Івано-Франківський національний технічний

університет нафти і газу

Г.Н. Азроян

СТРУКТУРНА ГЕОЛОГІЯ, ГЕОКАРТУВАННЯ ТА ДИСТАНЦІЙНІ МЕТОДИ

ЛАБОРАТОРНИЙ ПРАКТИКУМ

ЧАСТИНА І

2005

Міністерство освіти і науки України

Івано-Франківський національний технічний

університет нафти і газу

Кафедра теоретичних основ геології

Г.Н. Азроян

СТРУКТУРНА ГЕОЛОГІЯ, ГЕОКАРТУВАННЯ ТА ДИСТАНЦІЙНІ МЕТОДИ

ЛАБОРАТОРНИЙ ПРАКТИКУМ

ЧАСТИНА І

Для студентів спеціальності “Геологія” (спеціалізації “Геологія нафти і газу” та “Геофізика”)

Івано-Франківськ

2005

МВ

Азроян Г.Н. Структурна геологія, геокартування та дистанційні методи: Лабораторний практикум: – Івано-Франківськ: Факел, 2005, – с.

Лабораторний практикум складений у відповідності до робочої програми вивчення дисципліни “Структурна геологія, геокартування та дистанційні методи” в ІІІ семестрі студентами спеціальності “Геологія” стаціонарної та заочної форм навчання. Наведенні варіанти завдань з побудови геологічних карт і розрізів з горизонтальним та нахиленим заляганням шарів і методики їх побудови. Крім того наводяться варіанти маркшейдерських задач, виконання яких вимагає засвоєння студентами розділів “Шар. Побудова шаруватих товщ” та “Елементи залягання шарів гірських порід”. Опанування цих методик дає студентам можливість правильно будувати карти і розрізи по територіях з горизонтальним та моноклінальним заляганням шарів.

Рецензент: завідувач кафедри теоретичних основ геології, кандидат геолого-мінералогічних наук, доцент О.Р. Стельмах

Дане видання – власність ІФНТУНГ. Забороняється тиражування та розповсюдження.

МВ

Азроян Г.Н. Структурна геологія, геокартування та дистанційні методи: Лабораторний практикум: – Івано-Франківськ: Факел, 2005, – с.

Лабораторний практикум складений у відповідності до робочої програми вивчення дисципліни “Структурна геологія, геокартування та дистанційні методи” в ІІІ семестрі студентами спеціальності “Геологія” стаціонарної та заочної форм навчання. Наведенні варіанти завдань з побудови геологічних карт і розрізів з горизонтальним та нахиленим заляганням шарів і методики їх побудови. Крім того наводяться варіанти маркшейдерських задач, виконання яких вимагає засвоєння студентами розділів “Шар. Побудова шаруватих товщ” та “Елементи залягання шарів гірських порід”. Опанування цих методик дає студентам можливість правильно будувати карти і розрізи по територіях з горизонтальним та моноклінальним заляганням шарів.

Рецензент: завідувач кафедри теоретичних основ геології, кандидат геолого-мінералогічних наук, доцент О.Р. Стельмах

Голова навчально-методичного

об’єднання спеціальності

“Геологія” Д.Д. Федоришин

Завідувач кафедри теоретичних

основ геології О.Р. Стельмах

Член експертно-рецензійної

комісії університету Р.М. Рудий

Нормоконтролер О.Г. Гургула

Коректор Н. Ф. Будуйкевич

Дане видання – власність ІФНТУНГ. Забороняється тиражування та розповсюдження.

ЗМІСТ

стор.

Лабораторна робота №1. Види геологічної графіки, правила її оформлення згідно вимог стандартів. Лабораторна робота №2. Геологічні карти та їх зміст. Основні правила читання карт. Лабораторна робота №3. Аналіз геологічних карт з зображенням неузгоджено залягаючи пластів. Лабораторна робота №4. Горизонтальне залягання гірських порід. Побудова карти, розрізу, стратиграфічної колонки. Лабораторна робота №5. Нахилене залягання гірських порід. Елементи залягання шару. Гірський компас. Визначення елементів залягання шару за допомогою гірського компасу. Лабораторна робота №6. Визначення елементів залягання шару за трьома точками і двома видимими нахилами. Лабораторна робота №7. Визначення дійсної товщини шару в різних умовах. Лабораторна робота №8. Визначення товщини свити шарів моноклінально залягаючих верств методом ламаного ходу. Лабораторна робота №9. Визначення елементів залягання, товщини і глибини залягання шарів по геологічній карті. Лабораторна робота №10. Побудова виходу нахиленого шару на денну поверхню за елементами залягання. Лабораторна робота №11. Побудова розрізу нахилено залягаючих шарів по лінії, проведеній вхрест простягання порід. Лабораторна робота №12. Побудова розрізу нахилено залягаючих шарів діагонального напрямку. Лабораторна робота №13. Побудова розрізу горизонтально і нахилено залягаючих шарів із стратиграфічними горизонтами, що виклинюються. Лабораторна робота №14. побудова геологічної карти з нахиленим заляганням шарів.

