- •Лабораторна робота №1 Види геологічної графіки, правила її оформлення згідно вимог стандартів
- •Основні теоретичні положення
- •Хід виконання роботи
- •Ефузивні і вулканогенно-осадочні породи
- •Інтрузивні породи
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота №2 Геологічні карти та їх зміст. Основні правила читання карт
- •Основні теоретичні положення
- •Хід виконання роботи
- •Лабораторна робота № з Аналіз геологічних, карт з зображенням неузгоджено залягаючих пластів
- •Основні теоретичні положення
- •Хід виконання роботи
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота №4 Горизонтальне залягання гірських порід. Побудова карти, розрізу, стратиграфічної колонки
- •Основні теоретичні положення
- •Хід виконання роботи
- •Розріз відкладів і їх товщина
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота №5 Нахилене залягання гірських порід. Елементи залягання шару. Гірський компас. Визначення елементів залягання шару за допомогою гірського компасу.
- •Основні теоретичні положення
- •Хід виконання роботи
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота №6 Визначення елементів залягання шару за трьома точками і двома видимими нахилами
- •Основні теоретичні положення
- •Хід виконання роботи
- •Продовження таблиці 6.1
- •Продовження таблиці 6.1
- •Лабораторна робота №7 Визначення дійсної товщини шару в різних умовах
- •Основні теоретичні положення
- •Хід виконання роботи
- •Продовження таблиці 7.1
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота №8 Визначення товщини світи шарів моноклінально залягаючих верств методом ламаного ходу
- •Основні теоретичні положення
- •Хід виконання роботи
- •Продовження таблиці 8.1
- •Продовження таблиці 8.1
- •Продовження таблиці 8.1
- •Продовження таблиці 8.1
- •Продовження таблиці 8.1
- •Продовження таблиці 8.1
- •Продовження таблиці 8.1
- •Продовження таблиці 8.1
- •Лабораторна робота №9 Визначення елементів залягання, товщини і глибини залягання шарів по геологічній карті
- •Основні теоретичні положення
- •Хід виконання роботи
- •Звіт з лабораторної роботи складається з:
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота №10 Побудова виходу нахиленого шару на денну поверхню за елементами залягання.
- •Основні теоретичні положення
- •Хід виконання роботи
- •Продовження таблиці 10.1
- •Лабораторна робота №11 Побудова розрізу нахилено залягаючих шарів по лінії, проведеній вхрест простягання порід.
- •Основні теоретичні положення
- •Основні теоретичні положення
- •Лабораторна робОтА №14 Побудова геологічної карти з нахиленим заляганням шарів
- •Основні теоретичні положення
- •Хід виконання роботи
- •Контрольні питання
- •Література
Контрольні питання
Яка ознака горизонтального залягання шарів?
Як встановити абсолютні відмітки геологічних границь при горизонтальному заляганні?
Яке залягання умовно відноситься до горизонтального?
Чим потрібно керуватися, змінюючи вертикальний масштаб при побудові геологічного розрізу?
Як обирається напрямок геологічного розрізу?
Послідовність побудови геологічного розрізу?
Що таке альтитуда?
На яких ділянках залягають більш молоді породи?
На яких ділянках відслонюються більш давні породи?
Лабораторна робота №5 Нахилене залягання гірських порід. Елементи залягання шару. Гірський компас. Визначення елементів залягання шару за допомогою гірського компасу.
Мета роботи. Студенти повинні навчитися встановлювати на геологічній карті ділянки з нахиленим заляганням шарів, вивчити будову геологічного компасу, порядок вимірювання елементів залягання в різних умовах.
Основні теоретичні положення
Первинним заляганням шарів осадочних гірських порід є горизонтальне, або близьке до нього. Внаслідок тектонічних процесів шари піддаються різного роду дислокаціям з утворенням монокліналей, складчастих і розірваних порушеннями комплексів гірських порід.
Нахилене (моноклінальне) залягання – найпростіша форма тектонічних дислокацій; характеризується нахилом товщі шарів в одному напрямку з приблизно однаковими кутами падіння.
Лінія простягання – це лінія перетину покрівлі або підошви шару з горизонтальною площиною, тобто це будь-яка горизонтальна лінія на поверхні нашарування. На поверхні шару можна провести будь-яку кількість таких ліній.
Лінія падіння – це лінія, яка перпендикулярна до лінії простягання, лежить на поверхні нашарування і орієнтована в бік його нахилу. Вона вказує напрямок максимального нахилу шару відносно горизонтальної площини. Протилежною до лінії падіння є лінія повстання.
Кут падіння – це кут між лінією падіння і її проекцією на горизонтальну площину. Цей кут не може бути більше 90.
Положення лінії простягання в просторі визначається її азимутом, а лінії падіння – азимутом і кутом падіння.
Азимут простягання – це правий векторіальний кут між північним напрямком дійсного меридіану і лінією простягання. Поскільки лінія простягання має два напрямки, то азимут простягання може бути виражений двома значеннями, що відрізняються на 180 (1 та 2 на рисунку 5.1).
Азимут падіння – це правий векторіальний кут між північним напрямком дійсного меридіану і проекцією лінії падіння на горизонтальну площину ( на рисунку 5.1). азимут падіння шару відрізняється на 90 від азимуту лінії простягання.
Ці параметри заміряються на відслоненнях гірським компасом, який дозволяє досить точно встановити елементи залягання шару одразу в азимутальних напрямках.
При замірах елементів залягання треба враховувати наскільки великий кут падіння породи; якщо кут падіння не перевищує 10°, тоді заміри починають із встановлення положення лінії простягання. У випадку, коли кут падіння більше 10°, спочатку встановлюють положення лінії падіння.
Характеристику елементів залягання, будову гірського компасу і роботу з ним студенти вивчають самостійно за літературою [1, с.124-130], [2, с.110-118] [3, с.70-75] та ін.
