Основні теоретичні положення
Дійсний кут падіння є кут заміряний на відслоненні клінометром, що має максимальне значення. За цією ознакою визначають також азимут падіння шару породи (дивись лаб. роботу №5).
Таким чином, якщо лінія розрізу проходить під кутом до лінії падіння, величина кута падіння буде мінятися (зменшуватися); відповідно, чим більше відхилення, тим кут менший (рисунок 12.1).
Рисунок 12.1 – Блок-діаграма нахиленого шару з вказаним дійсним напрямком і кутом падіння () і кутами, заміряними в діагональних напрямках
При побудові геологічного розрізу треба користуватися таблицею поправок (додаток 12.1).
Хід виконання роботи
Студенти будують геологічний розріз, що проходить не вхрест простягання порід. Варіанти карт і лінії розрізів визначає викладач.
Техніка побудови не відрізняється від попередніх робіт, але кути падіння шарів на розрізі треба наносити враховуючи табличні поправки.
Розріз оформляється згідно вимог стандарту (дивись попередні роботи).
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
В якому випадку співпадають дійсний і видимий кути падіння?
В який бік міняється величина видимого кута відносно дійсного?
Як користуватися таблицею поправок кутів?
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №13
Побудова розрізу горизонтально і нахилено залягаючих шарів із стратиграфічними горизонтами, що виклинюються
Мета роботи. При заляганні шарів із стратиграфічним неузгодженням деякі із шарів не мають повного площадного розповсюдження і їх границі приховані під шарами молодших порід, відслонюючись переважно лише вздовж річок. Студенти повинні навчитися будувати розрізи при такому виді взаємовідношення шарів.
Основні теоретичні положення
При побудові розрізів слід звернути увагу на характер виклинювання шарів і виділити по карті границю виклинювання. Для цього застосовується спосіб “просвічування”, тобто прослідковують границю шару від відслонення до відслонення під товщею вищезалягаючих шарів (рисунок 13.1). точки перетину цих ліній з лінією розрізу є точками виклинювання. При побудові розрізу, де шари мають нахилене залягання, слід враховувати, що в цих точках товщина шару дорівнює нулю, але поступово в напрямку падіння слід відкладати повну товщину, взяту в стратиграфічній колонці. При цьому міняється кут падіння для підстелаючих шарів.
Рисунок 13.1 – Карта і розріз по ділянці з нахилено залягаючими шарами, що виклинюються
За завданням викладача студенти будують розріз по учбових геологічних картах №№3, 5, 6; детальніше про техніку побудови таких розрізів можна прочитати в літературі [1, с.147-148], [3, с.69-70], [4, с.63-64].
Лабораторна робОтА №14 Побудова геологічної карти з нахиленим заляганням шарів
Мета роботи. Студенти повинні навчитися будувати геологічну карту з моноклінальним заляганням шарів, якщо елементи залягання встановленні тільки для виходу покрівлі чи підошви одного шару породи і відомі товщини всіх шарів, що є в стратиграфічному розрізі певної території.
Основні теоретичні положення
При виконанні лабораторної роботи №10 студенти навчилися будувати вихід моноклінально залягаючого шару на рельєфі за заданими елементами залягання. Якщо елементи залягання цілої товщі незмінні, то досить легко, знаючи товщини молодших і старших шарів, побудувати геологічну карту. Дещо складніше це зробити, якщо елементи залягання міняються. В такому випадку доводиться визначати величини заложення для шарів з різними кутами падіння і для побудови границь виходів шарів використовувати різні величини заложення у відповідності до зміни елементів залягання на границях між шарами.
Більш детально з технікою побудови карти студенти самостійно знайомляться за літературою [4, с.52-58], [5, с.34-40].