___ ___ ___ ___ ___ ___ ___ ___ ___ ___ ___ ___ ___ ___

ВСТУП

Структурна геологія є складовою частиною геотектоніки – науки про будову, рухи та розвиток земної кори. Велике значення структурної геології та геологічного картування полягає в тому, що перед здійсненням пошуків, розвідки та розробки будь-якого родовища необхідно попередньо вивчити його будову.

Геологічні дослідження форм залягання гірських порід разом з геофізичними дослідженнями дозволяють встановити глибинні структури Землі і уявити їх подальший розвиток.

Структурна геологія разом з іншими дисциплінами є науковою основою для проведення геологічної зйомки. Методи і прийоми структурної геології – способи спостереження і інтерпретації; заміри і графічні зображення різних за віком і генезисом структурних форм в залежності від їх морфологічних типів становлять головний зміст і методи геологічного картування.

Кінцевим результатом геологічної зйомки є геологічна карта певного району в тому чи іншому масштабі, яка дозволяє отримати відомості про будову певної частини земної кори, умови її формування, наявність корисних копалин і прогноз щодо пошуків нових родовищ.

Курс “Структурна геологія” є базовим для подальшого вивчення дисциплін геологічного напрямку; він тісно пов’язаний з вивченням таких дисциплін як “Петрографія”, “Літологія”, “Корисні копалини”, “Геоморфологія нафти і газу” та ін. Студенти вивчають структурну геологію на протязі двох семестрів, після цього знання закріплюються на геологозйомочній практиці. Узагальненням всього об’єму набутих знань є написання курсового проекту із структурної геології.

На лабораторних роботах студенти вчаться працювати з картографічним матеріалом, самі складають геологічні карти, стратиграфічні колонки і будують геологічні розрізи. Таким чином, вони вчаться самостійно виконувати геологозйомочні роботи, оформляти геологічну графіку і пояснювальну записку до неї, аналізувати готовий картографічний матеріал, відтворювати історію та перспективи розвитку території.

Лабораторна робота №1 Види геологічної графіки, правила її оформлення згідно вимог стандартів

Мета роботи. При подальшому вивченні дисципліни студентам доводиться працювати з навчальними геологічними картами, а також самим складати геологічні карти, розрізи, схеми та ін. Студенти повинні засвоїти правила оформлення геологічної графіки згідно вимог стандарту, вивчити і навчитися використовувати умовні позначення при складанні і “читанні” геологічних карт.

Основні теоретичні положення

Геологічна карта являє собою графічне зображення будови земної поверхні і верхньої частини земної кори, виконане на топографічній основі певного масштабу за допомогою умовних позначень віку, складу і умов залягання відслонених на земній поверхні гірських порід.

Основою для побудови геологічних структур є горизонтальна, нахилена або вертикальна площина, на яку проеціюються форми геологічних тіл, що виходять на поверхню чи знаходяться на глибині. Горизонтальною площиною є, звичайно, топооснова або інша умовна площина.

В залежності від геологічної інформації, нанесеної на картах, вони поділяються на такі види:

• петрографічні або літологічні, на яких вказаний склад порід;

• структурні або тектонічні, з нанесеними основними структурними елементами земної кори, деформаціями порід і умовами їх геологічного розвитку;

• четвертинних відкладів, що відображають континентальні типи сучасних утворень;

• геоморфологічні, з нанесеними основними елементами рельєфу земної поверхні, поділеними за походженням і часом утворення;

• карти корисних копалин, з нанесеними родовищами мінеральної сировини;

• гідрогеологічні, що характеризують розповсюдження, умови залягання та склад підземних вод.

