4. Взаємозв'язок музичного і фізичного розвитку дітей.

Музика робить вплив на процес фізичного вдосконалення дитини. Відомо, що вона впливає на життєвий тонус людини, викликає зміни в кровообігу, в диханні. Фізіолог В.М. Бехтерев неодноразово підкреслював цю особливість впливу музики. Таким чином, вибираючи музику певного ладу, гармонійних поєднань, метроритма, можна викликати фізичні реакції, активізувати ту або іншу діяльність. Отримані фізіологічні дані допомагають обґрунтувати роль музики у вихованні дитини.

Ритміка як засіб музичного виховання сприяє розвитку музичної сприйнятливості і фізичного розвитку (рухи під музику). Рухи в ритміці різноманітні: ходьба, біг, підскоки, гімнастичні вправи на розвиток плечового пояса, ніг, корпуси і, нарешті, різні перестроювання. Всі ці рухи завдяки супроводу музики придбавають особливу чіткість, пластичність, ритмічність, крім того, поліпшується постава, координація рук і ніг, виробляється польотність бігу. Динаміка, темп музичного твору спонукають дітей до зміни швидкості руху, його амплітуди. Зміна музичних частин, фраз організовує зміну напряму, перестроювання рухів.

Спів також пов'язаний з фізичним розвитком дитини. Роблячи вплив на формування співацького голосу, спів у свою чергу активізує функції голосового і дихального апарату. Існує так звана співацька установка (поза дитини під час співу). Дитині постійно нагадують, що для співу треба сидіти прямо, не горбивши. Це дуже істотно для вироблення правильної постави.

Отже, музичне виховання — один з шляхів етично-естетичного, розумового і фізичного вдосконалення.

5. Виховання естетичного відношення до музики

Естетичне відношення до музики — це віддзеркалення її в свідомості дитини, встановлення взаємодій між ними, це комплекс індивідуальних, виборчих зв'язків особистості дитини з творами музичного мистецтва і з різними видами музичної діяльності. Естетичне відношення виражає особистий досвід дитини і визначає її дії і переживання, пов'язані з музикою.

Значення естетичного відношення до музики в розвитку особистості велике. Якщо у дитини розвинуто зацікавлене і зосереджене відношення, якщо вона захоплюється прекрасним, добрим, вираженим в музиці, то цим розв'язується основне завдання етично-естетичного виховання і успішно формуються різноманітні музичні навички.

Але завдання виховання естетичного відношення носить дуже загальний характер і потребує конкретизації. Тому важливо визначити етапи.

В цілому можна виділити три компоненти розвитку естетичного відношення до музики.

Перший компонент — здатність емоційного співпереживання в процесі сприйняття і виконання музики.

Дитина відчуває і діє в уявних обставинах, вона входить в художній образ творів. Зустрічаючись з музикою в різних життєвих ситуаціях, вона емоційно відгукується на неї, і на фоні цих переживань у неї зароджується любов до музики, інтерес, потреба в ній.

Педагогічне керівництво при цьому носить своєрідний характер. Великий російський письменник Л.М. Толстой говорив, що науки доводять істину, мистецтво заражає нею. Педагог повинен не тільки знати правила, методи керівництва, він повинен володіти педагогікою як мистецтвом, бути артистом, що «заражає» дітей, наповнюючи їх естетичною радістю, і перш за все впливати виразним виконанням музики.

Другий компонент — здатність активно освоювати досвід музичної діяльності, самостійно діяти в пошукових ситуаціях, прагнути слухового самоконтролю.

Особливу увагу слід звернути на встановлення виховуючого і розвиваючого характеру навчання.

Стосовно музичного навчання це виражається в наступних діях педагога, який повинен забезпечувати:

— емоційну настроєність атмосфери навчання (музика завжди повинна хвилювати, радувати, викликати інтерес);

- установку на свідомо-орієнтовні дії дітей («вслухайся», «вдумайся», «порівняй», «оціни»);

- слуховий самоконтроль в практичних діях (чи «правильно ти заспівав», «поправ помилку», чи «передав характер музики в танці, в русі», що театралізується);

- орієнтування в самостійних діях («заспівай без супроводу», «назви, які твори знаєш», «виконай знайомий танець»);

- творчі, пошукові, дії дітей («заспівай музичну відповідь на музичне питання», «передай в мелодії радість, здивування, засмучення, ласку», «придумай свій танець», «інсценуй пісню»).

В цілому при вихованні естетичного відношення дітей до музики застосовується комплекс методів, які ускладнюються залежно від поставлених задач і вікових можливостей дітей. Якщо спочатку частіше застосовуються прийоми, що передбачають дії по показу, по прямій інструкції, то поступово від дітей потрібні самостійні і творчі дії.

Процес навчання активізується також різноманітністю в побудові занять.

