рази: нижній шар — з бітумно-хлорсульфополіетиленової, верхні — з хлорсульфополіетиленової емалі ХП-799.
Нижній шар з бітумно-полімерного складу в'язкістю 150 з (по віскозиметру ВЗ-4) наносять по рівній, знепиленій підставі (поверхня рулонної крівлі) товщиною 1.5...2 мм. При ручному нанесенні використовують склади в’язкістю 200; товщина шару 0,25..0,4 мм. Для підвищення пластичності склад розріджують, перемішуючи його з ксилолом.
Після висихання (затвердіння) нижнього шару з бітумно-хлорсульфополіетиленового складу за допомогою установки СО-160 або Со-д45 рівномірними шарами наносять емаль ХП-799; кожен вище розміщений шар завтовшки 0,5..0,6 мм наносять після висихання нижнього. При нанесенні верхнього шару з бітумно-полімерної мастики в бітумно-хлорсульфополіетиленовий склад вводять алюмінієву пудру.
Захисний шар, що повністю складається з емалі ХП-799, наносять в три прийоми. Кожен шар рівномірною товщиною 0,1...0,2 мм наносять після висихання попереднього. При використанні установок високого тиску СО-160 або СО-145 в’язкість емалі складає 200.