Хід виконання роботи

Студенти переносять зображення топооснови (рисунок 10.1) на формат А4. На топооснову наносять точку з відомими елементами залягання згідно свого варіанту. Умовно вважаємо, що ця точка знаходиться на покрівлі шару породи. За допомогою графічних побудов треба встановити: 1) величину заложення; 2) положення покрівлі шару на топооснові; знаючи товщину шару встановити положення підошви шару породи.

На формат А4, крім карти з побудованими границями, переносять побудови, за допомогою яких встановили заложення.

Таблиця 10.1

№ варіанту	Точка виходу	Елементи залягання		Товщина шару, м
		Азимут падіння	Кут падіння, 
1	2	3	4	5
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14	А Б В Г Д Е Ж З І К Л Ж К Г	90 110 260 170 60 125 110 110 95 220 290 290 100 90	25 28 30 29 30 32 30 31 35 29 34 24 22 27	50 50 50 50 50 50 50 50 50 50 50 50 50 50

Продовження таблиці 10.1

1	2	3	4	5
15 16 17 18 19 20	А Б В Д Е І	160 80 110 280 90 80	28 25 30 35 25 30	50 50 50 50 50 50

Рисунок 10.1 – Топооснова для побудови виходу нахиленого шару

Лабораторна робота №11 Побудова розрізу нахилено залягаючих шарів по лінії, проведеній вхрест простягання порід.

Мета роботи. Студенти повинні навчитися будувати розріз моноклінально залягаючих порід по геологічній карті, що допоможе прослідкувати характер залягання шарів на глибині і таким чином встановити глибинну будову території.

Основні теоретичні положення

Геологічний розріз завжди є додатком до геологічної карти, за допомогою його можна прослідкувати характер залягання шарів порід у вертикальній площині. Найпростіше будувати розріз вхрест простягання порід; таким чином при побудові використовують дійсні кути падіння і товщини.

Спочатку вздовж лінії розрізу будується профіль (переріз рельєфу). Як і у випадку горизонтального залягання, профіль будується дуже точно, хоча іноді січення горизонталей дуже велике і не дає можливості врахувати деякі нюанси. Так, у деяких випадках, між двома горизонталями спостерігається вихід на поверхню більш давніх порід, що оточені більш молодими. Напевно, що в такому випадку на профілі в цій ділянці треба малювати невелике заглиблення (але його величина не більша, ніж січення горизонталей).

Потім на лінію профілю переносять точки перетину лінією розрізу геологічних границь, проставляють кути падіння і відкладають дійсні товщини взяті із стратиграфічної колонки. Розріз починають будувати від наймолодшого шару; тут треба пам’ятати, що цей шар має неповну товщину, оскільки його покрівля майже завжди піддається розмиву. Тому для цього наймолодшого шару проводиться тільки підошва. Від цієї підошви поступово будуються усі нижче залягаючі шари із збереженням їх дійсної товщини. Техніка побудови розрізу описана в літературі [2, с.137-146], [3, с.85-86] та ін.

Хід виконання роботи

За завданням викладача, студенти будують геологічний розріз по геологічній карті з моноклінальним заляганням порід. На геологічному розрізі проставляється вік порід (буквенні і цифрові індекси). До геологічного розрізу додаються умовні позначення.

Шари порід зафарбовуються в певні кольори, що відповідають віку порід.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Для чого будується геологічний розріз?

2. В якому напрямку проводиться лінія геологічного розрізу?

3. З чого починається побудова геологічного розрізу?

4. Як встановлюється дійсна товщина шару породи?

5. Яке співвідношення горизонтального і вертикального масштабів для розрізу моноклінально залягаючих шарів?

6. Які правила оформлення геологічного розрізу?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №12

Побудова розрізу нахилено залягаючих шарів діагонального напрямку

Мета роботи. Прийнято будувати геологічний розріз вхрест простягання (паралельно падінню) порід. Цю умову не завжди можна виконати, оскільки на території можуть бути декілька структурних комплексів з різним характером залягання, або елементи залягання деяких шарів не попадають на лінію розрізу.

За таких умов кути падіння шарів будуть відрізнятися від дійсних. На лабораторній роботі студенти повинні засвоїти прийоми побудови розрізу, що не співпадає за напрямком з падінням шарів.