Існує вже добре апробована традиційна структура занять, а також інші структури занять, які активізують процес навчання. В основі тематичних занять лежить певна тема, яка розв'язується різними засобами, різними шляхами. Наприклад, намічається тема «Танець» (вальс, полька). Діти слухають у виконанні дорослих на дитячих музичних інструментах «Вальс» Д.Б. Кабалевського і «Польку» М.І. Глинки. Вони порівнюють ці п'єси і відзначають найбільш характерні особливості. При розучуванні пісень ними виконується разом з іншими і пісня «Вальс» Є.Н. Тілічеєвої. Діти грають, танцюють, і увага їх притягується до різного характеру танцювальної музики. Так, тема проходить крізною лінією через все заняття.

Подібні тематичні заняття можуть проводитися епізодично, і вони добре запам'ятовуються дітьми.

Комплексні заняття названі так тому, що на одному занятті з'єднуються всі види художньої діяльності: художньо-мовна, музична, образотворча, театралізується. Комплексне заняття з'єднано однією задачею — ознайомленням з одним і тим же художнім образом, з певними жанрами творів (ліричний, епічний, героїчний) або з тим чи іншим засобом художньої виразності (форма, композиція, ритм і т. д). Комплексні заняття звичайно також з'єднані однією і тією ж темою; наприклад, в старших групах можуть бути такі теми: «Космос», «Наша армія», «Прощай, зима», «Збираємо урожай», «Народні вироби, казки, пісні» і т.д.

Звичайно комплексне заняття проводиться один раз в кінці місяця, і воно є як би підсумковим. Виховне значення такого заняття очевидно. Діти відчувають незвичність його побудови і переживають радість від зміни завдань, видів діяльності.

Естетичне відношення знаходиться в безпосередньому зв'язку з рівнем розвитку здібностей до самонавчання. Показник розвитку — застосування засвоєних способів в нових умовах, в інших видах художньої діяльності.

В цілому у дітей виховується здібність до навчання саме художньої діяльності.

Третій компонент естетичного відношення до музики — систематичний розвиток спеціальних художніх здібностей, перших виявів художньої оцінки, смаку. До їх числа можна віднести наступні:

• мелодійний, ритмічний слух, відчуття ладу;

• виразні інтонації в співі, міміку, рухи в інсценуванні;

• елементи творчості у виконавській і продуктивній музичній діяльності;

• оцінку якості виконання твору товаришами.

Рівень розвитку музичних здібностей, первинних виявів смаку виступає як показник художнього розвитку, що відбувся.

В цілому, якщо систематично виховувати естетичне відношення дитини до музики, до мистецтва, то воно виявиться в його зацікавленому підході до суспільних, природних явищ, до оточення, до естетики побуту. Важливо забезпечити поступальний хід естетичного розвитку дитини на всіх його вікових ступенях.

Навчання, в процесі якого інтенсивно здійснюється музичний розвиток дитини, відбувається у формі колективних занять. Колективна діяльність володіє великими виховними можливостями. Діти з'єднані єдиним прагненням при виконанні учбових завдань. Колектив спонукає до активності невпевнених дітей, гальмує небажані вияви інших.

Але процес засвоєння музичного досвіду завжди індивідуальний. Виконання одних і тих же завдань різною мірою стимулює ту або іншу дитину. Для одних ці падіння цілком доступні, для інших складні. Тому темп їх виконання і засвоєння може бути різним.

Існує різний підхід при організації дитячої діяльності на заняттях. Фронтальна робота з дітьми частіше всього доцільна при викладі загальних положень (наприклад, при виконанні музичного, літературного твору, розгляді художньої ілюстрації, показ або пояснення тих або інших прийомів виконання).

Диференційований підхід здійснюється шляхом виконання однакового завдання невеликою групою (5 - 8 чоловік). Діти такої підгрупи повинні бути схожі по рівню підготовленості і розвитку. Це дозволяє конкретизувати навчальні завдання, виконання яких для дітей інших підгруп представляє складність (або дуже легкі), тобто одні діти виконують це завдання відразу, інші — поетапно. Так, поступово всі діти засвоюють матеріал, але темп і якість його засвоєння різний.

Дуже важливий в роботі з дітьми індивідуальний підхід. При цьому ураховується, як дитина опановує уміннями і навичками, яким прийомом може бути досягнутий якнайкращий результат в її розвитку на даному етапі.

Лише в умовах поєднання індивідуально-диференційованого і фронтального підходу на колективних заняттях можна добитися оптимальних результатів в навчанні дітей.

Отже, навчальний предмет «Методика музичного виховання дітей дошкільного віку» спрямований на організацію освітньо-виховного процесу. Предмет відноситься до числа методичних дисциплін, і загальні закономірності теорії дошкільного виховання і навчання розглядаються в ньому у зв'язку із специфікою музичної діяльності. В центрі уваги цього предмету — виховання естетичного відношення дитини до музики і здійснення виховуючого і розвиваючого навчання.