- •Лабораторна робота №1 Види геологічної графіки, правила її оформлення згідно вимог стандартів
- •Основні теоретичні положення
- •Хід виконання роботи
- •Ефузивні і вулканогенно-осадочні породи
- •Інтрузивні породи
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота №2 Геологічні карти та їх зміст. Основні правила читання карт
- •Основні теоретичні положення
- •Хід виконання роботи
- •Лабораторна робота № з Аналіз геологічних, карт з зображенням неузгоджено залягаючих пластів
- •Основні теоретичні положення
- •Хід виконання роботи
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота №4 Горизонтальне залягання гірських порід. Побудова карти, розрізу, стратиграфічної колонки
- •Основні теоретичні положення
- •Хід виконання роботи
- •Розріз відкладів і їх товщина
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота №5 Нахилене залягання гірських порід. Елементи залягання шару. Гірський компас. Визначення елементів залягання шару за допомогою гірського компасу.
- •Основні теоретичні положення
- •Хід виконання роботи
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота №6 Визначення елементів залягання шару за трьома точками і двома видимими нахилами
- •Основні теоретичні положення
- •Хід виконання роботи
- •Продовження таблиці 6.1
- •Продовження таблиці 6.1
- •Лабораторна робота №7 Визначення дійсної товщини шару в різних умовах
- •Основні теоретичні положення
- •Хід виконання роботи
- •Продовження таблиці 7.1
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота №8 Визначення товщини світи шарів моноклінально залягаючих верств методом ламаного ходу
- •Основні теоретичні положення
- •Хід виконання роботи
- •Продовження таблиці 8.1
- •Продовження таблиці 8.1
- •Продовження таблиці 8.1
- •Продовження таблиці 8.1
- •Продовження таблиці 8.1
- •Продовження таблиці 8.1
- •Продовження таблиці 8.1
- •Продовження таблиці 8.1
- •Лабораторна робота №9 Визначення елементів залягання, товщини і глибини залягання шарів по геологічній карті
- •Основні теоретичні положення
- •Хід виконання роботи
- •Звіт з лабораторної роботи складається з:
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота №10 Побудова виходу нахиленого шару на денну поверхню за елементами залягання.
- •Основні теоретичні положення
- •Хід виконання роботи
- •Продовження таблиці 10.1
- •Лабораторна робота №11 Побудова розрізу нахилено залягаючих шарів по лінії, проведеній вхрест простягання порід.
- •Основні теоретичні положення
- •Основні теоретичні положення
- •Лабораторна робОтА №14 Побудова геологічної карти з нахиленим заляганням шарів
- •Основні теоретичні положення
- •Хід виконання роботи
- •Контрольні питання
- •Література
Хід виконання роботи
За завданням викладача студенти на навчальній геологічній карті з неузгодженим. заляганням шарів порід встановлюють характер неузгоджень, виділяють структурні поверхи і яруси, Після цього накладають на карту кальку і переносять на неї границі між структурними поверхами і ярусами. Поверхи відокремлюються чорною потовщеною (І мм) лінією і підписуються римськими цифрами – І, ІІ, ІІІ і т.д. (І – найбільш давній комплекс).
В межах поверхів яруси виділяються тонкою чорною лінією і від більш молодих до більш давніх нумеруються відповідно – Іа; Ів; Іс і т. д.
Крім того, за завданням викладача студенти повинні побудувати для певної точки стратиграфічну колонку, в якій вказати дійсні товщини для всіх порід, що знаходяться на глибині в цій точці.
Контрольні питання
Що таке неузгоджене залягання?
Що таке стратиграфічне неузгодження?
Що таке тектонічне неузгодження?
Які Ви знаєте види стратиграфічних неузгоджень?
Яка різниця між різким і слабким кутовим неузгодженням?
Що таке структурний поверх?
Що таке структурний ярус?
Чому дорівнює кількість структурних ярусів?
Яка ознака горизонтального залягання порід?
Яка ознака моноклінального залягання порід?
Яка ознака складчастого залягання порід?
Як позначаються на схемах структурні поверхи і яруси?
Лабораторна робота №4 Горизонтальне залягання гірських порід. Побудова карти, розрізу, стратиграфічної колонки
Мета роботи. Горизонтальне залягання є найпростішим видом залягання гірських порід, його інакше називають заляганням без тектонічних порушень. Зустрічається цей вид залягання переважно на платформах в осадовому чохлі і обмежно в складчастих областях на невеликих територіях. На прикладі горизонтального залягання порід найпростіше знайомитись з технікою побудови карт, розрізів і стратиграфічних колонок.
Основні теоретичні положення
При горизонтальному заляганні шарів поверхні нашарування приблизно паралельні одна до одної і горизонтальні. Ідеально горизонтальне нашарування в земній корі зустрічається рідко; до горизонтального умовно відносять і таке залягання шарів, коли кут падіння не перевищує 1-2.
На геологічній карті горизонтальне залягання визначається за такою ознакою: геологічні границі утворюють замкнуті контури і проходять паралельно двом сусіднім горизонталям, або співпадають з ними.
На ділянках з більшими абсолютними відмітками спостерігаються більш молоді породи; чим більш розчленований рельєф, тим більша кількість шарів давніх порід виходить на поверхню. Встановити товщину шарів можна за різницею абсолютних відміток покрівлі і підошви, а знаючи послідовність шарів і їх товщину можна скласти стратиграфічну колонку. При геологічній зйомці, маючи топооснову, на яку наносять пункти спостережень з наступною прив’язкою до вікових підрозділів, геологічні границі після встановлення їх абсолютних відміток проводяться на карті як вже зазначалося вище: вони будуть проходити по контуру певних горизонталей, або в проміжку між двома сусідніми горизонталями.
При побудові геологічного розрізу, який є неодмінним додатком до геологічної карти, треба пам’ятати: єдиний випадок, коли можна міняти вертикальний масштаб щодо масштабу карти, це горизонтальне залягання шарів. При необхідності, його можна збільшувати (“розтягувати” зображення по вертикалі), не міняючи горизонтального масштабу. Величину збільшення вибирають таким чином, щоб в розрізі шар з мінімальною товщиною був не тонший 1 мм, але відмінність між горизонтальним і вертикальним масштабами не допускається більшою ніж в 20 разів.
Розріз розташовується знизу під південною рамкою карти, горизонтальний масштаб відповідає масштабу карти, а вертикальний може бути змінений.
Спочатку викреслюється масштабна лінійка, довжина якої відповідає довжині розрізу, орієнтована таким чином, щоб ліворуч знаходились західні, північно-західні, південно-західні та південні кінці розрізу, а праворуч – східні, північно-східні, південно-східні та північні напрямки. Для кожного розрізу вище нього посередині розташовується надпис “РОЗРІЗ ПО ЛІНІЇ А-Б” (проставляються букви слов’янського алфавіту). Праворуч і ліворуч розріз обмежується шкалою лінійного вертикального масштабу з поділками через 0,5 см, цифрами через 1 см і одиницями вимірювання; напрямки (А-Б, В-Г і т.д.) проставляються безпосередньо над вертикальними лініями. Після цього на розрізі викреслюється гіпсометричний рівень (профіль) і лінія рівня моря, якщо 0 попадає на шкалу висот. На рівні відповідних абсолютних відміток проводять границі шарів, які являють собою горизонтальні лінії, проведені від руки. Кожний шар зафарбовується у відповідний до геохронологічної таблиці колір і індексується у повній відповідності до геологічної карти. Під розрізами посередині вказують горизонтальний та вертикальний масштаби.