Геологічні карти, в залежності від завдання, складаються в різному масштабі. Згідно міжнародної номенклатури вони поділяються на такі типи:

• оглядові масштабів 1:2500000 і більш дрібномасштабні (1:50000000, 1:10000000, 1:7500000, 1:5000000);

• дрібномасштабні масштабів 1:1000000 та 1:5000000;

• середньомасштабні масштабів 1:200000 та 1:100000;

• крупномасштабні, що мають масштаб 1:50000 та 1:25000;

• детальні, складені в масштабах 1:10000, 1:5000, 1:2000.

Кожна геологічна карта повинна мати числовий і графічний масштаби. Числовий масштаб пишеться під назвою карти в верхній частині, а графічний і цифровий наносяться в нижній частині карти.

Назва карти пишеться великими буквами у верхній частині з зазначенням типу карти і адміністративною або географічною прив’язкою. Під назвою карти вказується цифровий масштаб. Ще нижче пишеться рік складання або видання карти.

В нижній лівій частині під картою повинні знаходиться прізвища авторів карти, або установи, що склала карту.

Найголовнішим елементом кожної карти є таблиця умовних позначень (легенда), що розташовується праворуч від карти, або в нижній частині. В залежності від типу геологічної карти вона може складатися з вікових, стратиграфічних, літологічних, структурно-тектонічних та інших знаків.

Вік порід на карті вказують різними кольорами, буквеними і цифровими знаками, що відповідають світовій індексації. Генезис порід вказується за допомогою спеціальних індексів, що ставлять перед індексом віку порід (індекси ставлять прямим шрифтом латинськими буквами).

Для магматичних порід застосовують умовні позначення у вигляді яскравих кольорових позначень і прописних букв грецького алфавіту.

Для карт, де вказують склад порід (в т.ч. літологічних і петрографічних) застосовують штрихові знаки, що визначають склад порід у вигляді крапок, штрихів, ліній, косих і прямих цеглинок та ін.

Вікові і петрографічні структурні знаки таблиці умовних позначень повинні розташовуватись в строгому порядку: всі вікові знаки – від молодих до древніх, а кольорові – в квадратиках або прямокутниках розміром 0,8x1,5 або 1x2,2 см, розташованих стовпчиками або рядами ізольовано один від одного. Ліворуч від кольорового знака або всередині нього ставиться віковий індекс, праворуч – вік утворення, а досить часто і коротка характеристика породи.

Ліворуч від геологічної карти наводиться стратиграфічна колонка. В стратиграфічній колонці вказується вікова послідовність порід, їх коротка характеристика, товщина кожного виділеного шару, горизонту або іншого стратиграфічного підрозділу (світи, ярусу, відділу системи або системи). В стратиграфічній колонці породи розрізу звичайно вказують штриховими літологічними знаками. Ліворуч від стратиграфічної колонки вказують геохронологічні підрозділи відкладів (відділи і яруси, групи і системи, а також буквено-цифровий індекс). Товщини відкладів фіксуються в умовному масштабі, звичайно більш крупному, ніж масштаб геологічної карти (масштаб не вказується). В останній графі описують породи, їх характерні ознаки, включення, а також викопну фауну і флору.

Узгоджені границі між породами в колонці наносяться суцільними лініями, а перерви в осадконакопиченні і кутові неузгодження відповідно хвилястою і ламаною лінією. В колонці повинні бути вказані всі породи розрізу, що виходять на поверхню, а також встановлені свердловинами або іншими гірськими виробками.

Геологічний розріз наводиться в нижній частині геологічної карти. Це проекція гірських порід, що залягають на поверхні і на глибині, на умовну вертикальну площину, проведену вздовж лінії розрізу (в масштабі карти).

Напрямок геологічного розрізу показується на геологічній карті лінією, що являє собою відрізок прямої, яка обмежена штрихами і має буквене позначення (А-Б, В-Г, Д-Е і т.д.).

Будувати розріз слід так, щоб при меридіональному або відхиленому на схід напрямку, південь розміщався ліворуч. При широтному, або субширотному напрямку лінії розрізу, ліворуч повинен знаходитись захід, тобто ми дивимось на розрізи в першому випадку зі сходу, а в другому – з півдня.

Схема оформлення геологічної карти з додатками у вигляді стратиграфічної колонки, умовних позначень і розрізів наводиться на рис. 1.1.